Рішення № 84489084, 23.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2019 року (о 17 год. 30 хв.)Справа № 280/4141/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164, код ЄДРПОУ 02891463), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 41248629) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог п. 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 3 п. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження»;

зобов`язати відповідача відповідно до абзацу 3 п. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» направити до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження;

у випадку, якщо суд буде відступати від приписів ч.2 ст. 6 КАС України, ч.1 ст.7 КАС України, ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та правових висновків ЄСПЛ по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 54), щодо того, що відсутність фінансування державного органу-Боржника-ПФУ не може бути поважною причиною по не виконанню судового рішення № 280/5042/18 від 28.12.2018, просить навести відповідні правові висновки.

У позовній заяві позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5042/18 від 28.12.2018 визнано протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, яка полягає у не виплаті за період з квітня 2016 року та надалі пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя відновити виплати за період з квітня 2016 року та надалі пенсії ОСОБА_1 на визначений нею рахунок раніше. Позивач у позові зазначає, що судове рішення звернуто до примусового виконання, проте не виконується. Позивач звертався до відповідача із вимогою застосувати приписи ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», однак відповідач посилаючись на негативну судову практику та посилаючись на виконання органами Пенсійного фонду рішення не застосував до боржника приписи ст. 63 вказаного Закону. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 10.09.2019.

Представник відповідача 06.09.2019 надав суду відзив, у якому зазначає, що рішення у справі №280/5042/18 виконане, позивачу відновлено виплату пенсії з 01.04.2016. Також зазначає, що кошти не виплачені, оскільки така виплата – відкладена доплата буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, рішення суду виконане в частині нарахування позивача пенсії, а в іншій частині не виконане із поважних причин. Таким чином, оскільки рішення в повному обсязі не виконується із поважних причин, підстави для застосування до боржника штрафу, на підставі ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутні. Також відповідач посилається на судову практику, а саме рішення Верховного Суду України та Верховного Суду, відповідно до яких невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансування та за фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 10.09.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та розгляд справи відкладний до 23.09.2019.

Оскільки у період з 16.09.2019 по 20.09.2019 суддя Калашник Ю.В. була відсутня на роботі та перебувала у відрядженні, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2019 № 02-35/19/78, яка міститься в матеріалах справи, у суду відсутня можливість призначити судове засідання раніше ніж 23.09.2019.

У судове засідання 23.09.2019 учасники справи не прибули. Про дачу, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2018у справі №280/5042/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя задоволено; визнано протиправною бездіяльність Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, яка полягає у не виплаті за період з квітня 2016 року та надалі пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя відновити виплати за період з квітня 2016 року та надалі пенсії ОСОБА_1 на визначений нею рахунок раніше.

11.04.2019 виданий виконавчий лист про зобов`язання Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя відновити виплати за період з квітня 2016 року та надалі пенсії ОСОБА_1 на визначений нею рахунок раніше (а.с.46).

25.04.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду (а.с.44-45).

26.04.2019 головним держаним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2018 №280/5042/18 (а.с.48).

17.05.2019 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя звернулось до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження. Зазначає про фактичне виконання виконавчого листа №280/5042/18 щодо відновлення виплати стягувану та щодо виплати. Також у заяві вказує, що сума виплати в повному обсязі (відкладена доплата) буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вважає, що рішення суду виконане в добровільному порядку 21.02.2019, тобто, ще до відкриття виконавчого провадження та просить закінчити виконавче провадження (а.с.53).

13.06.2019 відповідач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення у справі №280/5042/19, проте ухвалою суду у задоволенні такої заяви відмовлено (а.с.67-68).

19.06.2019 відповідачем оформлена вимога державного виконавця щодо зобов`язання начальника Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5042/18. У вимозі вказано про невиконання судового рішення в повному обсязі та попереджено боржника про можливість застосування приписів ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.63-66).

22.06.2019 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя листом №125/11 «Про виконання вимоги» повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №355 виплати, не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тому невиплата позивачу сума – відкладена доплата, буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного, боржник просив закінчити виконавче провадження (а.с.71-73).

25.07.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій вказує про невиконання боржником рішення суду у справі №280/5042/18. У заяві також просить не приймати до уваги наявність поважних причин не виконання божником рішення, оскільки Держава не може посилатись на відсутність коштів, у разі невиконання рішення суду державним органом. Також у заяві позивач вказувала, що у разі невиконання боржником рішення, державним виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.74).

Відповідач на таку заяву позивача листом від 12.08.2019 №Н-913/03119/03Н-35 надав відповідь, за змістом якої підпунктом 15 Постанови КМУ від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365» призначається соціальна виплата з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, така "Відкладена" доплата буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України. Також у листі вказав, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік виконавчих дій, які вчиняються при виконанні рішення суду що зобов`язує боржника вчинити певні дії, а саме: накладення штрафу та направлення подання про вчинення боржником кримінального правопорушення у випадку невиконання рішення суду без поважних причин. Відповідач у своїй відповіді позивачу посилався на наявність сталої судової практики, відповідно до якої невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутність відповідного фінансового забезпечення та відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Також вказав, що державним виконавцем провадяться всі виконавчі дії у спосіб, передбачений Законом.

Вважаючи, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо примусового виконання виконавчого листа №280/5042/18, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, 02.06.2016 (далі – Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вказаної норми виконавець зобов`язаний, зокрема:

здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

Частиною 4 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З урахуванням викладених норм, суд зазначає, що на виконанні відповідача перебуває виконавче провадження з виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5042/18 на підставі виконавчого листа №280/5042/18 від 11.04.2019.

Із матеріалів справи судом встановлено, що державним виконавцем не прийняті до уваги твердження Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо добровільного виконання судового рішення ще до відкриття виконавчого провадження та не задоволено заяву про закінчення виконавчого провадження.

Натомість, державним виконавцем у порядку ст. 18 Закону №1404-VIII винесено вимогу щодо начальника Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя. У вказаній вимоги встановлено не виконання божником судового рішення у справі №280/5042/18 в повному обсязі та зобов`язано виконати судове рішення.

За результатами такої вимоги боржник зазначив, що рішення суду фактично виконане та повторно просив закінчити виконавче провадження, на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII.

Проте, відповідачем виконавче провадження не закінчене, а отже, відповідач не вбачає фактичного виконання боржником судового рішення згідно із виконавчим документом.

В той же час, вимога державного виконавця боржником не виконана. При цьому, відповідач не застосував подальші заходи впливу на боржника, тим самим фактично дозволяючи йому не виконувати рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст. 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачу, всупереч судового рішення, не здійснено виплату пенсії у повному обсязі.

Боржник в свою чергу вважає, що невиконання судового рішення має поважні причини, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365» орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Таким чином боржник вказує, що не виплачена позивачу сума пенсії є відкладеною доплатою, яка буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд критично ставиться до такого твердження та зазначає, що оскільки в даному спорі пенсія позивачу має бути виплачена відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №280/5042/18, а тому посилання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя на постанову Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №335, як на поважну підставу невиконання судового рішення є протиправним. Боржник не має права застосовувати до спірних правовідносин приписи такої постанови, а повинен виконати рішення суду відповідно до зазначеної в ньому резолютивної частини.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Також у справах «Сук проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на вказану позицію ЄСПЛ, суд критично ставиться на посилання відповідача на судову практику, відповідно до якої невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансування та за фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що після прийняття виконавцем вимоги у порядку ст. 18 Закону №1404-VIII та невиконання такої вимоги боржником, відповідачем вчинено бездіяльність, наслідком якої стало невиконання судового рішення.

Вказані обставини дають підстави для висновку суду про часткове задоволення позову.

Так, застосування приписів ст. 63 Закону №1404-VIII одночасно у повному обсязі неможливо, оскільки надсиланню виконавцем до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виненню постанови про закінчення виконавчого провадження має передувати винесення виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу у порядку ч. 2 вказаної статті, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів. І лише у разі повторного невиконання рішення боржником після винесення виконавцем постанови про накладення штрафу, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Таким чином, у цьому випадку належить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незастосування до боржника приписів ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII, та відповідно, необхідно зобов`язати відповідача виконати вимоги вказаної норми.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою суду від 02.09.2019 позивач звільнена від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.164, код ЄДРПОУ 02891463), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 41248629) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо невинесення постанови про накладення на боржника штрафу, у порядку ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винести постанову про накладення на боржника штрафу, у порядку частини 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.09.2019.

Суддя Ю.В. Калашник