Ухвала суду № 84484268, 25.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/199/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.09.2019 Справа № 908/2262/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС” про забезпечення позову у справі № 908/2262/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС” (53070 Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Молодіжна, 1 А, ідентифікаційний код юридичної особи 30260000)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” (юридична адреса: 69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, ком. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)

про стягнення 2 001 846 грн. 44 коп.

Без участі представників сторін

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АСС” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” про стягнення 1 991 272 грн. 34 коп. заборгованості, 10 574 грн. 10 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2262/19 та визначено до розгляду судді Дроздової С.С.

Ухвалою суду від 04.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2262/19, присвоєно справі номер провадження 27/199/19, підготовче судове засідання призначено на 30.09.2019.

24.09.2019 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на банківських рахунках, які належать відповідачу- ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» в сумі – 2 863 796 грн. 81 коп.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.09.2019, заяву про забезпечення позову у справі № 908/2262/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що 20 вересня 2019 року ТОВ «АСС» направляє уточнену позовну заяву про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 2 863 796,81 грн., так як в добровільному порядку врегулювати спір з ТОВ «Український Рітейл» нам не вдалося, ми звернулись до суду з позовною заявою про стягнення боргу та штрафних санкцій. Проте, зважаючи на той факт, що значний розмір позовних вимог може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав та інтересів ТОВ «АСС», за захистом яких ми звернулись, приймаючи до уваги, що ТОВ «Український Рітейл» знаходиться в скрутному матеріальному становищі та не бажає повертати борг, враховуючи значну ціну позову та збитки, що ми можемо зазнати внаслідок неможливості виконання рішення суду, в нас є підстави вважати, що ТОВ «Український Рітейл» намагатиметься відчужити належне йому майно або зняти кошти зі свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду. У випадку вимоги суду про зустрічне забезпечення позову, ТОВ «АСС» пропонує визначити забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову, у розмірі відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченого ст. 626 ЦК України, тобто у розмірі 3% від простроченого зобов`язання, а саме 3% від 2 863 796,81 грн. Зустрічне зобов`язання буде внесене на депозитний рахунок суду. Такий розмір, на нашу думку, є законодавчо встановленим розміром компенсації за неправомірне використання грошових коштів та буде достатнім для компенсації збитків.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували зазначені в заяві обставини, зокрема: вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного саме йому (а не іншій юридичній особі, засновником якої є або був відповідача) нерухомого майна, витрачання ним коштів для здійснення розрахунків не з позивачем. Заявник не обґрунтував в чому саме полягає пріоритетність грошових вимог позивача, про задоволення яких подано позов у даній господарській справі № 908/2262/19, порівняно з іншими кредиторами відповідача.

Крім того, як зазначалося вище, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак, заявником не надано доказів на підтвердження реальних обставин, про які зазначає у заяві про забезпечення позову.

Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем на даний час певних реальних дій, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Саме лише посилання в заяві на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних прав) та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в даній справі, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У ХВ А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “АСС” про забезпечення позову у справі № 908/2262/19 відмовити.

Ухвалу надіслати сторонам по справі.

Суддя С.С. Дроздова