Рішення № 84488490, 11.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 вересня 2019 р. Справа № 120/505/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

представника позивача: адвоката Ліханової О.В.

представника відповідача: Доброва О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Київської міської митниці ДФС (013680, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-а)

про: визнання протиправним та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що придбала автомобіль та з метою митного оформлення імпортного товару 26.12.2018 до Київської міської митниці ДФС подала електронну митну декларацію, разом з усім пакетом документів. Однак, 26.12.2018 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Відтак, позивач не погоджується із рішенням відповідача в зв`язку із чим звернулася до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару UA100210/2018/000093/2 від 26.12.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2018/00627 від 26.12.2018 року.

Ухвалою суду від 13 лютого 2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом доплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

На виконання вимог ухвали суду позивачем усунуто недоліки та подано відповідні докази.

Ухвалою від 26 лютого 2019 р. провадження у даній справі відкрито та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Відповідачу установлено 15-денний термін для подання до суду відзиву на позовну заяву у порядку передбаченому ст. 162 КАС України; позивачу встановлено 5 - денний строк для подання відповіді на відзив.

20.03.2019 на адресу суду від Київської митниці ДФС надійшов відзив на позов (вхідний номер документу 15434/19), за змістом якого останній заперечує проти задоволення вимог.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи позивачем подані до митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на транспортування) та відомостей щодо ціни, що сплачена за товар (контрактна вартість).

Декларантом до митного оформлення не надано транспортні достовірні документи щодо переміщення товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару.

Враховуючи те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту електронним повідомленням, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Проте, позивач відмовився від надання додаткових документів.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Таким чином, керуючись положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, ст. 7 Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи SCHWACKE.

Оскільки при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, Київською міською митницею ДФС визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ, 1994 року, та на основі даних, наявних у митного органу.

Відповідач зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Відтак, на думку відповідача, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем.

01.04.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив із клопотанням про поновлення строку на надання її змісту на адресу суду та додаткових доказів в зв`язку з пропуском строку з поважних причин.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 р. задоволено клопотання представника позивача, визнано поважними причинами пропущення процесуального строку для подання відповіді на відзив та доказів та поновлено його. Долучено до матеріалів справи відповідь на відзив із додатками, перелік яких зазначений у тексті відповіді на відзив. Продовжено та установлено відповідачу 5 - денний термін з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень на позов.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 р. продовжено процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 09 липня 2019 р. задоволено клопотання представника позивача, витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину громадянкою України ОСОБА_1 , державного кордону України у грудні 2018 року на митну територію України, та відомості щодо транспортного засобу (марка, модель, ідентифікаційний номер) на якому перетинала державний кордон України ОСОБА_1 Строк виконання даної ухвали установлено до 24.07.2019.

Ухвалою суду від 25 липня 2019 р. продовжено Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України строк виконання ухвали суду від 09.07.2019. Підготовче засідання відкладено на 28.08.2019.

На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2019 на адресу суду 31.07.2019 надійшов лист із відомостями щодо перетину державного кордону України гр. ОСОБА_1 .

Ухвалами суду від 15 березня 2019 р., від 03 квітня 2019 р., від 18 квітня 2019 р., від 12 червня 2019 р., від 21 червня 2019 р., від 17 липня 2019 р., від 25 липня 2019 р. задоволені клопотання представника відповідача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду 28.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд, в ході якого представник позивача позовні вимоги підтримала, натомість представник відповідача не погодився з заявленими вимогами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено такі обставини.

17.12.2018 року позивач придбав товар - легковий автомобіль, що використовувався: марки RENAULT, моделі MEGANE, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2016; модельний рік виготовлення 2016, на умовах рахунку- фактури № 105/18 від 17.12.2018 року, який одночасно є договором купівлі-продажу на експорт, вартістю 9 600 (дев`ять тисяч шістсот) євро.

26.12.2018 позивачем до відділу митного оформлення Київської міської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA100210/2018/446136 з метою здійснення митного оформлення товару.

В митній декларації UА100210/2018/446136 митну вартість товару заявлено відповідно до ціни договору в сумі 302 605,65 грн., що становить 9 663 євро.

До ЕМД декларантом долучено пакет документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема: рахунок-фактура № 105/18 від 17.12.2018 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадах митного огляду, що здійснюється при виконанні) № UA20903/2018/73254 від 19.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.12.2018 року.

26.12.2018 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості UA100210/2018/000093/2. Відповідно до оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ст. 64 МК України. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ, 1994 року, Митного кодексу України, а також вимогами ч. б ст. 54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно ст. 53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Посадовою особою проведено процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч. б ст. 55 МКУ від декларанта не надходило.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE 13300 Євро.

Даним рішенням (графа 30) було скориговано заявлену декларантом митну вартість ввезеного автомобіля - 9 663,87 євро, що становило 302 605,65 грн., шляхом визначення нової вартості - 13 300 євро, що становило 416 464,097 грн. При цьому у графі 31 зазначено про застосування резервного методу визначення митної вартості товарів з кодом « 6».

На підставі зазначеного рішення UA100210/2018/000093/2 від 26.12.2018 року відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Згідно із даною карткою, випуск транспортного засобу у вільний обіг можливо при поданні нової МД, заповненої з урахуванням Рішення про визначення митної вартості товарів від 26.12.2018 року № UA100210/2018/000093/2.

Декларантом 26.12.2018 року було подано відповідачеві ЕМД в порядку ч. 7 ст. 55 МК України з наданням гарантій забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів відповідно до розділу X Митного Кодексу.

Фінансова гарантія була сплачена в сумі 37 074,70 грн., з яких: 11 585,84 грн. - ввізне мито; 25 488,86 - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами, в зв`язку з чим придбаний позивачем товар був випущений у вільний обіг.

Позивач не погоджується із рішенням митного органу, вважає його протиправним, та таким, що підлягає скасуванню. Як наслідок, просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, Митного Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 1 МКУ, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із ч. 3 ст. 1 МК, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

З приписів ст. 1 ч. 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, 1994 року, вбачається, що митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ), оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Пунктом 2 (б) передбачено, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції»

Аналогічні норми закріплені в ч. 4, ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Нормою ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України закріплено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено перелік документів, якими підтверджується митна вартість товару.

26.12.2018 позивачем до відділу митного оформлення митного поста «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA100210/2018/446136 з метою здійснення митного оформлення товару: легковий автомобіль, що використовувався: марки RENAULT; модель MEGANE; тип двигуна дизельний; робочий об`єм циліндрів 1461см3; призначений для перевезення пасажирів по дорогам загального призначення; номер кузова НОМЕР_5 ; номер двигуна відсутній; загальна кількість місць, включаючи водія 5; екологічний клас Євро-6; тип кузова Універсал; колір коричневий; календарний рік виготовлення 2016; модельний рік виготовлення 2016; категорія МІ; колісна формула 2x4; торговельна марка RENAULT; виробник Renault SAS; країна виробництва FR.

Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товарів, позивачем подано документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи рахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до матеріалів справи, під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного оформлення, не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на транспортування) та відомостей щодо ціни що сплачена за товар (контрактна вартість).

Суд погоджується з аргументами відповідача з огляду на досліджені письмові докази. Так, згідно наданого рахунку № 105/18 від 17.12.2018 вартість автомобіля складає 9 600 Євро. Проте позивачем заявлено митну вартість у розмірі 9663,97 Євро, що складає 302605,65 грн. (графа 12 митної декларації № UA100210/2018/446136). Зазначена сума не є контрактною ціною і не підтверджується документами митного оформлення. Згідно із матеріалами митного оформлення, позивачем сплачено вартість товару, проте митному органу банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару як обов`язкові не надано, що суперечить п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Крім того, позивачем не надано документів щодо вартісних витрат на транспортування ТЗ, що не заперечується жодною із сторін, та підтверджується матеріалами справи.

Відтак, суд погоджується, що позивачем до митного оформлення не надано документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (витрати на транспортування) та відомостей щодо ціни, що сплачена за товар (контрактна вартість).

Згідно із ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, витрати на транспортування автомобіля є складовими митної вартості і додаються до ціни, що була фактично сплачена за товар. Відомості щодо таких витрат обов`язково надаються митному органу.

Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи те, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, декларанту електронним повідомленням, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Проте, позивач відмовився від надання додаткових документів, що не заперечується учасниками процесу.

Згідно висновків Верховного Суду України, ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 року № 21-148А14).

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Приписами ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Щодо застосування резервного методу та визначення ціни, то відповідно до оскаржуваного рішення зазначено, що за результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних необхідних для проведення розрахунків.

Відтак, судом установлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Митного кодексу України.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Прохання від декларанта щодо застосування методів визначення митної вартості за статтями 62, 63 Митного кодексу України також до митниці не надходило.

Положеннями статті 64 Митного кодексу України встановлено, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно статті 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 1-6 включно, то митна вартість визначається з використанням розумних засобів, сумісних із принципами та загальними положеннями цієї Угоди і Статті VII ГАТТ, 1994 та на основі даних, наявних у країні імпорту.

Керуючись положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, ст. 7 Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи SCHWACKE.

SCHWACKE - база даних, яка використовується європейськими країнами, зокрема банками, державними установами, автодилерами. Інформація формується, зокрема, від автовиробників, автодилерів з урахуванням аналізу ринку (відповідної країни). База даних формує оцінку вартості автомобіля (відповідного автомобіля) враховуючи дату випуску, фактичний пробіг, комплектацію, експлуатацію, ринок попиту.

База даних на відміну від будь яких інших документів (висновків, тощо) визначає ціну продажу не просто подібного чи схожого автомобіля, а ціну продажу конкретного автомобіля за номером кузова, який є унікальним номером, в якому зашифрована комплектація автомобіля, та порядковий номер випуску автомобіля з заводу. Каталог видає ціну продажу саме запитуваного автомобіля з конкретною комплектацією скоригованої з урахуванням віку, пробігу та інших особливостей.

Державна фіскальна служба України є розпорядником каталогу програми SCHWACKE.

За наведених вище обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. Оскільки при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, Київською міською митницею ДФС визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу, що не суперечить положенням Митного кодексу України в силу приписів ст. 1 якою передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Разом з тим, щодо тверджень відповідача, що за даними диспетчера зони митного контролю пункту пропуску, автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE, за номером кузова/VIN НОМЕР_1 не перетинав митний кордон України, то суд такі відхиляє з огляду на те, що первинними доказами доводиться, що даний транспортний засіб 19.12.2018 року перетинав митний кордон, та сам факт випуску транспортного засобу у вільний обіг на митну територію Київською міською митницею ДФС підтверджує відсутність будь-яких порушень з цього приводу.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації прийняті з дотриманням норм митного законодавства України. Відтак, позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ); Київська міська митниця ДФС (013680, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДРПОУ 39422888).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (23.09.2019)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна