Рішення № 84489717, 03.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1858/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лайко О.В..

представника позивача – Демченка А.О.,

представника відповідача – Оніпченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСНАФТА" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРОСНАФТА" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2019 №0005621403.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що господарські операції з поставки природного газу ТОВ "Дніпро Оіл Груп" та ТОВ "Прайтекс Плюс" обумовлені діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані, що підтверджується рухом активів, зміною зобов`язань позивача як платника податків та належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, складеними з дотриманням вимог податкового законодавства. У зв`язку з чим вважає, що відповідачем безпідставно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

02.07.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву у якому останні просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення товариством п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованим в Мін`юсті України 28.02.2013 за №336/22868, п. 5 П(С)БО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, зареєстрованим в Мін`юсті України 14.12.1999 за №860/4153, ч. 1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерську та фінансову звітність в України", п.1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Мін`юсті України 05.06.1995 за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Мін`юсті України 21.12.1999 за №893/4186 таким чином занижено податок на прибуток на загальну суму 699557 грн.

Стверджував, що операції позивача з ТОВ "Дніпро Оіл Груп" та ТОВ "Прайтекс Плюс" не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. У зв`язку з цим контрагенти-покупці не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного тощо.

15.07.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому товариство стверджувало, що відсутність товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій, натомість факт факти передання товару та відповідно набуття права власності підтверджується видатковими накладними. Стверджував, що за результатами господарських операцій з ТОВ "Дніпро Оіл Груп" та ТОВ "Прайтекс Плюс" позивач не отримав жодної вигода, а навпаки збільшив свої податкові зобов`язання, які належним чином задекларував та сплатив.

Вказував на те, що відповідачем висновок про безтоварність операцій зроблено, зокрема, на підставі вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 18.06.2018 по справі №760/28649/17 хоча останнім не встановлено жодної обставини яка б свідчила про безтоварність спірної господарської операції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРОСНАФТА" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 37845151, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2012 внесено запис №15871020000000661.

У період з 01.04.2019 по 09.04.2019 контролюючим органом проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСНАФТА" податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

Підстави та порядок проведення такої перевірки позивачем не оскаржуються.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки від 16.04.2019 №499/16-31-14-03-14/37845151 зафіксовано порушення товариством п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованим в Мін`юсті України 28.02.2013 за №336/22868, п. 5 П(С)БО 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, зареєстрованим в Мін`юсті України 14.12.1999 за №860/4153, ч. 1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерську та фінансову звітність в України", п.1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Мін`юсті України 05.06.1995 за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Мін`юсті України 21.12.1999 за №893/4186 таким чином занижено податок на прибуток на загальну суму 699557 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2019 №0005621403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств загальну суму 884446,25 грн (у тому числі за податковим зобов`язанням 699557,00 грн та за штрафними санкціями 174889,25 грн).

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням оскаржив звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить з наступного.

25.09.2017 позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Оіл Груп" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №14, за умов якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця газ скраплений СПБТ та нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачено в рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

На виконання вказаного договору позивачем виписано рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

На підтвердження транспортування газу скрапленого товариством суду надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) датовані 26.09.2017, 27.09.2017, 28.09.2017, 29.09.2017, 31.09.2017, 01.11.2017.

Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що транспортування газу скрапленого здійснювало ТОВ "Алексис", державний номерний знак автомобіля НОМЕР_1 , державний номерний знак причепа НОМЕР_2 НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 .

Крім того, 23.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРРОСНАФТА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайтекс Плюс" (покупець) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір поставки нафтопродуктів №26, за умов якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця газ скраплений СПБТ та нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачено в рахунках та видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

На виконання вказаного договору позивачем виписано рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

На підтвердження транспортування газу скрапленого товариством суду надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) датовані 23.11.2017, 07.12.2017.

Зі змісту вказаних товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що транспортування газу скрапленого здійснювала Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 О. ОСОБА_4 , державний номерний знак автомобіля НОМЕР_4 , державний номерний знак причепа НОМЕР_5 , водій ОСОБА_5 .

З наявної в матеріалах справи копії вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 18.06.2018 по справі №760/28649/17, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205-1 та ч. 2 ст. 205-2 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі з іспитовим строк 1 рік та 6 місяців, судом встановлено, що ОСОБА_2 реалізуючи злочинний умисел, направлений на внесення завідомо неправдивих відомостей у документи, які відповідно до законодавства подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, засвідчив власним підписом, надані йому та підготовлені за невідомих обставин документи, а саме: Протокол №3 Загальних зборів учасників ТОВ "Прайтекс Плюс" від 27.10.2017, довіреність від 30.10.2017 та Договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Прайтекс Плюс", які містили неправдиві відомості щодо придбання Гомоном ОСОБА_6 товариства, відповідно до якого останній виступив учасником та директором.

Заздалегідь усвідомлюючи про відсутність навиків і досвіду для виконання обов`язків службової особи та засновника підприємства, а також, не маючи навиків та наміру здійснювати таку діяльність, не формуючи статутний капітал, діючи з корисних мотивів, що полягали в отриманні грошової винагороди, засвідчив власним підписом завідомо неправдиві відомості у реєстраційних документах ТОВ "Прайтекс Плюс".

Підписавши документи, ОСОБА_2 одночасно взяв на себе обов`язки передбачені ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність та передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, усвідомлював, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ "Прайтекс Плюс".

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень визнав повністю і підтвердив факт внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ "Прайтекс Плюс", завідомо неправдивих відомостей, а саме внісши до них завідомо недостовірні данні щодо начебто його перебування на посаді директора ТОВ "Прайтекс Плюс" і начебто права вчиняти від імені товариства відповідних дій, за грошову винагороду.

Частиною четвертою статті 78 кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 жодної причетності до господарської діяльності товариства ТОВ "Прайтекс Плюс", ним лише підписано установчі документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ТОВ "Прайтекс Плюс" до податкових органів не звітується, звітність яка б могла підтвердити наявність у нього складських приміщень, резервуарів для зберігання газу, основних засобів та працівників не подано, за результатами проведеного аналізу ЄРПН не встановлено подальшої реалізації скрапленого газу придбаного у позивача.

В судовому засіданні досліджено товарно-транспортні накладні та встановлено, що вони не містять підпису водіїв про прийняття товару.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявних в матеріалах справи, записів про Товариство з обмеженою відповідальністю "Алексис" не знайдено. Натомість в матеріалах справи, наявний лист ПП "Алекс" адресований старшому слідчому з ОВС першого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області п. М. Боцулі, згідно якого підприємство заперечує причетність вантажного автомобіля Renault Premium 440.18 DXI (держ. номер НОМЕР_1 ) та напівпричепа-цистерни типу Simatra NCG-35 (держ. номер НОМЕР_6 ), водія ОСОБА_7 та взагалі ПП "Алекс" до будь-яких фінансово-господарських операцій у період вересень 2017 - лютий 2018 року з ТОВ "Діамант Опт Групп", ТОВ "Дніпро Оіл Груп", ТОВ "Транзіт Сталь" та ТОВ "Укрроснафта".

Також ПП "Алекс" повідомило, що 26.09.2017 водій ОСОБА_1 та напівпричів-цистерна ВС3771ХТ знаходились у Волинській області, 28.09.2017 вантажний автомобіль ВС8136ЕА знаходився у Рівненській та Львівській областях, а водій ОСОБА_1 та напівпричів-цистерна ВС3771ХТ знаходились Івано-Франківській області, 01.11.2017, 02.11.2017, 03.11.2017, 14.11.2017 водій ОСОБА_1 та напівпричів-цистерна НОМЕР_6 знаходились у Львівській області, у період з 15.11.2017 по 20.11.2017 вантажний автомобіль ВС8136ЕА знаходився у с. Черляни Львівської області, у період з 05.02.2018 по 08.02.2018 водій ОСОБА_1 знаходився у Львівській та Волинській областях, у період з 08.02.2018 по 22.02.2018 навіпричіп-цистерна НОМЕР_6 та водій ОСОБА_1 знаходилися у Львівській області.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 21.01.2019, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в ПП "Алекс" на посаді водія з 05.10.2011 та не здійснював перевезень нафтопродуктів у вигляді скрапленого газу для ТОВ "Укрроснафта" з м. Миргород до м. Київ.

Крім того, судом встановлено, що згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження ТОВ "Дніпро Оіл Груп" є м. Дніпро, у той час як згідно товарно-транспортних накладних транспортування газу скрапленого здійснювалось до м. Києва.

Доказів наявності у ТОВ "Дніпро Оіл Груп" складських приміщень, резервуарів для зберігання газу у м. Київ позивачем суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ТОВ "Дніпро Оіл Груп" до податкових органів не подавало звітність яка б могла підтвердити наявність у нього складських приміщень, резервуарів для зберігання газу, основних засобів та працівників, за результатами проведеного аналізу ЄРПН не встановлено подальшої реалізації скрапленого газу придбаного у позивача.

Частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 названого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому у статті 1 згаданого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, об`єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ платником податків визначається за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Суд зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв`язку з цим первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб`єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Так, відсутність у ТОВ "Дніпро Оіл Груп" та ТОВ "Прайтекс Плюс" матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об`єктивно ставлять під сумнів можливість придбання ними товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів для їх зберігання.

Так, господарські правовідносини позивача з його контрагентом мали місце упродовж незначного проміжку часу, основний обсяг операцій стосувався реалізації товарів, які згідно даних ЄРПН в подальшому не використовувались контрагентами у власній господарській діяльності.

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості реалізованих товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Наведене свідчить, що операції між позивачем та вказаними товариствами (покупцями) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для отримання результатів відповідної господарської діяльності.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСНАФТА" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 вересня 2019 року

Суддя С.С. Бойко