Рішення № 84499139, 16.09.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/723/19

Провадження № 2/628/523/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Волчек О.О.

за участю секретаря Дюкової Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Куп`янську цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», представник позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна, до ОСОБА_1 , представник відповідача : Пухтаєвич О.О., про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 17.09.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При укладенні договору відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та Правилами користування платіжною карткою, які викладені на офіційному сайті банку http://privatbank.ua складають укладений договір про надання банківських послуг. За умовами цього договору власник картрахунку, тобто відповідач, надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою банку та зобов`язалася слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, яким визнається короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме : надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що відображено у складеному АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості.

За умовами договору погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями повинно було здійснюватися в наступному порядку: до "25" число кожного місяця відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) на погашення заборгованості за кредитом, однак відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконав, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 18.02.2019 року у розмірі 84353,97 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту – 42934,33 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту – 15299,48 грн; 0,00 грн – по відсоткам; 21565,21 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також 250 грн - штраф (фіксована частина) та 4004,95 грн - штраф (процентна складова), у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банкывських послуг. Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.

Відомостей про звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду з аналогічним позовом немає.

14.03.2019 року суддею направлявся запит щодо підтвердження місця реєстрації відповідача. Отримавши відповідь 21.03.2019 року, ухвалою судді від 22.03.2019 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з невизнанням позовних вимог, 20.05.2019 року представник відповідача подав до суду відзив проти позову, згідно якого відповідач не згоден з позовом, оскільки згідно розрахунку заборгованості та позовних вимог позивача відповідач заборгував дві суми за тілом кредиту 42934,33 грн. та 15299 ,48 грн. , не пояснюючи чому дві суми та два тіла кредиту. В позові не указаний строк, з якого починається відлік нарахування пені та штрафу.А відсутність відсотків свідчить про відсутність прострочення сплав ти кредиту. Немає доказів, які б підтверджували строк дії платіжної картки. Картка діє в межах строку, встановленого договором, та згідно з Правилами користування платіжними картками Розрахунку щодо указаних обставин позивач не надав.За ст. 526, 530, 610, 612, 613 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлені строки, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідач вказує, що він не укладав договір з позивачем.За ст. 257 ЦК України перебіг строку позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, що передбачено ст. 261 ЦК України , а не закінченням строку дії договору. А ні в позовній заяві позивача , а ні в копії заяви не указаний строк дії платіжної картки. Строк дії договору. А тому докази, які надав позивач, являються недостатніми для визначення обгрунтованості позову. Як указано в позовних вимогах зміни щодо умов та правил надання банківських послуг вносяться банком в односторонньому порядку . Якщо відсутня заборгованість за процентами, то відсутні інші суми - пені та штрафу, які заявлені. Тобто заявлені суми 21565,21 грн., штраф 300 грн. та 250 грн. , штраф 4004,95 грн., всього 26120,16 грн. не можуть бути стягнуті. За даною справою з`ясуванню підлягають , чому відсутня заборгованість за процентами за користування кредитом, чому відповідач не був повідомлений про підвищення процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, йому не відправлялись ніякі повідомлення про такі дії банку. Ст.ст. 12,13, 81 ЦПК України передбачено доказування позовних вимог. А оскільки не доведені позовні вимоги позивачем, то суд може стягнути тільки тіло кредиту в межах строку позовної давності . Відповідач вважає, що необхідно застосувати позовну давність до даних правовідносин. З 2008 року строк позовної давності давно пройшов. За ст. 258 ЦК України передбачено , що позовна давність в один рік застосовується до вимог пор стягнення неустойки \ штрафу, пені\. За ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, рухоме , нерухоме майно . Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором , або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Так, розмір неустойки , заявлений банком, складає 26120,16 грн. Завданням цивільного судочинства є справедливе вирішення справи, що передбачено ст. 2 ЦПК України. Штраф не може бути стягнутий в цьому випадку, так як цей вид відповідальності боржника являється додатковим видом відповідальності всупереч ст. 61 Конституції України , яка передбачає заборону подвійної цивільно - правової відповідальності за одне порушення. Відповідач не згоден з позовом повністю. В позовних вимогах необхідно відмовити. Позовні вимоги за тілом кредиту 42934, 35 грн. та 15299,48 грн. не підтверджується договором . Він вказує, що не брав в кредит такі суми. Позивач також указує, що відповідач брав кредит на суму 24000 грн. Тому необхідно зобов`язати відповідача -надати розрахунок боргу та оригінал договору кредиту. На підставі цих обставин, на думку відповідача, у задоволенні позову слід відмовити ( а.с. 57-59).

Представник позивача Савіхіна А.М. разом з позовом надавала клопотання про розгляд справи без участі представника банку, позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила задовольнити ( а.с. 4,37).

02.07.2019 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на відзив, складена представником Банку ОСОБА_2 .В. З тексту якого убачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 17.09.2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 24000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Таким чином, підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,00% в місяць або 36,00 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (додаються). Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки Відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, то банк зазначив, що Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.З.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. УіП встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Додатково повідомляємо, що встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через Р08-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності, а позовні вимоги Банку підлягають задоволенні в повному обсязі. Додатково повідомляємо, що Заборгованість за тілом кредиту - витрати клієнта за рахунок кредитного ліміту, заборгованість за простроченим тілом - це заборгованість за тілом кредиту, строк сплати якого минув, тобто це частина витраченого клієнтом кредитного ліміту, яка вже має бути погашена клієнтом станом на конкретну дату. Відносно перевищення розміру тіла кредиту над розміром кредитного ліміту. Відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом “Миттєва розстрочка”. Сервіс "Миттєва розстрочка" - це послуга Банку, яка надається держателям платіжних карток "Універсальна" та "Універсальна Gold" на умовах терміновості, платності та зворотності Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів Кредит з використанням сервісу Миттєва розстрочка, повертається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться Банком на підставі договірного списання. Відповідно до п.2.7.6.1.2.4 Умов Клієнт доручає Банку щомісячно перераховувати платежі на погашення заборгованості по карті в кількості і розмір, зазначеному в кредитному договорі, який є невід`ємною частиною цих Умов. Згідно з п.2.7.6.2 Умов щомісячна комісія за користування сервісом "Миттєва розстрочка" вказана в розділі 2.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Згідно з п.2.7.6.4.1 Умов у разі списання регулярного платежу по сервісу Миттєва розстрочка з кредитних коштів, клієнт сплачує комісію карти в розмірі 4% від суми платежу Комісія картки регулюється п.2.1.1 діючих Умов та правил надання банківських послуг. Оскільки під час списання чергового щомісячного платежу по Миттєвій розстрочці Відповідачем було використано всю суму кредитного ліміту, списання коштів здійснено за рахунок овердрафту, що і спричинило перевищення тіла кредиту над розміром встановленого кредитного ліміту. Більш детальні умови користування сервісом “Оплата Миттєва розстрочка” зазначені в умовах договору. Щодо правомірності нарахування пені. Згідно ст. ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір обов`язковий до виконання сторонами. Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме: п. 2.1.1.12.2.2 в разі виникнення прострочених зобов`язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує. п. 2.1.1.12.6.1. у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн.. Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. Нарахування пені згідно п. 2.1.1.12.2.2 відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Нараховано пені за прострочене зобов`язання» та починає нараховуватися з 91 дня прострочення. Нарахування пені згідно п.2.1.1.12.6.1. відображено в колонці розрахунку заборгованості «Пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн» та нараховується щомісячно у разі наявності прострочених зобов“язань на суму від 100грн. Щодо правомірності нарахування штрафу шляхом. Сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів сплату штрафу за формулою: "" 250.00 "" грн. + "" 5 "" Відсотків від суми позову. Пунктом "" 2.1.1.7.6 "" Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата Боржником штрафу за порушення строків платежу по кожному з грошових зобов`язань більш ніж на "30" днів. Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань. Щодо правомірності стягнення неустойки: окремо штрафу і окремо пені. Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види; цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і т.д., адже вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення ». Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності. Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу. Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року. Щодо посилання Відповідача на зменшення розміру неустойки, то представник Банку зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, здійснював повернення частин суми кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості за Договором. Чинне законодавство не містить заборон щодо застосування такого виду правових наслідків у разі порушення зобов`язання як неустойка. Отже, пеня за неналежне виконання зобов`язань за Договором в частині погашення сум кредиту та відсотків кредиту підлягає стягненню з відповідача. Відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища з моменту першого порушення умов кредитного договору, а саме прострочення сплати кредиту. Стосовно строку дії договору та кредитної картки, Банк вказав, що необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок — це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клаєнтка ... тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та срок дії визначено в Заяві та в Пам`ятці клієнта. На підтвердження отримання Клієнтом кредитних карток з певним терміном дії. Банк направляє довідку. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднанні в одне ціле — Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення Відповідача нічим не обгрунтовані. З приводу строків позовної давності, представник Банку вказав, що видана відповідачу кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 09.2022 року, (довідка про видачу кредитних карт додається) Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 06.03.2019 року — до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які Відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності Позивачем дотримано при зверненні до суду. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, згідно виписки, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, а це свідчить про обізнаність ним про умови кредитування і свої зобов`язання (а.с. 72-79).

Разом з цим, представник АК КБ «ПРИВАТБАНК» надав суду довідку від 06.06.2019 року за № 30.1.0.0/2-20190307РВ0000000318, в якій зазначено, що клієнт ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) згідно кредитного договору б/н від 17.09.2008 року, отримав картки за №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 остання з них має термін дії до 09.2022 року ( а.с. 96).

Крім цього, представником банку суду були надіслані додатки до вказаної відповіді на відзив, а саме, Виписка по основній картці: НОМЕР_7 * НОМЕР_8 ОСОБА_1 . за період з 01.09.2008 року по 06.06.2019 року з зазначенням дат обробки, дат операції, деталей операції, сум в валюті операції, сум в валюті картки, сум комісій, сум знижок, остатку після операції, де зазначено, що всього витрат по картці: 35945,99 грн. (сума в валюті картки), – 83,58 грн. (сума комісій); а також накази Банку, повідомлення про підвищення процентної ставки - «Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для ПриватБанку і всіх дочірніх банків», Про важливі зміни в процедурі оформлення і тарифів за кредитними картками в ПриватБанку (Україна, Грузія) та А-Банку, Про актуалізацію тарифів по картам «Універсальна» та «Універсальна GOLD», картці Юніора та елітним карткам та підтвердження відправки копії відповіді відповідачу, але відомості про отримання цих документів відповідачем та належне його ознайомлення представником позивача надані не були (а.с. 80-95).

16.09.2019 року до суду відповідач надав заяву про розгляд справи у його відсутності та позов не визнав повністю. Заяви від його представника не надійшло.

У зв`язку з неявкою учасників справи, від яких надійшли заява і клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши позиції учасників судового процесу та перевіривши надані суду докази у їх сукупності, судом були встановлені такі обставини справи і відповідно до них правовідносини.

Встановлено, що 17.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», а згодом і АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у початковому розмірі 1000 грн, кредитний ліміт був збільшений та складав 24000,00 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 18.02.2019 року становить 84353,97 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту – 42934,33 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту – 15299,48 грн; 0,00 грн – по відсоткам; 21565,21 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 300,00 грн – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також 250 грн - штраф (фіксована частина) та 4004,95 грн - штраф (процентна складова), у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банкывських послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку, АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 17.09.2008 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.09.2008 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.09.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом 06.03.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна норма міститься й у ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (частина шоста статті 81).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

У постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-144цс14 Верховний Суд України зазначив, що сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до п`яти років відповідно до п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (стандарт).

У постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), що було обов`язковим згідно з частиною першою статті 360-7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови) відсутнє.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.09.2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд вважає доцільним відмовити у стягнення з відповідача на користь Банку штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, у розмірі 250 грн (фіксована частина) та 4004,95 грн (процентна складова) у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 17.09.2008 року, так як Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Однак, суди не знаходить правових підстав для стягнення на користь банку 21565,21 грн і 300 грн пені за недотримання умов кредитного договору як таких, що передбачені договором. Їх розмір та підстави стягнення визначені сторонами в самому договорі, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, що є неприпустимим, тому Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не може бути складовою частиною спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів і пені не підлягають задоволенню.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та стягнути в примусовому порядку з боржника суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 42934,33 грн.

З приводу судового збору, то суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 977,79 грн (1921грн:50,9%) судового збору у відповідності до задоволеної частини позовних вимог, що відповідає нормам ст.ст. 133,141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 81,133,141,264,265,274-279,354 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 1050,1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», представник позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна, до ОСОБА_1 , представник відповідача : ОСОБА_3 ., про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янська, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», розташованого за адресою: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код юридичної особи у ЄДРПОУ: 14360570, заборгованість по Кредитному договору б/н від 17.09.2008 року станом на 18.02.2019 року в розмірі 42934,33 грн, а також 977,79 грн. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 354 ЦПК України якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений вище строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Повний текст рішення суду виготовлений 23.09.2019 року.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.

Головуючий О.О.Волчек