Рішення № 84489265, 23.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року № 320/2627/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення- рішення форми "Р" від 06.03.2019 № 0002341303;

- податкове повідомлення- рішення форми "Р" від 06.03.2019 № 0002351303;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 № 0002381303;

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, а відповідно прийняті за результатами перевірки оскаржувані податкові повідомлення рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що у період з 10.01.2019 по 23.01.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Київській обл. проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.

За результатами перевірки складено Акт від 06.02.2019 № 92/10-36-13-03/ НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України та заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 474 512,44 грн., п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що призвело до заниження військового збору у розмірі 39 546,92 грн., п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8., ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внаслідок чого відповідачем занижено єдиний соціальний внесок у розмірі 112 035,22 грн.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 01.03.2019 № 5487/ФОП/10-36-13-03 за результатами розгляду заперечення на Акт перевірки від 14.02.2019 № вх. 19383/ФОП/10-36 висновки Акту залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 06.03.2019 № 0002341303 та № 0002351303, рішення про застосування штрафних санкцій від 06.03.2019 № 0002371303 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 № 0002381303.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до ДФС України скаргу від 21.03.2019 .

Одночасно 23.01.2019 позивачем в порядку п. 56.5. ст. 56 Податкового кодексу України на адресу відповідача було надіслано повідомлення про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень.

Однак, 18.04.2019 позивачем отримано податкову вимогу від 01.04.2019 № 27255-53 у розмірі 741 416,81грн.; вимогу про сплату богу (недоїмки) від 03.04.2019№ 29422-53 у розмірі 147 799,30 грн. та рішення від 02.04.2019 № 613 про опис майна у податкову заставу.

Позивачем 26.04.2019 отримано рішення ДФС України від 24.04.2019 № 19440/6/99-99-11-05-0225 про результати розгляду скарги від 21.03.2019, яким рішення про застосування штрафних санкцій від 06.03.2019 № 0002371303 залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Позивачем 18.05.2019 отримано рішення ДФС України від 15.05.2019 № 22439/6/99-99-11-05-01-25 про результати розгляду скарги від 21.03.2019 в частині оскарження податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 06.03.2019 № 0002341303, та № 0002351303, яким відкликано податкову вимогу від 01.04.2019 № 27255-53, в іншій частині скаргу позивача залишено без задоволення.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем сплачено:

- 3102,83 грн. – основний платіж донарахування та 775,71 грн. – штрафна санкція з ПДФО згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 06.03.2019 № 0002341303;

- 258,57 грн. – основний платіж донарахування з військового збору та 64,64 грн. – штрафна санкція з військового збору згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 06.03.2019 № 0002351303;

- 2252,34 грн. – сума недоїмки (боргу) та 675,70 грн. – штрафна санкція з ЄСВ згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 р. № 0002381303.

Також судом встановлено, що станом на 05.08.2019 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2019 № 29422-53, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.03.2019 № 0002371303, рішення про опис майна у податкову заставу від 02.04.2019 № 613 є відкликаними.

Як слідує з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 здійснює закупівлю товарно-матеріальних цінностей, а саме: меблевих заготовок із ДСП різної комплектації та допоміжних матеріалів (пластикові листи, саморізи, скловироби та ін.).

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2015р., 2016 р. та 2017 р., відповідачем в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 завищено витрати, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності за 2015 р., 2016 р. та 2017 р. на суму 2 636 461,12 грн. без ІІДВ, в т.ч. за 2015 р. на суму 88 597,71 грн. без ПДВ, за 2016 р. на суму 643 460,17 грн. без ПДВ та за 2017 р. на суму 1 904 403,24 грн. без ІІДВ.

З метою отримання інформації щодо кількості використаних товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та для підрахунку фактично понесених витрат, відповідно до яких отримано дохід, ФОП ОСОБА_1 було вручено запит від 21.01.2019 № 959/ФОП/Ю-36-13-03 про надання залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2015 р., 01.01.2016 р., 01.01.2017 р. та 31.12.2017 р., та калькуляційних (технологічних) карток на виготовлену та/або реалізовану продукцію.

Позивачем на запит від 21.01.2019 № 959/ФОП/Ю-36-13-03 надано пояснення від 24.01.2019, в яких зазначено, що вимоги п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо ведення бухгалтерського обліку не поширюється на таку категорію суб`єктів господарювання, як фізичні особи - підприємці. Відповідно, обов`язок щодо ведення залишків товарно-матеріальних цінностей фізичними особами - підприємцями даним законом не передбачений.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки зазначено, що податковим органом у ході перевірки направлено позивачу запит від 30.01.2019 № 1960/ФОП/10-36-13-03 щодо надання документів, однак даний запит вручено позивачу 02.02.2019, тобто вже після завершення перевірки.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 164.1 статті 164 ПКУ зазначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту177.2 статті 177та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України ).

Статтею 177 ПК України регулюються відносини щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами-підприємцями від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов`язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Порядок обліку товарних запасів встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться саме підприємством.

Фізичні особи – підприємці як суб`єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат.

Згідно пункту 177.10. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, затверджено Наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 до Книги заносяться такі відомості:

порядковий номер запису;

дата здійснення операції, пов`язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом;

суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника;

сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг);

сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Разом з тим, згідно Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269, не визначено: які витрати повинні бути відображені в книзі обліку доходів та витрат, чи повинні понесені витрати підтверджуватися первинними документами, всі витрати повинні бути відображені або тільки ті, які безпосередньо пов`язані з отриманням цих доходів.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування. Поняття «запаси» визначено П(С)БО 9 "Запаси".

Отже, книга обліку доходів і витрат призначена виключно для обліку доходів та витрат суб`єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб-підприємців та не передбачає обліку товарних запасів.

Отже, суд вважає, що позивач, перебуваючи на загальній системі оподаткування, не зобов`язаний здійснювати облік залишків товарно-матеріальних цінностей в розрізі номенклатури товарів.

Таким чином, залишки товарно-матеріальних цінностей не мають правового значення для цілей визначення розміру чистого оподатковуваного доходу та розміру витрат, які підтверджені первинними документами.

Відтак, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо неправомірного формування валового доходу та валових витрат за 2015-2017 роки є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 06.03.2019 № 0002341303 та № 0002351303 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 № 0002381303, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно п. 59.3 , п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 06.03.2019 № 0002341303 та № 0002351303, суд доходить висновку, що і прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 № 0002381303 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 9 166,38 грн. (квитанція від 04.06.2019 № 0.0.1372090957.1)

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 9 166,38 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143,194, 205, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення ГУ ДФС у Київській області форми "Р" від 06.03.2019 № 0002341303 та № 0002351303.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 № 0002381303.

Стягнути з ГУ ДФС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9166 (дев`ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 38 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.