Рішення № 84499192, 23.09.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/9066/18

Провадження № 2/644/655/19

23.09.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 вересня 2019 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю:

секретаря - Дашкової К.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника позивача - адвоката Нетудихати Дениса Володимировича до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Погрібна Тетяна Петрівна, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про визнання недійсним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нетудихати Д.В. звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування № 2892, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ПогрібноюТ.П. Позивач свої вимоги мотивує тим, що вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 року ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 роки; з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. як відшкодування моральної шкоди та судові витрати. У міжрайонному відділі ДВС було відкрито відповідне виконавче провадження та 05.03.2018 року винесено постанову про арешт майна боржника. 17.12.2017 року ОСОБА_4 уклав договір дарування зі своєю дружиною ОСОБА_3 , за яким подарував останній квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , чим унеможливив виконання вищевказаного вироку суду. З огляду на викладене позивач була вимушена звернутися до суду.

Представник позивача - адвокат Нетудихати Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи свої доводи аналогічно викладеному в позові, та просив позов задовольнити в повному обсязі, пізніше надав заяву про закінчення справи розглядом за його відсутність.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України за відсутності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , повідомлених у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, які не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин та не скористалися правом подати відзив проти позову, а представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31серпня 2017 року ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 роки; в рахунок відшкодування моральної шкоди , завданої злочином , з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто 200 000 (двісті тисяч) грн., 00 коп. та судові витрати. Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 30.11.2017 року зазначений вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова 31.08.2017 року залишено без змін; ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2016 році».

05.03.2018 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 645/1876/15-к, виданого 21.12.2017 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 200 000 грн., 00 коп .

05.03.2018 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про арешт майна боржника.

З матеріалів справи вбачається, що в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відображено факт дарування 17.12.2017 року відповідачем ОСОБА_4 квартири, а саме: 17.12.2017 року ОСОБА_4 як дарувальник, з однієї сторони, і ОСОБА_3 , як обдаровувана, уклали Договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняла у дар належну дарувальнику на праві приватної власності квартиру за адресою : АДРЕСА_2 195,196.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки спрямований не на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 369/11268/16-ц, провадження № 14-260цс19) зазначено про відсутність підстав для відступу від цих висновків.

Аналіз вищевикладених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що відповідач ОСОБА_4 , відчужуючи належну йому на праві власності квартиру своєї дружині, відповідачу у справі ОСОБА_3 , був обізнаний про вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.08.2017 року, що набрав законної сили 30.11.2017 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 200 000 грн. 00 коп., і таким чином, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання вироку суду, який на дату укладення договору дарування набрав законної сили.

Після укладення вказаного договору дарування квартири відповідач у справі ОСОБА_3 в квартирі за адресою : АДРЕСА_1 не проживає, ( а.с. 54) .

Таким чином на підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 суду не надано доказів, що під час укладення спірного договору їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договорів передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Відповідачі у справі не довели суду, що їхні дії, як сторін договорів дарування, не були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, як до близьких родичів, з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за рахунок відповідача ОСОБА_4 вироку суду про стягнення з нього грошових коштів.

За таких обставин суд, з`ясувавши дійсні обставини та аналізуючи зібрані в справі докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Понесені витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів в розмірі по 352 грн. 40 коп. з кожного на користь позивача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним Договір дарування № 2892, укладений 11.12.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Тетяною Петрівною.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі по 352 грн. 40 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Харкова або безпосередньо до апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя В.О. Попова