Рішення № 84488243, 08.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Справа № 160/3276/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові взяти на облік пенсійну ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській област взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не взята на облік пенсійна справа позивача, оскільки останній станом на 07.04.2014р. мешкав на тимчасово окупованій території. У липні 2018 року позивач змінив місце проживання та переїхав до м. Дніпро, де зареєструвався згідно умов чинного законодавства. 08.02.2019року позивач письмово звернувся до відповідача з метою встановлення підстав невиплати пенсії та відповідач повідомив, що пенсійна справа позивача не взята на облік у зв`язку з тим, що станом на 07.04.2014 року позивач мешкав на тимчасово окупованій території. У зв`язку з чим, позивач зазначає, що ігноруючи її право на щомісячне отримання пенсії, не вживаючи встановлених Законом дій щодо взяття на облік пенсійної справи, нарахування та перерахування пенсії, відповідач вчинив бездіяльність, яка має бути визнана судом протиправною

Відповідач надав до суду відзив на позов в якому зазначив, що станом на 07.04.2014 позивач проживала на території проведення антитерористичної операції, вона може бути зареєстрована в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб та отримати Довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа для отримання всіх належних соціальних виплат. Для взяття на облік пенсійної справи позивача, не зважаючи на реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , але без відсутності паперової пенсійної справи, необхідно надати відповідачу зазначену вище довідку або відмову з управління соціального захисту населення у видачі такої довідки. Враховуючи вищевикладене, взяти на облік пенсійну справу позивача немає можливості, оскільки необхідні документи надані не були.

Ухвалою суду від 06.05.2019 відкрито провадження у справі та відповідно до частини 2 статті 257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 2007 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , яке видано Пенсійним фондом України НОМЕР_1 від 27.06.2007 року.

У липні 2018 року позивач змінила місце проживання та переїхала до м. Дніпро, де зареєструвалася у відповідному порядку, про що є відмітка у її паспорті громадянина України № НОМЕР_2 .

Після цього, згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачем було подано заяву та необхідні документи до Новокодацького відділу обслуговування громадян Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області на запит пенсійної справи за новим місцем проживання.

14.09.2018 року позивач звернулася до Новокодацького УСЗН з проханням скасувати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, та внести ці данні до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, згідно підпунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Рішення Новокодацького УСЗН «Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 », скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи гр. ОСОБА_1 № 0000598415 від 16 серпня 2018 року та внесено про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

08.02.2019року позивач письмово звернувся до Відповідача з метою встановлення підстав невиплати пенсії.

Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Листом №854/А-09 від 20.02.19р. повідомив позивача, що для взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 , не зважаючи на реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , але без відсутності паперової пенсійної справи, необхідно надати до нашого відділу зазначену вище довідку або відмову з управління соціального захисту населення у видачі такої довідки. Враховуючи вищевикладене, взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 немає можливості, оскільки необхідні документи надані не були.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В преамбулі Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначено, що цей закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно частини 1 статті 1 Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч.1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Згідно пунктів 1 та 2 Порядку довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Визнання особи внутрішньо переміщеною відбувається лише на підставі її заяви. Отже подання такої заяви обумовлено наявністю у особи, що звертається до відповідних органів зацікавленості у визнанні її внутрішньо переміщеною, що передбачає наявність відповідного волевиявлення особи на це.

Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заявлено ОСОБА_1 , в певній мірі, вимогу стосовно отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, таким чином поставивши позивача в залежність від факту надання такої довідки задля отримання ним пенсійних виплат.

Враховуючи положення приведених вище норм законодавства, суд зазначає, що як саме звернення особи, так і внесення її до реєстру внутрішньо перемішених осіб не може бути здійснено за вказівкою органів державної влади, в тому числі і органів пенсійного фонду.

Повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначені Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2.

Згідно п. 2 Положення Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Суд зазначає, що ставлячи ОСОБА_1 умовою для поновлення виплати пенсії постановлення її на облік як внутрішньо переміщеної особи, відповідач вийшов за межі власних повноважень.

Громадяни України та іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні є вільними у виборі місця проживання, що гарантується статтею 33 Конституції України.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, починаючи з липня 2018р. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що є достатньою підставою для її перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувача пенсії.

Також ст. 46 Конституції України гарантується право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон).

Згідно статті 4 Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Також, згідно статті 5 цього Закону, виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 7 Закону визначені принципи, за якими здійснюється державне пенсійне страхування. До них віднесені зокрема: законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Статтею 47 Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Підстави для припинення виплати пенсії, визначені в ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до частини першої наведеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по не взяттю на облік пенсійної справи ОСОБА_1 є протиправною, вчиненою не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн стягнути до Державного бюджету України з відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 , згідно листа №854/А-09 від 20.02.2019р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік пенсійну справу ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 116А, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова