Рішення № 84489287, 25.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2897/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила зобов`язати перерахувати та виплатити суму недоплаченої гарантованої соціальної допомоги на дітей війни за 2006-2019 роки; відшкодувати шкоду у вигляді упущеної вигоди у сумі 74759,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є пенсіонером та одержує пенсію за віком, а також є дитиною війни у розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни". На переконання позивача, вона з 1.01.2006 мала право на щомісячну надбавку (доплату) до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яку відповідач в добровільному порядку у повному обсязі не виплачував.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУПФ України в Полтавській області в частині позовних вимог про зобов`язання перерахувати та виплатити суму недоплаченої гарантованої соціальної допомоги на дітей війни за 2006-31.01.2019 роки; відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди у сумі 72060,34 грн повернуто позивачу. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про зобов`язання перерахувати та виплатити суму недоплаченої гарантованої соціальної допомоги на дітей війни за період з 1.02.2019; відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2698,86 грн. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості другого відповідача залучено Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - Кременчуцьке ОУПФ).

11.09.2019 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідачів наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що виплата позивачу надбавки до пенсії за віком як дитині війни у спірний період проведено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

З відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) судом встановлено, що 12.09.2019 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи Кременчуцького ОУПФ (код ЄДРПОУ 40367050).

Наказом ГУПФ України в Полтавській області від 31.05.2019 №324 визначено, що ГУПФ України в Полтавській області після завершення процедури реорганізації шляхом приєднання територіальних органів Пенсійного фонду України є правонаступником за Кременчуцьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком з 1.09.2004 /а.с. 9, 10/.

Пенсійне посвідчення позивача містить відмітку про те, що вона є дитиною війни.

У спірний період нарахування та виплата пенсії за віком ОСОБА_1 проводились з урахуванням надбавки дитині війни у розмірі 66,43 грн, що визнається сторонами.

Разом з цим, стверджуючи про те, що розмір відповідної надбавки мав становити 30% мінімальної пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 №2195-ІV (далі - Закон №2195-ІV), дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до статті 6 Закону №2195-ІV, який набрав чинності 1 січня 2006 року (у редакції, чинній на час набрання вказаним Законом чинності), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим, в силу положень підпункту 2 пункту 34 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" у частині першій статті 6 слова "у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни" замінено словами "у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112) установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.

Отже, виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Суд враховує, що положення статті 6 Закону №2195-ІV у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII у спірний період були чинними, неконституційними не визнавались.

Згідно з пунктом 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Відтак, відповідач, виплачуючи позивачу надбавку до пенсії як дитині війни у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", діяв правомірно та у межах наданих йому повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.02.2018 у справі №308/12874/16-а (провадження №К/9901/4548/17).

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплати надбавок до пенсії у визначеному Кабінетом Міністрів Україні розмірі, діяв з урахуванням вимог законодавства, а тому не міг застосовувати неіснуючої норми. Питання щодо розміру доплат, є питанням та прерогативою самої держави, як і її відповідальності. Законодавцем визначено, що саме Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати порядок та розмір виплат дітям війни. Відповідач не є особою, яка сама встановлює та визначає правове регулювання цих питань, пенсійний орган є суб`єктом владних повноважень, який є виконавцем в межах цих відносин.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленою ними спірного правозастосування, суд дійшов висновку, що відповідач при виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни діяв на підставі, у межах повноважень та згідно з чинним законодавством України, а тому не порушив права та законні інтереси позивача. Відповідач не мав правових підстав для застосування до спірних відносин положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції на час його прийняття, норми яких на теперішній час існують та діють в іншій редакції закону, та у інший спосіб регулюють спірні відносини.

За відсутності у спірних відносинах порушення права позивача на одержання пенсійних виплат у належному розмірі, підстав для відшкодування ОСОБА_1 шкоди в сумі упущеної вигоди немає.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 3.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко