Рішення № 84488655, 19.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2019 р. справа № 300/1221/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачука І.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Брезіцького М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управлінні національної поліції в Івано-Франківській області (далі-відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у відмові в нарахуванні та виплаті йому, індексації за червень 2016 року - жовтень 2017 року, грошової компенсації за несення служби у вихідні та святкові дні за червень 2016 року - липень 2018 року, компенсації за невикористану частину відпустки за 2016- 2017 роки, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік та стягнути на його користь з відповідача індексацію за червень 2016 року - жовтень 2017 року в розмірі 3375,17 грн.; грошову компенсацію за несення служби у вихідні та святкові дні за період червень 2016 року - липень 2018 року в розмірі 74361,02 грн.; грошову компенсацію за невикористану частину відпустки за 2016-2017 роки в розмірі 24811,70 грн.; неотриману щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018 рік в розмірі 3250 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 31.08.2018 року ОСОБА_2 звільнений зі служби в поліції з посади заступника начальника Калуського відділу поліції ГУ НП України в Івано-Франківській області, військове звання - підполковник поліції, за п.п. 2 п. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» через хворобу. Згідно наказу №356 о/с від 31.08.2018 р. про звільнення зі служби, наказано виплатити йому компенсацію за 30 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році та одноразову грошову допомогу. Зазначені виплати були проведені у вересні 2018 року у розмірі 163791,18 грн. : 12132,68 грн. - компенсація за невикористану відпустку та 151658,50 грн. - вихідна допомога, що підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати за 2018 р. Проте, за час перебування позивача на службі, Головним управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, допускалась невиплата йому: індексації заробітної плати та грошової компенсації за несення служби у вихідні та святкові дні та компенсацію за невикористану частину відпустки за 2016 рік, а також матеріальну допомогу на оздоровлення у 2018 році згідно рапорту від 09.08.2018 року. Позивач вважає бездіяльність Головного управлінні національної поліції в Івано-Франківській області, щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому, індексації за червень 2016 року - жовтень 2017 року, грошової компенсації за несення служби у вихідні та святкові дні за червень 2016 року - липень 2018 року, компенсації за невикористану частину відпустки за 2016-2017 роки, а також матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік протиправною, та такою, що порушує його права, внаслідок чого звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 1-2).

01.08.2019 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення індексації грошового забезпечення в користь позивача за період з 01.06.2016 року по 30.10.2017 рік, оскільки індексація грошового забезпечення поліцейських передбачена постановою Кабінету міністрів України від 18.10.2017 №782, яка вступила в дію з 24.10.2017 року, тому її виплату здійснюється з 01.11.2017 року. Позивачу проведено індексацію грошового забезпечення з 01.11.2017 року в повному обсязі. Відповідач вказав, що вимога про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з положеннями Порядку №260. Оскільки, відповідачем в наказі про звільнення позивача було визначено кількість днів невикористаної відпустки за які повинна бути виплачена компенсація (30 діб за 2018 рік) і відомостей про виплату компенсації за 2016 та 2017 роки наказ не містить, а позивач в свою чергу з таким наказом погодився та його не оскаржив. Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області, вважає безпідставними посилання позивача на проведення компенсації за несення служби у святкові та вихідні дні за 2016-2018 роки з урахуванням положень ст.107 КЗпП України так, як дані правовідносини врегульовані спеціальними нормами. При цьому, відповідач зазначив, що є незрозумілою позиція позивача при нарахуванні компенсації за роботу у вихідні і святкові дні на підставі посадового окладу в сумі 5450 гри. Відповідно до п. 5 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців. На думку відповідача вимога ОСОБА_2 про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги за 2018 рік, є безпідставною так, як позивач рапорт про надання матеріальної допомоги до ГУНП в Івано-Франківській області не подавав (а.с. 145-148).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

31.08.2018 року підполковника поліції ОСОБА_2 згідно наказу №356 о/с звільнено зі служби, з виплатою йому компенсацію за 30 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2018 році. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 25 років 00 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 26 років 03 місяці 29 днів (а.с. 16).

Виплати були нараховані та виплачені позивачу у вересні 2018 року у загальному розмір 163791,18 грн., а саме: 12132,68 грн. - компенсація за невикористану відпустку та 151658,50 грн. - вихідна допомога, що не заперечується позивачем.

15.02.2019 року ОСОБА_2 подав рапорт начальнику ГУ Національної поліції України в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати індексації, грошової компенсації за несення служби у вихідні та святкові дні, компенсації за невикористану частину відпустки та матеріальної допомоги.

Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області 18.04.2019 року надало відповідь №143/108/05/29-2019 (а.с. 44), якою відмовлено ОСОБА_2 в нарахуванні та виплаті індексації, грошової компенсації за несення служби у вихідні та святкові дні, компенсації за невикористану частину відпустки та матеріальної допомоги.

Позивач вважає бездіяльність ГУ Національної поліції України в Івано-Франківській області, щодо відмови в нарахуванні та виплаті індексації, грошової компенсації за несення служби у вихідні та святкові дні, компенсації за невикористану частину відпустки та матеріальної допомоги протиправною, та такою що порушує його права, внаслідок чого звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі-Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260).

Статтею 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 5 Розділу І вказаного Порядку № 260, Грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до п. 20 розділу І Порядку №260, за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Таким чином, суд констатує, що законодавством, яке регулює діяльність поліцейських, чітко визначено порядок компенсації часу за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час.

Враховуючи вищевикладене, є необгрунтованими посилання позивача про необхідність застосування в цьому випадку КЗпП, оскільки відповідним спеціальним законом та прийнятими на виконання такого закону нормативно-правовими актами чітко врегульовані спірні правовідносини, а позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання ГУ НП в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити позивачу надбавку за службу понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні суду зазначає наступне.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

Отже, компенсація за невикористані відпустки за минулі роки поліцейським при звільненні відповідно до приписів Порядку №260 не передбачена.

У даній справі судом встановлено, що позивачу при звільненні виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2018 рік, тому дії відповідача при виплаті відповідних компенсацій відповідають чинному нормативному регулюванню.

Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 року в справі № 21-8а15 та постанові Верховного суду України від 07.08.2019 року справа №820/5122/17.

При цьому, суд зазначає, що позивач у встановленому порядку наказ про звільнення від 31.08.2018 №356 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим відділом проводиться виплата коштів, не оскаржив.

А тому суд доходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача грошової компенсації за 2016-2017 роки не підлягає задоволенню.

Щодо виплати щорічної матеріальної допомогу на оздоровлення за 2018 рік судом встановлено наступне.

Відповідно до п.13 розділу 2 «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260, поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.

Суд констатує, що ОСОБА_2 рапорт про надання матеріальної допомоги за 2018 рік до ГУ НП в Івано-Франківській області не подавав, натомість оригінал рапорту від 09.08.20108 року позивачем долучений до матеріалів адміністративного позову (а.с. 39)

Таким чином, позивач фактично самостійно не скористався своїм правом передбаченим п.13 розділу 2 Порядку №260.

Дані обставини підтверджуються довідками сектору документального забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області від 10.09.2019 року за № 203/108/05/11-2019 та управління кадрового забезпечення ГУНП в Івано-Франківській області від 11.09.2019 року за № 3406/108/12-2019 (а.с. 181, 182).

Отже, враховуючи вищевикладене дана позовна вимога не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року в сумі 3375,17 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою КМУ № 782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Більше того, в силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2019 року в справі № 823/2249/18.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача про стягнення на його користь індексації грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського з червня 2016 року по жовтень 2017 року, за виключенням періоду листопад 2017 року по серпень 2018 року тому, що позивач згідно наданих представником відповідача пояснень, отримав індексацію за ці місяці, що не заперечив в судовому засіданні позивач.

Отже, загальна сума індексації, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 3375,17 грн.

За вказаних обставин, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1200,00 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами за правилами, врегульованими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Пункт 1 частини 3 цієї статті визначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн. До позову додав договір та ордер про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт розрахунку суми розміру витрат на правничу допомогу, на суму 12000 грн., та квитанцію про оплату відповідної суми від 31.07.2019 року.

Таким чином, позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджено вказаними доказами в частині виконаних об`ємів робіт, їх кількості, видів та оплати.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що пропорційно становить 25 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру понесених позивачем судових витрати на професійну правничу допомогу, згідно з квитанцією № 255686 від 31.07.2019 року (а.с. 160).

Судовий збір за подання до суду даної позовної заяви не сплачувався, з підстав наявності у позивача пільг, передбачених пунктами 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 індексації за червень 2016 року по жовтень 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 індексацію за червень 2016 року по жовтень 2017 року в розмірі 3375 (три тисячі триста сімдесят п`ять) гривень 17 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798), вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3 .П.

Рішення складене в повному обсязі 24 вересня 2019 р.