Рішення № 84485774, 16.09.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10620/18

Провадження №2/523/2181/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Правди Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської місцевої прокуратури № 4, прокуратури Одеської області про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з вимогою про визнання недостовірною інформацію, яка викладена в листі №504 на ім`я начальника другого слідчого відділу прокуратури Одеської області - Голощак В.Г. від 03.02.2016 року, що направлений Одеською місцевою прокуратурою №4 за підписом керівника - Родолова А. наступного змісту:

«Внаслідок зазначених дій ФОП ОСОБА_1 таємно від ОСОБА_3 стала односібною власницею телекомунікаційної мережи, яка була раніше побудована та фактично знаходилася у власності ТОВ «Норма Плюс». Таким чином, мережа, яка була створена за кошти та силами ТОВ « Норма Плюс» була переоформлена на ФОП ОСОБА_1

Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_1 за допомогою та сприянням ОСОБА_2 , таємно від ОСОБА_3 отримала проект телекомунікаційної мережі, яка була раніше побудована за кошти ОСОБА_3 та фактично знаходилася у власності ТОВ «Норма Плюс», на своє ім`я, та стала односібною ії власницею.

Таким чином, мережа, яка створена за кошти та силами ТОВ « Норма Плюс» була протиправно привласнена ОСОБА_2 та його цивільною дружиною ОСОБА_1 , та оформлена на ФОП ОСОБА_1 .

У діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.З КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинена за попередньою змовою групою осіб.

.... причетність колишнього директора ТОВ «Норма ПЛюс» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до заволодінням майном, яке належить ТОВ «Норма Плюс», тобто причетність останніх до скоєння злочину, передбаченого ст.191ч.З КК України».

Також, позивачі просять стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

Позов мотивується тим, що на час звернення до суду Одеською місцевою прокуратурою №4 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12014160490005191, відомості про яке внесено до ЄРДР 16.10.2014 року за заявою директора ТОВ «Норма Плюс»

ОСОБА_4 на протиправні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які зловживаючи своїм службовим становищем заволоділи майном, яке належить ТОВ «Норма Плюс».

На час звернення до суду у вказаному кримінальному провадженні відсутня сторона захисту. Таким чином позивачі в кримінальному провадженні №12014160490005191 не мають процесуального статусу, тобто не являються підозрюваними, обвинуваченими.

У листопаді 2017 року позивачам стало відомо, що Одеською місцевою прокуратурою №4, за підписом її керівника, був направлений лист №504 від 03.02.2016 року до прокуратури Одеської області про результати перевірки щодо незаконних дій службових осіб Суворовського ВП у м.Одесі ГУНП в Одеській області та місцевої прокуратури №4 м.Одеси, при проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12012170490000453 від 08.12.2012 року та №12014160490005191 від 16.10.2014 року, в якому наявна інформація:

«Внаслідок зазначених дій ФОП ОСОБА_1 таємно від ОСОБА_3 стала односібною власницею телекомунікаційної мережи, яка була раніше побудована та фактично знаходилася у власності ТОВ «Норма Плюс». Таким чином, мережа, яка була створена за кошти та силами ТОВ « Норма Плюс» була переоформлена на ФОП ОСОБА_1

Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_1 за допомогою та сприянням ОСОБА_2 , таємно від ОСОБА_3 отримала проект телекомунікаційної мережі, яка була раніше побудована за кошти ОСОБА_3 та фактично знаходилася у власності ТОВ «Норма Плюс», на своє ім`я, та стала односібною ії власницею.

Таким чином, мережа, яка створена за кошти та силами ТОВ « Норма Плюс» була протиправно привласнена ОСОБА_2 та його цивільною дружиною ОСОБА_1 , та оформлена на ФОП ОСОБА_1 .

У діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.З КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинена за попередньою змовою групою осіб.

.... причетність колишнього директора ТОВ «Норма ПЛюс» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до заволодінням майном, яке належить ТОВ «Норма Плюс», тобто причетність останніх до скоєння злочину, передбаченого ст.191ч.З КК України.»

У наведеній інформації, що поширена Одеською місцевою прокуратурою №4 містяться висловлювання щодо позивачів в принизливій та образливій формі, яка по суті є звинуваченням у порушенні норм чинного законодавства та вчиненні кримінальних правопорушень і направлена на приниження честі, гідності. При цьому, будь-які докази, які підтверджують та які б доводили викладені в листі факти щодо позивачів в самому листі не зазначені та вході досудового розслідування не встановлені.

Позивачі вважають, що вказані твердження мають характер наклепу, оскільки, відповідно до ст.276 КПК України, при наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, здійснюється повідомлення про підозру і особа набуває статусу підозрюваного, в той час позивачі такого статусу не мають. Поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало, та які не можуть бути підтвердженими.

Позивачі надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представники відповідачів в судові засідання не з`являлись, відзиву не надали, повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Судом встановлено:

Лист керівника Одеської місцевої прокуратури №4 до заступника начальника управління - начальника другого слідчого відділу прокуратури Одеської області №504 від 03.02.2016 року міститьоспорювану інформацію:

«Внаслідок зазначених дій ФОП ОСОБА_1 таємно від ОСОБА_3 стала односібною власницею телекомунікаційної мережи, яка була раніше побудована та фактично знаходилася у власності ТОВ «Норма Плюс». Таким чином, мережа, яка була створена за кошти та силами ТОВ « Норма Плюс» була переоформлена на ФОП ОСОБА_1

Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_1 за допомогою та сприянням ОСОБА_2 , таємно від ОСОБА_3 отримала проект телекомунікаційної мережі, яка була раніше побудована за кошти ОСОБА_3 та фактично знаходилася у власності ТОВ «Норма Плюс», на своє ім`я, та стала односібною ії власницею.

Таким чином, мережа, яка створена за кошти та силами ТОВ « Норма Плюс» була протиправно привласнена ОСОБА_2 та його цивільною дружиною ОСОБА_1 , та оформлена на ФОП ОСОБА_1 .

У діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.З КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинена за попередньою змовою групою осіб.

.... причетність колишнього директора ТОВ «Норма ПЛюс» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до заволодінням майном, яке належить ТОВ «Норма Плюс», тобто причетність останніх до скоєння злочину, передбаченого ст.191ч.З КК України.» (а.с.10).

Одеська місцева прокуратура №4 є структурним підрозділом прокуратури Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи 03528552) (ч.1 ст.1, ч.4 ст.7 Закону України «Про прокуратуру»). Автором інформації є особа про виконанні службових (посадових) обов`язків.

Отже, належним відповідачем у виниклих правовідносинах є прокуратура Одеської області.

Зазначена інформація поширена у спосіб передачі копії вказаного листа іншим особам, про що свідчить наявність копій листа у позивачів.

Враховуючи текст листа №504 від 03.02.2016 року суд встановив, що поширена інформація стосується позивачів.

Суд визначив характер інформації яка є предметом позову та з`ясовував, що вона є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Поширена інформація (частина оспорюваного листа) порушує особисті немайнові права позивачів - право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦК України видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Позивачами не заявлено вимоги щодо спростування недостовірної інформації, тому суд діє в межах заявлених вимог.

Згідно із статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року).

Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Суд встановив, що інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною, взята з контексту листа №504 від 03.02.2016 року, та оскільки лише в частині оспорюваній інформації йдеться і стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачами, за відсутності будь якого судового рішення, автором інформації порушено принцип презумпції невинуватості.

Отже, на думку суду позовна вимога про визнання інформації недостовірною підлягає частковому задоволенню та стосується тексту: «.... причетність колишнього директора ТОВ «Норма ПЛюс» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до заволодінням майном, яке належить ТОВ «Норма Плюс», тобто причетність останніх до скоєння злочину, передбаченого ст.191ч.З КК України».

В іншій частині оспорюваного тексту не стверджується винуватість позивачів у вчинені кримінального правопорушення, а є викладення інформації про перебіг розслідування, що є функціональними обов'язком автора інформації.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Позивачами не надано жодних доказів завдання їм моральної шкоди внаслідок порушення їх особистого немайнового права, тому позовна вимога про стягнення 500000,00 грн моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської місцевої прокуратури № 4, прокуратури Одеської області про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, яка викладена в листі №504 від 03.02.2016 року на ім`я начальника другого слідчого відділу прокуратури Одеської області, наступного змісту:

« причетність колишнього директора ТОВ «Норма ПЛюс» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до заволодінням майном, яке належить ТОВ «Норма Плюс», тобто причетність останніх до скоєння злочину, передбаченого ст.191ч.З КК України.»

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 24.09.2019 року.

Суддя: