Вирок № 84499022, 24.09.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3083/19

Провадження № 1-кп/629/405/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220380000748 на підставі угод про примирення за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Новікова Ю.О., потерпілої ОСОБА_2 ,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в:

21 травня 2019 року приблизно о 22-30 годині ОСОБА_1 перебував у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке розташоване на мікрорайоні 3 в м. Лозова, Харківської області, де розпивав спиртні напої. Знаходячись у зазначеному кафе, ОСОБА_1 помітив, як біля входу у кафе між його знайомою ОСОБА_2 та раніше не знайомою йому дівчиною розпочалася бійка. Спостерігаючи за тим, що відбувається, ОСОБА_1 помітив, як у ОСОБА_2 з кишені її брюк випав належний їй мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J3», срібного кольору, після чого у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Знаходячись біля входу до вищевказаного кафе, ОСОБА_1 впевнився, що ОСОБА_2 відволіклась та не спостерігає за своїм телефоном, який в неї випав, а також ніхто із сторонніх осіб не спостерігає за його діями, вирішив викрасти належний ОСОБА_2 мобільний телефон. ОСОБА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, підняв з підлоги кафе - таємно викрав, належний ОСОБА_2 , мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J3», вартістю 1365 гривень.

Після скоєння злочину з місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

04 липня 2019 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України. Згідно даної угоди ОСОБА_1 визнає свою вину у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України, підозрюваний ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. На момент укладання угоди потерпіла ОСОБА_2 не має до підозрюваного ОСОБА_1 претензій матеріального чи морального характеру, оскільки матеріальні битки їй відшкодовані в повному обсязі. Так, за умовами досягнутої угоди сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести підозрюваний, а саме за ч. 1 ст. 185 КК України у виді громадських робіт на строк сто годин. Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що щиро кається у скоєному ним злочині. Вказав, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 21 травня 2019 року він перебував у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке розташоване на мікрорайоні 3 в м. Лозова, Харківської області, де розпивав спиртні напої. Знаходячись у зазначеному кафе, він помітив, як біля входу у кафе між його знайомою ОСОБА_2 та раніше не знайомою йому дівчиною розпочалася бійка. Спостерігаючи за тим, що відбувається, він помітив, як у ОСОБА_2 з кишені її брюк випав належний їй мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J3», срібного кольору, після чого він впевнився, що ОСОБА_2 відволіклась та не спостерігає за своїм телефоном, який в неї випав, а також ніхто із сторонніх осіб не спостерігає за його діями, підняв з підлоги кафе вищевказаний телефон, тобто таємно його викрав. Викраденим розпорядився на власний розсуд. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що претензій до обвинуваченого будь-якого характеру не має, збитки відшкодовані в повному обсязі, зазначену угоду укладала добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для неї зрозумілі. Також просила затвердити зазначену угоду.

Суд, заслухавши думку прокурора, який проти затвердження угоди не заперечував, погодився із мірою покарання, обвинуваченого та потерпілу, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним про примирення.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 185 КК України.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом також з`ясовано, що потерпіла ОСОБА_2 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що дані угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та можуть бути затверджені і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та потерпілою, визначена у межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції потерпілої, якій зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення від 04 липня 2019 року, укладену між потерпілою та обвинуваченим по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально задовільно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом`якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1 , узгоджене сторонами угоди про примирення від 04 липня 2019 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Затвердити угоду про примирення між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 , укладену 04 липня 2019 року.

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 та піддати його покаранню у виді громадських робіт на строк сто годин

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6/1536СЕ-19 від 18.06.2019 року в розмірі 785 гривень 05 копійок (отримувач УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31116115020005, код доходів 24060300, інші надходження).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J3», який належить потерпілій ОСОБА_2 та переданий їй на відповідальне зберігання під розписку - залишити останній;

- фіскальний чек з Ломбарду від 05.06.2019 року - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019220380000748 від 22.05.2019 року.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова