Рішення № 84489841, 25.09.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року справа № 580/2343/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Міськбуд - Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Міськбуд - Плюс" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області №7837-17 від 14.06.2019 про сплату податкового боргу в розмірі 35 875 грн 93 коп. зі сплати орендної плати із юридичних осіб та рішення про опис майна у податкову заставу №18522/23-00-17-02-019 від 19.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення та податкова вимога про сплату податкового боргу зі сплати орендної плати за землю є протиправними, оскільки дія договору оренди припинено на підставі рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 №2-4025 "Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Черкаси, які перебувають в користуванні на умовах оренди ПП "Міськбуд-Плюс" по вул. Менделєєва, 4 для суспільних потреб - створення міського парку патріотичного виховання (скверу) із дитячим табором". Саме з датою видання вказаного рішення позивач пов`язує момент припинення дії договору оренди, а тому на думку позивача, з 05.03.2019 припинено обов`язок зі сплати орендної плати за землю комунальної власності.

Ухвалою суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Заперечуючи проти позову, відповідачем 05.08.2019 надано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог. Зазначає, що згідно з відомостями, що містяться у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем станом на 05.08.2019 зареєстровано право оренди на земельну ділянку в АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , 4. Вказує, що податкова вимога сформована у зв`язку з несплатою самостійно визначених сум податкового зобов`язання виключно в межах та спосіб передбачений чинним законодавством, а відтак, на думку відповідача, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено та визнається сторонами справи, що відповідно до п. 2 рішення Черкаської міської ради від 28.07.2016 № 2-885 "Про припинення обласному комунальному підприємству "Готельний комплекс "Дніпро" Черкаської обласної ради права користуванняземельною ділянкою по вул. Менделеєва, 4 та про надання ПП "Міськбуд-Плюс" земельної ділянки в оренду по вул. Менделєєва, 4 (у зв`язку з орендою комунального нерухомого майна)" надано приватному підприємству "Міськбуд-Плюс" земельну ділянку площею 5, 3731 га (кадастровий номер 7110136700:02:003:0034) без зміни цільового призначення по вул. Менделєєва, 4, яка за цільовим призначенням віднесена до земель рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) в оренду до 30.04.2020 під комплекс будівель та споруд.

Згідно з п.3.1 вказаного рішення Черкаської міської ради від 28.07.2016 № 2-885 зокрема зобов`язано позивача укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою, здійснивши його державну реєстрацію.

Відповідно до п. 1 рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025 "Про "Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Черкаси, які перебувають в користуванні на умовах оренди ПП "Міськбуд-Плюс" по вул. Менделєєва, 4 для суспільних потреб - створення міського парку патріотичного виховання (скверу) із дитячим табором" Черкаською міською радою вирішено використати земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:02:003:0034, площею 5, 3731 га по вул. Менделєєва, 4 м. Черкаси, що надана в користування на умовах оренди ПП "Міськбуд-Плюс" для суспільних потреб, а саме: створення міського парку патріотичного виховання (скверу) із дитячим табором.

Пунктом 2.2 зазначено рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025 визначено, що необхідно припинити договір оренди від 14.09.2016, зареєстрований 19.09.2016 за № 16484840 на підставі п.37 цього договору.

Пунктом 5 рішення Черкаської міської ради від 05.03.2019 № 2-4025 вирішено доручити департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради звернутися до суду у встановленому законодавством та Регламентом виконавчого комітету Черкаської міської ради порядку щодо припинення договору оренди від 14.09.2016, зареєстрований 19.09.2016 за № 16484840 на підставі п.37 цього договору.

Відповідно до Інформаційної довідки №176226329 від 05.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 05.08.2019 на земельну ділянку за адресою: м. Черкаси, вул. АДРЕСА_3 , 4, кадастровий номер 7110136700:02:003:0034, площею 5, 3731 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 750280171101 зареєстровано 19.09.2016 право приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" оренди вказаної земельної ділянки, річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки.

Відомості щодо реєстрації припинення права оренди приватного підприємства "Міськбуд-Плюс" вказаної земельної ділянки у Інформаційній довідці №176226329 від 05.08.2019 станом на 05.08.2019 відсутні.

Доказів припинення користування приватним підприємством "Міськбуд-Плюс" спірною земельною ділянкою станом на 05.08.2019 сторона позивача суду не назвала та не надала.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем подано податкову декларацію з плати за землю на 2019 рік № 9000486664 від 11.01.2019 та самостійно визначено податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку по вул. Менделєєва, 4 в м. Черкасах з щомісячним платежами у період з січня по листопад 2019 року в сумі 35 991 грн 71 коп. та за грудень 2019 року в сумі 35 991 грн 70 коп., усього на загальну суму за 2019 рік - 431 900 грн 51 коп.

У зв`язку із несплатою позивачем у визначений законом строк суми узгодженої податкової заборгованості, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Черкаській області сформовано та направлено позивачеві податкову вимогу від 14.06.2019 № 7837-17 про стягнення з позивача податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 35 875 грн 93 коп.

Згідно з рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області № 18522/23-00-17-02-019 від 19.06.2019 про опис майна у податкову заставу контролюючим органом вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) приватного підприємства "Міськбуд-Плюс", а у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке воно набуде у майбутньому.

Відповідно до інтегрованої картки платника за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб за період у сумі 107 859 грн 35 коп., який виник на підставі податкового розрахунку земельного податку № 9000486664 від 11.01.2019 терміном сплати 30.05.2019, 30.06.2019, 30.07.2019.

Вважаючи, що вказані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 1-3 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161 "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про оренду землі" говорить, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина 5 статті 126 Земельного кодексу України).

Одночасно відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на день винесення оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку по вул. Менделєєва, 4, м. Черкаси, кадастровий номер 7110136700:02:003:0034, площею 5, 3731 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення - не здійснено.

Доказів припинення користування приватним підприємством "Міськбуд-Плюс" спірною земельною ділянкою станом на 05.08.2019 сторона позивача суду не назвала та не надала.

Пунктом 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Згідно ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 цього Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вимогами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Слід звернути увагу, на те що Податковий кодекс України не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено та надіслано на адресу позивача податкову вимогу від 14.06.2019 № 7837-17.

Суд звертає увагу на те, що податковий борг позивач добровільно не сплатив.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 88.1. статті 88 Податковий кодекс України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 89.1.1. пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до пункту 89.2. статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 89.3. статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

З огляду на викладене, суд висновує, що відповідач діяв у спосіб, що визначений законодавством України, та у межах своїх повноважень, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову приватного підприємства "Міськбуд - Плюс" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький