Рішення № 84489995, 23.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 вересня 2019 р. справа № 520/5540/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Міронов А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.12.2017 року №313235-13;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 08.05.2018 року №70307-17.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 05.04.2019 року позивачем було отримано податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 08.05.2018 №70307-17, відповідно до якої станом на 07.05.2018 позивачу треба сплатити суму податкового боргу в розмірі 33973,54 грн. 13.05.2019 року представником позивача було отримано відповідь на адвокатський запит № 11278/ФОГІ/20-40-56-06-26 від 26.04.2019 року та копії запитуваних документів, а саме копію податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 року №313235-13 ГУ ДФС у Харківській області та копії доказів направлення ГУ ДФС у Харківській області податкового - повідомлення рішення на підставі якого було складено та направлено податкову вимогу від 08.05.2018 року №70307-17 на адресу ОСОБА_2 . Відповідно до копії податкового повідомлення - рішення від 14.12.2017 року №313235-13 відповідачем було визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2016 рік в сумі 33973,54 грн. Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме листа ГУ ДФС у Харківській області з податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2017 року №313235-13, останнє було направлено на адресу: АДРЕСА_2 , яке також не містить доказів вручення поштового відправлення. Як вбачається з копії поштового конверту його було повернуто за закінченням терміну зберігання. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14.12.2017 року №313235-13 таким, що прийняте всупереч діючому законодавству, оскільки прийняте та надіслане платнику податку з порушення строку визначеного п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, а відтак податкова вимога від 08.05.2018 року №70307-17, надіслана ГУ ДФС у Харківській області, є протиправною, оскільки надіслана за наслідком виникнення незаконного податкового боргу.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідно до отриманих ГУ ДФС у Харківській області даних встановлено, що у приватній власності позивач має квартиру з мансардою загальною площею 325,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . У зв`язку із чим на адресу позивача було направлено податкове повідомлення - рішення від 14.12.2017 року №313235-13 за 2016 рік, яким нараховано суму податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на об`єкт житлової нерухомості за 2016 рік у сумі 33973,54 грн. Нарахування податку на нерухоме майно (житлові приміщення), відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2017 року проведено відповідно до ст.266 ПКУ, з урахуванням пп.266.7.1 п. 266.7 с. 266 ПКУ обчислення суми податку з об`єкта/ об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: г) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв.м. (для квартири) та/або 500 кв.м. (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до п.п «а» - «г» цього пункту збільшується на 25000 грн. на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частки). Представник відповідача зазначив, що терміни надіслання податкового повідомлення - рішення не мають юридичного значення для платника податкові, оскільки строки виконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.12.2017 року було направлено позивачу засобами поштового зв`язку, однак повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання, та відповідно до п.58.3 ст. 58 ПКУ вважається врученим. По строку сплати 19.04.2019 року по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у ОСОБА_2 виник податковий борг у загальній сумі 33973,54 грн. через несплату платником грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2017 року №313235-13, у зв`язку з чим податковий орган у відповідності до п.59.1 ст.59 ПКУ направив податкову вимогу від 08.05.2018 року №70307-17. З огляду на викладене, підстави для скасування податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що, ОСОБА_2 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, має у власності квартиру з мансардою загальною площею 325,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачем було отримано від Головного управління ДФС у Харківській області податкову вимогу від 08.05.2018 року №70307-17 відповідно до якої, станом на 07.05.2018 року сума податкового боргу платника податків становить 33973,54 грн., який нараховано за податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості.

У відповідь на адвокатський запит позивачем було отримано від Головного управління ДФС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 14.12.2017 року №313235-13, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості за 2016 рік в сумі 33973,54 грн..

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Також, у п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1), що складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Згідно статті 265 ПК України (у редакції Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року, що діє з 01 січня 2015 року) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

У відповідності до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Рішенням 4 сесії Харківської міської ради 6-го скликання від 12.01.2011 №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» ( в редакції рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6-го скликання від 12.01.2011 №126/11 „Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" від 21.01.2011 №1793/15) ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, було встановлено у розмірі 2 відсотки від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до пп.266.4.3 п.266.4 ст. 266 Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.

Відповідно до приписів п.п."ґ)" п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема, за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Судом встановлено, що розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік проведено контролюючим органом наступним чином:

податкове повідомлення - рішення №313235-13 від 14.12.2017 року у розмірі 33973,54 грн. за квартиру з мансардою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 325,8 кв.м. в розмірі 33973,54 грн. (325,6 *27,56 +25000 = 33973,54 грн.).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності на квартиру з мансардою, загальною площею 325,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 було припинено 06.09.2016 року.

Відповідно до пп.266.8.1. п.266.8 статті 266 ПК України, у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Отже об`єкт нерухомості перебував у власності позивача до 06.09.2016 року, а саме 8 місяців, виходячи з порядку розрахунку податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік мало бути нараховано наступним чином:

325,6 *27,56/12= 747,8 (сума податку, нарахована за один місяць);

747,8 *8+25000= 30982,4 грн.

Таким чином, судом встановлено порушення прав позивача під час розрахунку контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки контролюючий орган нарахував податок за 12 місяців, а не за той період, коли квартира перебувала у власності позивача.

Відносно порушення відповідачем строку винесення спірного податкового повідомлень рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПКУ, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Судом встановлено, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено 14.12.2017 року, тобто поза законодавчо встановленим строком.

Однак, у будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність та відсутність у позивача обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання.

Вказаний висновок у повній мірі відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 року по справі №820/1975/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зазначає, що складення та направлення позивачу з запізненням податкових повідомлень-рішень, не призвело до порушення прав позивача, оскільки строки виконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань починають перебіг з моменту вручення відповідного податкового повідомлення-рішення платнику податку. Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасності сплати суми податку.

Вказаний висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 06.11.2019 року по справі №808/144/18.

Разом з тим, затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом - відповідачем у встановлений п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України строк - оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає а базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірного рішення та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і. як наслідок, для його скасування.

Сам факт порушення контролюючим органом строків направленню податкового повідомлення - рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.

Стосовно надіслання та отримання позивачем податкового повідомлення рішення суд зазначає, що відповідно до положень п.п. 58.3 ст. 58 ПКУ, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

З наявних матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 14.12.2017 року №313235-13 було надіслано ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_4 (за вказаною адресою позивач обліковується в контролюючому органі), однак було повернуто податковому органу за закінченням строку зберігання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення направлялось платнику податків у встановленому законом порядку та вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п.п. 59.1.ст. 59 ПКУ, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Головним управлінням ДФС у Харківській області було направлено податкову вимогу від 08.05.2018 року №70307-17 на адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , яка була вручена 05.04.2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача обов`язку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2016 рік, однак враховуючи те, що при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки контролюючим органом не було враховано той факт, що право власності на квартиру у позивача припинилось 06.09.2016 року, то загальна сума правомірно нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості складає 30984,4 грн.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.12.2017 року №313235-13 підлягає скасуванню в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 2989,14 грн., та як наслідок скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області від 08.05.2018 року №70307-17 у розмірі 2989,14 грн.

В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення - відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Від представника позивача 19.08.2019 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача, в якій повідомлено, що розмір всіх понесених, документально підтверджених та таких, що підлягають розподілу судових витрат є 9000 грн.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

У частині 4,5 статті 134 КАС України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

На підтвердження понесених витрат представником позивача надані суду: договір №15/04/19 про надання правової допомоги від 15.04.2019 укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЩИГЛОВ І ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 ; додаток до договору №15/04/19 від 15.04.2019; акт наданих послуг №1 від 10.08.2019 до договору №15/04/19 про надання правової допомоги від 15.04.2019; квитанція №40-5351к від 12.08.2019 про оплату за договором №15/04/19 від 15.04.2019 від ОСОБА_2 на рахунок АО «ЩИГЛОВ І ПАРТНЕРИ» в розмірі 9000 грн.

Згідно з приписами ч.3 ст139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.12.2017 року №313235-13 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 2989,14 грн., та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 08.05.2018 року №70307-17 у розмірі 2989,14 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі пропорційній частині задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 792,00 грн.

Стосовно судового збору суд зазначає, що судовий збір стягується з відповідача також пропорційною частині задоволених позовних вимог, а саме 135,80 грн. за кожну позову вимогу, що у загальній сумі складає 270,48 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.12.2017 року №313235-13 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 2989,14 грн..

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 08.05.2018 року №70307-17 в частині суми боргу у розмірі 2989,14 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 270 (двісті сімдесят) грн. 48 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у сумі 792 (сімсот дев`яносто дві) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.09.2019 року.

Суддя Біленський О.О.