Рішення № 84492633, 24.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2019 року № 826/15942/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Держтранс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Держтранс» (далі по тексту - позивач, ДП «Держтранс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 19.09.2018 №0269161309 уповноваженої особи - начальника відділу адміністрування єдиного внеску з юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у місті Києві про накладення на підприємство штрафу в сумі 97 363,78 грн. і пені в сумі 77 508,99 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача про накладення на підприємство штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є незаконним, оскільки податковим органом не надано розрахунку штрафних санкцій та жодним чином не обґрунтовано розмір застосованого розміру штрафу і пені.

У відзиві на адміністративний позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим. У відзиві надано пояснення про те, що до позивача застосовано штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суму недоїмки нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка недоплати за кожний день прострочення платежу за період з 23.06.2015 по 07.09.2017.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи убачається, що Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято рішення від 19.09.2018 №0269161309 про накладення на ДП «Держтранс» штрафу в сумі 97 363,78 грн. і пені в сумі 77 508,99 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Підставою прийняття вказаного рішення зазначено п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач погоджується з тим, що до квітня 2017 року колишнім керівництвом ДП «Держтранс» було допущено несвоєчасну виплату заробітної плати та несвоєчасне перерахування до державного бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Водночас, зазначає, що з квітня 2017 року підприємство почало регулярно сплачувати заробітну плату та перераховувати ЄСВ.

У позові підприємство посилається на те, що на його адресу надійшло лише оскаржуване рішення відповідача про визначення штрафу і пені, проте, не надано розрахунку застосованих санкцій, перевірки не проводилися, а тому не зрозуміло, яким чином розраховано суму застосованих санкцій.

Також підприємство вказує, що у спірному рішенні застосовано розмір штрафу 20 відсотків своєчасно несплачених сум на підставі п. 1 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та не застосовано розмір штрафу, передбачений п. 6 ч. 11 ст. 25 цього Закону, що становить 10 відсотків несвоєчасно сплачених сум.

Крім цього, позивач зазначає, що рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №0024821706 від 08.12.2015 до підприємства було застосовано штраф та пеню за несвоєчасну сплату ЄСВ у сумі 51 867,50 грн. за період з 21.06.2014 по 30.11.2015, який був сплачений.

Оскільки згідно оскаржуваного рішення період несвоєчасної сплати ЄСВ становить з 23.06.2015 по 07.09.2017, то цей період включає проміжок часу з 23.06.2015 по 30.11.2015, за який до позивача було застосовано штраф рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №0024821706 від 08.12.2015, тобто штраф накладено повторно.

На підтвердження того, що з травня 2017 року по вересень 2017 року підприємством ЄСВ сплачувалося у встановлені строки, позивач надав платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 240-250, том 1).

Такі твердження позивача, що підтверджені належними доказами, відповідачем не спростовано, оскільки не надано суду розрахунку розміру штрафу та пені згідно з оскаржуваним рішенням, не надано пояснень щодо повторного застосування штрафних санкцій за період з 23.06.2015 по 30.11.2015 та не спростовано посилання підприємства щодо своєчасності сплати ЄСВ за період з травня 2017 року по вересень 2017 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення на підставі доводів учасників справи, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон).

Пунктом 2 частини першої статті 1 цього Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За положеннями пункту 3-1 частини першої статті 1 Закону органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною восьмою статті 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За частиною одинадцятою статті 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частина десята статті 25 Закону передбачає, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пункт одинадцятий статті 25 Закону передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі по тексту - Інструкція).

Пункт перший розділу VII Інструкції передбачає, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту другого розділу VII Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Пунктом сьомим розділу VII Інструкції передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірах визначених Законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу. Розрахунок фінансової санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка підприємства відповідачем не проводилась, а штрафні санкції було застосовано на підставі Інструкції згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в автоматичному порядку.

Проте, суд звертає увагу, що при виникненні спору стосовно розміру застосованих штрафу та пені згідно з оскаржуваним рішенням, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого згідно з положеннями КАС України покладено обов`язок доказування, повинен надати докази на підтвердження законності та наявності підстав для прийняття рішення, що є предметом оскарження, а саме: зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою ЄСВ.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за епізодом порушення щодо заниження єдиного соціального внеску за 2015-2017 роки відповідачем не надано жодних пояснень, крім того, що факт порушення існує, не надано розрахунку кількості днів прострочення сплати ЄСВ, ні розрахунку штрафу та пені.

Натомість, позивачем надано докази сплати заборгованості по ЄСВ за період з 23.06.2015 по 30.11.2015, за який до позивача було застосовано штраф рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві № 0024821706 від 08.12.2015.

Зважаючи на те, що згідно оскаржуваного рішення період несвоєчасної сплати ЄСВ становить з 23.06.2015 по 07.09.2017, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача санкцій за період 23.06.2015 по 30.11.2015 повторно.

Також відповідачем не надано жодних пояснень стосовно того, на якій підставі до позивача застосовано штрафні санкції за період з травня по вересень 2017 року, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії платіжних доручень ДП «Держтранс», з яких вбачається, що за вказаний період ЄСВ сплачувалося вчасно.

Доказів зворотнього суб`єктом владних повноважень не надано.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження розміру застосованого до позивача штрафу та пені оскаржуваним рішенням, тобто не виконано обов`язок доказування, а в суду відсутня можливість проведення такого розрахунку, оскільки зазначені повноваження відносяться до внутрішньої компетенції податкового органу, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення відповідача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачами судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Державного підприємства «Держтранс» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 19.09.2018 №0269161309 уповноваженої особи - начальника відділу адміністрування єдиного внеску з юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у м. Києві про накладення на ДП «Держтранс» штрафу в сумі 97363,78 грн. і пені в сумі 77 508,99 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стягнути на користь Державного підприємства «Держтранс» (код ЄДРПОУ 02736337, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 25) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 623 грн. (дві тисячі шістсот двадцять три гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко