Рішення № 84489943, 24.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2019 року № 826/17016/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства оборони України (відповідач-1) Київського міського військового комісаріату (відповідач-2)провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України про відмову в розгляді заяви від 03.05.2018 щодо призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги інваліда 2-ї групи відповідно до Довідки МСЕК від 02.02.2018 по причині «травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби;

- зобов`язати Київський міський військовий комісаріат та Міністерство оборони України розглянути звернення ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 2-ї групи з 02.02.2018, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а саме: по причині: «травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою KM України від 25.12.2013 №92.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що саме з дати, зазначеної у довідці МСЕК у ОСОБА_1 виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, з огляду на причини інвалідності: «травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

12.12.2018 від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки 30.01.2018 позивач лише підтвердив ІІ групу інвалідності, яку попередньо отримав ще 19.04.2004. Враховуючи наведене, представником відповідача-2 наголошено на тому, що днем встановлення інвалідності у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, вважається саме дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК, а дата підвищення групи інвалідності не може вважатись днем встановлення інвалідності. При цьому, у відзиві представником відповідача-2 зазначено, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, а тому дія Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на військовослужбовців та звільнених осіб, які первинно отримали інвалідність після 01.01.2014. Крім того, за твердженням останнього, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, яким у даному разі є Міністерство оборони України.

18.12.2018 від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній також заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що інвалідність позивачу під час первинного огляду була встановлена через 10 років після звільнення зі строкової служби, а в подальшому під час повторних оглядів групу інвалідності було змінено через 13, 15 та 27 років після звільнення зі строкової служби, внаслідок чого у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.

21.12.2018 та 26.12.2018 від позивача через канцелярію суду надійшли відповіді на відзив, в яких останній додатково наголосив на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача-1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2018 відмовлено у задоволенні останнього.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії довідки Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату від 15.02.2016 №476, старшина запасу ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у Збройних Силах з 01.08.1989 по 10.11.1991.

Згідно з копією витягу з акту огляду у МСЕК до довідки сер. КИЕ-1 №549459 від 02.07.2001, під час первинного огляду 25.06.2001 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності (причина інвалідності: загальне захворювання).

Згідно з копією витягу з акту огляду у МСЕК до довідки сер. КИ-1 №066282 від 19.04.2004, під час повторного огляду 19.04.2004 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 01.04.2004 (причина інвалідності: травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби).

Згідно з копією довідки до акта огляду МСЕК серії №КА-1 №029780 від 15.03.2006, під час повторного огляду 15.03.2006 ОСОБА_1 підтверджено ІІ групу інвалідності (причина інвалідності: травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби).

При цьому, у відповідності до наявних у матеріалах справи копій витягів з протоколу засідань комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 15.03.2011 №1 та від 08.07.2016 №54, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

У подальшому, згідно з копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0969304 від 02.02.2018, під час повторного огляду 02.02.2018 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 30.01.2018 безстроково (причина інвалідності: травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби).

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувся до Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України із заявою від 27.04.2018, в якій просив здійснити на користь останнього виплату одноразової грошової допомоги.

Листом від 14.05.2018 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що Закон України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975), набрав чинності 01.01.2014. Оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, дія цих правових актів поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014. На колишніх військовослужбовців та тих, що отримали інвалідність до 2014 року, дія вищевказаного Закону не поширюється. Натомість, ОСОБА_1 первинно встановлена у 2001 році, тобто до набуття чинності Законом.

Листом від 14.05.2018 №1303/1006 Київський міський військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 про те, що листом від 25.03.2011 (вих. №1662) та від 02.08. 2016 (вих. №ВСЗ/1878) останнього було повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідно до діючих законодавчих актів. Крім того, відповідачем-2 наголошено на тому, що днем встановлення інвалідності у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, вважається саме дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК, а дата підвищення групи інвалідності не може вважатись днем встановлення інвалідності. Водночас, довідка МСЕК серії АВ №0969304 від 02.02.2018 (огляд повторний) підтверджує ІІ групу інвалідності, яку останній отримав ще 19.04.2004.

Вважаючи на підставі викладеного порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - квітень 2018 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у квітні 2018 року), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок №975).

При цьому, п. 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255); допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку №975 (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - квітень 2018 року), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання такої допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а саме: станом на 01.04.2004 (витяг з акту огляду у МСЕК до довідки сер. КИ-1 №066282 від 19.04.2004).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 (ЄДРСР №74992487).

Так, приписами ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на момент первинного встановлення позивачу інвалідності - 01.04.2004) передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №488 затверджено Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум (надалі - Постанова №488), згідно з п. 6 якої (у редакції, чинній станом на момент первинного встановлення позивачу інвалідності - 01.04.2004), Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» виплачує страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті; б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Для визначення права на виплату страхових сум застрахований або його спадкоємці оформляють у районному військовому комісаріаті (відповідному військовому органі, підрозділі) та подають до Національною акціонерною страховою компанією «ОРАНТА» такі документи: а) у разі загибелі або смерті застрахованого - заяву за встановленою формою (додаток N 2), копію свідоцтва про смерть застрахованого, свідоцтво про право на спадщину, документ, що засвідчує особу спадкоємця; б) у разі втрати застрахованим працездатності - заяву за вказаною формою, копію довідки медико-соціальної експертної комісії про розмір втрати працездатності, документ, що засвідчує особу (п. 11 Постанови №488).

Відтак, станом на момент первинного визначення позивачу ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а саме: станом на 01.04.2004 (витяг з акту огляду у МСЕК до довідки сер. КИ-1 №066282 від 19.04.2004), діяли наведені положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на момент первинного встановлення позивачу інвалідності - 01.04.2004) та Постанови №488, які і передбачали право отримання страхових сум у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

У той же час, як станом на 01.04.2004 (тобто станом на момент первинного визначення позивачу групи інвалідності), так і у подальших довідках МСЕК, копії яких наявні у матеріалах справи: довідки до акта огляду МСЕК серії №КА-1 №029780 від 15.03.2006 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0969304 від 02.02.2018, ступінь втрати працездатності позивача не встановлено, що позбавляє останнього права на отримання одноразової грошової допомоги.

У той же час, наступні довідки МСЕК (довідка до акта огляду МСЕК серії №КА-1 №029780 від 15.03.2006 та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0969304 від 02.02.2018) не встановлюють позивачу інших умов (групи інвалідності тощо), що б змінило умови призначення позивачу одноразової грошової допомоги, а лише продовжують визнання за позивачем ІІ групи інвалідності під час повторних оглядів.

За таких підстав суд вказує про відсутність у позивача права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, відповідно до довідки МСЕК від 02.02.2018 по причині «травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби», отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6), Київського міського військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07774420, адреса: 04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 19) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок