Рішення № 84489499, 24.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№452/851/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області про зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (далі - відповідач), в якій просить суд зобов`язати Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та належить до 1 категорії учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідними документами. Вказує, що звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплатою одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідач листом від 25.04.2018 повідомив позивача, що одноразова компенсація буде проводитися у розмірі 284, 40 грн. Проте, позивач не погоджується із таким розміром грошової компенсації, оскільки на переконання позивача виплата такої компенсації повинна проводитися у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка відповідає Конституції України. Стверджує, що чинна редакція ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порушує права позивача та не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача. Просить позов задовольнити.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що у зв`язку із змінами, внесеними до статті 48 Закону №796-ХІІ, Законом України №796-УІІІ від 28.12.2014 встановлено, що компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 48, виплачується в порядку та розмірах установлених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян. Зазначив, що згідно з ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. Отже, здійснення одноразової компенсації у розмірах, які вказує позивач у позовній заяві, за відсутності відповідних у бюджетах призначень буде кваліфікуватись, як нецільове використання бюджетних коштів. Тому, відповідно до п. 4 зазначеного Порядку позивачу одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (із змінами та доповненнями), а саме інвалідам II групи у розмірі 284,40 грн. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснює судовий розгляд даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що 12.03.2019 ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області було передано справу № 452/851/19 на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

08.04.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.05.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , категорія 1, виданого 30.03.2018 відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

01.03.2018 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, причиною інвалідності послуговало захворювання пов`язане з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 807248.

28.03.2018 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області щодо нарахування та виплати одноразової грошової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом від 25.04.2018 № 559 Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до п. 4 Порядку № 760 позивачу одноразова компенсація буде виплачуватися у розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (із змінами та доповненнями), зокрема у розмірі 284,40 грн.

Наведенні норми законодавства у відповіді Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області зумовили звернення позивача до адвоката Завірюхи М.Я. за роз`ясненням відповідних норм права.

17.09.2019 адвокат Завірюха М.Я. повідомила позивачу, що дії відповідача є незаконними та такими, що порушують права та соціальні гарантії позивача, визначенні Конституцією України, запропонувала звернутися до суду.

Зокрема, після отримання консультації в адвоката, позивач дізнався про порушення своїх прав та звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд наголошує, що у чинній на час виникнення спірних правовідносин (2018 рік) редакції статті 48 Закону 796-XII передбачено, що одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 (далі - Порядок № 760) виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги", поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги» запроваджено з 1 січня 2003 року призначення всіх видів соціальної допомоги місцевими органами праці та соціального захисту населення за єдиною заявою.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.04.2015 № 441 затверджено форму заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який набрав чинності 02.11.2016 та яким передбачено, що така виплата здійснюється на підставі заяви, яка подається протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності.

Норми чинного законодавства також передбачають, що розмір компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо компетенції Кабінету Міністрів України вирішувати питання порядку реалізації соціальних прав громадян, то суд додатково звертає увагу на таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У пункті 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (п. 2, 3 ст. 116).

У рішенні від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, норми чинного законодавства України та судова практика Європейського суду з прав людини допускають зміну Урядом механізму реалізації соціально-економічних прав громадян за умови збереження таких прав.

Так, пунктом 4 Постанови № 760 передбачено, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14 травня 2015 року № 285 установлено такі розміри виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів і виконанні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою: інвалідам II групи - 284,40 гривні.

Отже, згідно вимог чинного законодавства, за зверненням до відповідних органів праці та соціального захисту населення за із заявою встановленої форми, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами II групи внаслідок Чорнобильської катастрофи мають право на отримання одноразової компенсації у розмірі 284,40 грн.

Су звертає увагу, що позивач у позові не заперечує факту виплати відповідачем йому спірної допомоги у розмірі 284,40 грн, втім на переконання позивача розмір допомоги повинен становити 45 мінімальних заробітних плат, оскільки відповідно до Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

Відносно доводів позивача про неправомірність зменшення розміру спірної компенсації до 284,40 грн. з 45 мінімальних заробітних плат, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалося судом, 01.03.2018 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, причиною інвалідності послуговало захворювання пов`язане з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 807248.

У чинній на час виникнення спірних правовідносин (2018 рік) редакції статті 48 Закону 796-XII передбачено, що одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, на момент встановлення позивачу інвалідності, редакція Закону 796-XII на яку покликається позивач як на підставу виплати йому одноразової компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат втратила чинність.

Суд звертає увагу, що на момент встановлення позивачу інвалідності, розмір компенсації та допомоги передбачений ст. 48 Закону 796-XII встановлювався Кабінетом Міністрів України, що дає підстави стверджувати, що у позивача не виникало права на отримання одноразової компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, як і не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2, ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд з прав людини став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Таким чином, зміна законодавчих норм щодо соціально-економічних прав громадян є допустимим.

Втім, у даному випадку не відбулася зміна законодавчих норм щодо соціально-економічних прав позивача, оскільки на момент встановлення інвалідності позивачу, виплата одноразової компенсації відповідно до ст. 48 Закону 796-XII здійснювалася у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме для осіб з інвалідністю (II група) у розмірі 284,4 грн, тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати .

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суми одноразової компенсації учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі, визначеному постановою №285, тому суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права

Аналогічну позицію щодо застосування норм матеріального права висловлено Верховний Судом у постанові від 16 травня 2019 року по справі № 127/10438/16-а, в якій суд зазначив, що позивачка має право на одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 284,40 грн, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», оскільки згідно приписів Бюджетного кодексу України саме Кабінет Міністрів України визначає порядок та розмір зазначеної одноразової компенсації.

В частині строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізнався лише після звернення до адвоката щодо надання консультації відносно норм права викладеній у листі відповідача.

17.09.2019 адвокат Завірюхи М.Я. повідомила позивачу, що дії відповідача є незаконними та такими, що порушують права позивача та соціальні гарантії, визначенні Конституцією України, запропонувала звернутися до суду.

З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 11.03.2019.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом в межах строків, визначених частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Самбірської міської ради Львівської області (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Мазепи, 8, код ЄДРПОУ 25253191) про зобов`язання до вчинення дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський