Рішення № 84488241, 25.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2764/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича (далі – Приватний виконавець Пирога С. С.) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2019 року у ВП №59899797.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою приватного виконавця Пироги С. С. від 28.08.2019 року, яку позивач отримала 02.09.2019 року, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №589, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М. Вказаним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ІНВЕСТ ХАУС» грошові кошти у розмірі 139 169 грн., згідно кредитного договору №28/08-А/КД від 28.05.2008 року укладеного між ВАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ОСОБА_3 , а також договору про відступлення прав вимоги №42053 від 25 квітня 2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» та ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», за невиплачену в строк заборгованість за період з 28 травня 2008 року по 25 квітня 2019 року.

Позивач вважає постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2019 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки виконавче провадження відкрито за виконавчим документом, який не відповідає вимогам до виконавчого документа встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2019 року у ВП №59899797.

В судове засідання на 14 год. 30 хв. 25.09.2019 року позивач та її представник не прибули. В судовому засіданні 24.09.2019 року позивач пояснила, що в 2008 році отримала кредит у ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у розмірі 19 000 доларів США на придбання автомобіля, який вчасно сплачувала до 2017 року. У 2017 році у вказаному банку розпочалася процедура ліквідації банку і станом на цей момент у неї залишилась заборгованість у розмірі 41 047,76 грн. з якою вона погоджується та хотіла сплатити банку, однак їй було відмовлено у прийнятті платежу з посиланням на ту обставину що розпочалась процедура ліквідації банку та рахунок за який вона сплачувала кредит вже заблоковано. Працівники банку повідомили її, що надішлють рахунок з реквізитами на які вона зможе сплатити кредит, проте нічого їй не направили. Через півроку банк повідомив, що у неї вже наявна заборгованість в розмірі 139 169,47 грн., тому банк звернувся до Луцького міськрайонного суду з позовом про стягнення з неї 139 169,47 грн. заборгованості, проте за результатами судового розгляду було вирішено стягнути з ОСОБА_4 41 047,76 грн. суми основного боргу яку і визнає позивач, проте банк за отриманням виконавчого листа так і не звертався. А з квітня 2019 року позивача повідомили, що її кредит викупило ТОВ «Інвест Хаус», яке і звернулось приватного нотаріуса Журавльової Л. М. і та видала виконавчий напис №589 від 07.08.2019 року. Також вказала, що вказаний виконавчий напис оскаржується нею у Луцькому міськрайонному суді та ухвалою суду забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №589 від 07.08.2019 року.

Відповідач в судове засідання не прибув. В судовому засіданні 24.09.2019 року пояснив, що виконавче провадження щодо позивачки як боржника відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса, який відповідає вимогам до виконавчого документа. Вказав, що на даний час його постановою від 19.09.2019 року зупинено вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду від 13.09.2019 року про забезпечення позову.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

ОСОБА_1 11.09.2019 року звернулася в суд з позовом до Приватного виконавця Пироги С. С. про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2019 року у ВП №59899797.

З матеріалів позову вбачається, що постановою приватного виконавця Пироги С. С. від 28.08.2019 року, яку позивач отримала 02.09.2019 року, відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №589, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л. М. про стягнення з ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ІНВЕСТ ХАУС» грошові кошти у розмірі 139 169 грн., згідно кредитного договору №28/08-А/КД від 28.05.2008 року укладеного між ВАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ОСОБА_3 , а також договору про відступлення прав вимоги №42053 від 25 квітня 2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» та ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», за невиплачену в строк заборгованість.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.09.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 07 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за №589.

На підставі вказаної ухвали суду приватним виконавцем Пирогою С. С. 19.09.2019 року винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП №59899797.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. З цього Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувана і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Положеннями ст. 89 Закону України «Про нотаріат» визначено, що у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Отже, і загальним і спеціальним законом визначено, що у виконавчому написі нотаріуса має зазначатись дата набрання ним законної (юридичної) сили.?

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис нотаріуса №589 від 07.08.2019 року, на підставі якого приватним виконавцем відкрито виконавче провадження, не містить дату набрання ним законної сили, а отже не відповідає вимогам до виконавчого документа.

На переконання суду, відсутність у виконавчому документі таких відомостей, як відомості про дату народження боржника, реєстраційного номера облікової картки та його паспортні дані, наявність ініціалів замість зазначення повністю у прізвищі службової особи, що видала виконавчий документ, що й зазначає Верховний Суд у постановах в справі №471/283/17 від 22.08.2018 року чи №803/399/17 від 24.01.2019 року, є формальними та не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. Проте, на думку суду, такі відомості, як дата набрання юридичної сили, є окремою вимогою до виконавчого документа, а не її частиною, так як окремо визначені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо переліку вимог до виконавчого документа та у ст. 89 Закону України «Про нотаріат» щодо переліку вимог до змісту виконавчого напису, оскільки саме з цієї дати виконавець має право розпочати його виконання. Однак у виконавчому написі нотаріуса №589 на підставі якого відкрито виконавче провадження відсутній цілий розділ, передбачений діючим законодавством.

Посилання в судовому засіданні відповідача на ст. 52 Закону України «Про нотаріат», яка вказує, що запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії, тому датою набрання чинності виконавчим написом нотаріуса слід вважати дату його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а відсутність такого запису є формальною і не позбавляє права на відкриття виконавчого провадження, суд до уваги не приймає, оскільки вищевказана норма права, яку зазначає відповідач, ще й передбачає обов`язок при винесенні виконавчого напису на зазначення в тексті цього документа дати його реєстрації, як окремого розділу. Тому вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження виконавець не наділений правом самостійно сформувати розділ щодо дати набрання законної сили виконавчим документом з якої розпочинається процес виконання, використовуючи право на доступ до баз даних і реєстрів.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Таким чином, приватний виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження мав повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, як такий, що не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна позиція викладена і в абз. 7 листа Міністерства юстиції України №31-32/132 від 29.06.2010 року де зазначено, що відсутність виконавчому документів такого реквізиту як дата набрання ним чинності, надає право виконавцю відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, у приватного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №59899797 від 28.08.2019 року з виконання виконавчого напису нотаріуса №589 від 07.08.2019 року, як такого, що не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 89 Закону України «Про нотаріат», така постанова ВП №59899797 від 28.08.2019 року не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови ВП №59899797 від 28.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження, з огляду на що остання підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок Приватного виконавця Пироги С. С. на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича від 28.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №59899797.

Стягнути за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Прогресу, 7, офіс 9, ідентифікаційний код 35041407)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич