Ухвала суду № 84488325, 25.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 вересня 2019 року Справа № 160/9275/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., розглянувши матеріали заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків (в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст груп", -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2019 року о 16 год. 25 хв. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків (в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст груп" (пл. Героїв Майдану, б.1, оф.152, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41701663), у якій заявник просить:

- підтвердити обгрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Ферст груп" (пл. Героїв Майдану, б.1, оф.152, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41701663).

Заява обґрунтована тим, що в порушення п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України представником ТОВ "Ферст груп" за довіреністю у допуску до проведення перевірки було відмовлено, про що вчинено відповідний запис представником у направленнях на перевірку та перевіряючими складено акт від 23.09.2019 №750/04-36-05-03/41701663 "Про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ферст груп" (код ЄДРПОУ 41701663) один екземпляр якого вручено представнику підприємства за довіреністю Давидову М.С. особисто під підпис.

Зазначену заяву ухвалою суду від 24.09.2019 залишено без руху на підставі ч.1 ст.169 КАС України та зобов`язано заявника у строк до 16 год. 25 хв. 25.09.2018 року усунути недоліки шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі - 1921,00 грн.

Позивач отримав ухвалу суду від 24.09.2019 об 18 год. 28 хв. у відповідності до вимог ст. 283 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали, направленої електронним листом, наявним в матеріалах справи.

Станом на 25.09.2019 позивач вимоги ухвали суду від 24.09.2019 не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений строк, з клопотанням про продовження строку для виконання вказаної вище ухвали до суду не звернувся.

Проте, позивач 24.09.2019 об 16 год. 45 хв. звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "Ферст груп" (код ЄДРПОУ 41701663).

Клопотання мотивовано тим, що управлінням фінансово-бухгалтерського забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомлено, що згідно затвердженого кошторису на 2019 рік по ГУ ДПС у Дніпропетровській області, кошторисні призначення за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" відсутні.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ “Про судовий збір”.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому положення Закону України “Про судовий збір” кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.

Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ “Про судовий збір” відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.

Водночас, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для відстрочення від сплати судового збору.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання заявника про відстрочення від сплати судового збору.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За викладеного, дану заяву слід повернути позивачеві відповідно до вимог п.1 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків (в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферст груп" - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення заяви, разом із заявою та доданими до неї документами, надіслати позивачеві.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна