Рішення № 84489861, 24.09.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року справа № 580/2077/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, що полягають у наданні відповіді у формі листа від 22.04.2019 року № 25567-арх щодо відмови ОСОБА_1 у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва садибного (індивідуального) житлового будинку.

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради надати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва садибного (індивідуального) житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору дарування земельної ділянки, отримав у дар від ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:020:0578. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

На підставі звернення позивача до центру надання адміністративних послуг, листом від 22 квітня 2019 року № 25567-арх Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради відмовив у видачі будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, оскільки відповідно до плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 року № 2-513, земельна ділянка розташована в перспективній культурній та спортивні зоні Г-3п, де будівництво садибного житлового будинку не передбачено.

Як зазначає позивач, орган місцевого самоврядування приймаючи рішення від 4 грудня 2014 року № 2-513 яким затвердив План зонування території м. Черкаси, не звернув увагу на ті обставини, що дана земельну ділянка вже виділена громадянину, права на неї зареєстровані та їй наданий відповідний статус для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вона є приватною власністю, а тому не може бути включена до земель, зазначених як землі культурної та спортивної зони після її надання у властість з відповідним статусом.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив у його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що розроблення будівельного паспорта здійснюється в межах населених пунктів відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до плану зонування території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, земельна ділянка розташована в перспективній культурній та спортивні зоні Г-3п, де будівництво садибного житлового будинку не передбачено, тому наміри забудови земельної ділянки не відповідають плану зонування території.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 27.06.2018 року на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., реєстровий № 1324, ОСОБА_1 отримав у дар від ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку №69/1 площею 0,1 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки - 7110136700:02:020:0578. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Зазначена інформація також підтверджується даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2019 №171756773. Датою державної реєстрації земельної ділянки вказано 01.06.2011.

У відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 29 березня 2019 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради з заявою про видачу будівельного паспорта для забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Листом департамент архітектури, містобудування та інспектування №25567-арх від 22.04.2019 повідомив позивача, що відповідно до плану зонування території м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, земельна ділянка розташована в перспективній культурній та спортивні зоні Г-3п, де будівництво садибного житлового будинку не передбачено, тому наміри забудови земельної ділянки не відповідають плану зонування території. У зв`язку з невідповідністю намірів забудови містобудівній документації документи для видачі будівельного паспорта повернуто.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

В даному випадку, позивач набув у власність земельну ділянку з конкретно визначеним цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Орган місцевого самоврядування приймаючи рішення від 04 грудня 2014 року № 2-513 яким затвердив План зонування території м. Черкаси, не звернув увагу на ті обставини, що дана земельну ділянка вже виділена громадянину, їй наданий відповідний статус, а право власності на неї зареєстровано 01.06.2011, а тому не може бути включена до земель, визначених до перспективної культурної та спортивної зони.

Посилання відповідача на невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, суд вважає безпідставними так, як на час виготовлення технічної документації із землеустрою та оформлення права власності на земельну ділянку були відсутні будь-які обмеження з приводу виділення спірної ділянки під забудову.

Частина 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

З наведених законодавчих норм слідує висновок, що подальша зміна функціонального призначення територій після набуття права на земельну ділянку не впливає на правовий режим її використання, а її забудова може здійснюватись у межах вже існуючого цільового призначення.

За таких обставин, суд вважає, що відмова позивачу у видачі будівельного паспорту є порушенням його конституційного права. Так як звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є принцип правової визначеності.

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty).

Так, згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що визнається в Україні джерелом права (ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), зокрема, рішення у справах «Реквеньї проти Угорщини», «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства», «Коккінакіс проти Греції», «Бесарабська Митрополія проти Молдови») однією з вимог, що випливає зі слів «встановлений законом», є вимога передбачуваності: норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає громадянинові змогу керуватися цією нормою у своїх діях.

Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

У матеріально-правовому сенсі легітимні очікування суб`єктів мають захищатися від непередбачуваних змін законодавства, яким встановлено відповідний правовий режим (власності, інвестиційної діяльності тощо). У процедурному ж сенсі легітимні очікування стосуються однакової та послідовної правозастосовної практики.

З огляду на зазначене, суд переконаний, що у випадку відмови позивачу в забудові його земельної ділянки, має місце порушення права на мирне володіння своїм майном, оскільки позивач позбавляється законних очікувань на забудову земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку набута у власність до затвердження рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року № 2-513 Плану зонування території міста Черкаси.

За ч. 3, 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 №103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за №902/19640 (далі – Порядок №103).

У відповідності до норм п. 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять:

заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо);

проект будівництва (за наявності);

засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до п. 2.4 Порядку №103 пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Отже, уповноважений орган містобудування та архітектури наділений повноваженнями повернути заявнику подані документи виключно у двох вищенаведених випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач подав усі передбачені вимогами п. п. 2.1 Порядку №103 документи, необхідні для видачі будівельного паспорту.

Натомість єдиною підставою для повернення документів та відмови у видачі будівельного паспорту є невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, яка визнається судом неправомірною. Інших підстав для повернення поданих позивачем документів відповідач не зазначив.

Таким чином, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16 та від 18 жовтня 2018 року у справі №813/4989/17.

Враховуючи, що відповідачем відмовлено у видачі будівельного паспорту, з підстав, які визнані судом неправомірними, а інших підстав для відмови у видачі будівельного паспорта не передбачено, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради видати позивачу будівельний паспорт на забудову земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 7110136700:02:020:0578, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність вчинених ним дій, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Останній день строку вирішення спору припадає на 20.09.2019, однак враховуючи, що у період з 19.08.2019 по 23.09.2019 головуючий у справі передував у відпустці, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 24.09.2019 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, що полягають у наданні відповіді у формі листа від 22.04.2019 року № 25567-арх щодо відмови ОСОБА_1 у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва садибного (індивідуального) житлового будинку.

Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 7110136700:02:020:0578, по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, Черкаська обл., 18000, код ЄДРПОУ 38715770) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко