Рішення № 84484029, 25.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1498/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

без виклику представників сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовом Виробничо-поліграфічного підприємства “Друкарський Дім” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

65091, м. Одеса, вул. Картамишевська, 9-Д, код ЄДРПОУ 32323464

до Дочірнього підприємства “Рітейл Центр”

08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 38734018

про стягнення заборгованості

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1559/19 від 18.06.2019) Виробничо-поліграфічного підприємства “Друкарський Дім” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Дочірнього підприємства “Рітейл Центр” про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків оплати товару, що поставлений позивачем за договором поставки № РЦ03398 від 01.06.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2019 позовну заяву у справі 911/1498/19 залишено без руху.

Через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача (вх. № 13049/19 від 03.07.2019) про виправлення недоліків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2019 позовну заяву Виробничо-поліграфічного підприємства “Друкарський Дім” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Дочірнього підприємства “Рітейл Центр” про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1498/19 за правилами спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 15423/19 від 12.08.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. № 15542/19 від 13.08.2019).

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Виробничо-поліграфічним підприємством “Друкарський Дім” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством “Рітейл Центр” (далі-відповідач, покупець) укладено договір № РЦ038398 від 01.06.2018 (далі - Договір), згідно з яким постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором та відповідно із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у специфікації.

Відповідно до пункту 3.1 Договору товар поставляється постачальником відповідно до замовлення покупця по асортименту, кількості та цінам у строк, зазначених у замовленні.

Згідно з пунктом 3.2. Договору замовлення можуть надаватись постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. У будь-якому випадку, прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Постачальник зобов`язується дотримуватись відповідності позицій в накладній позиціям в замовленні. Кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об`єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню. У випадку, якщо постачальник не може поставити товар покупцю в строк, зазначений в замовленні, він зобов`язаний негайно, але не пізніше половини строку, зазначеного в замовленні, протягом якого він повинен був поставити товар, повідомити про це покупця.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що обсяги і асортимент чергової поставки можуть змінюватися шляхом внесення змін чи доповнень до замовлення в порядку, передбаченому пунктом 3.2 цього договору.

Згідно з пунктом 3.6 Договору постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинна бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку.

Відповідно до пункту 3.7.1 Договору, у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований протягом строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок з яких постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.

Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (пункт 3.7.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ). Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару (пункти 7.1, 7.8 Договору).

Згідно з пунктом 7.9 Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 14 днів після реалізації товару. При цьому, сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Відповідно до пункту 7.10. Договору покупець має право затримати розрахунки з постачальником: при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої пунктом 3.6 Договору; у випадку невиконання/неналежного виконання пунктів 7.12,7.13, 7.14 цього договору.

Відповідно до пункту 7.11 Договору зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Сторони, не рідше, ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу (пункт 7.13 Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору, даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020.

Протоколом розбіжностей від 01.06.2018 внесено зміни в пункт 3.6 Договору та викладено його в наступній редакції: постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинна бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку; товарно-транспортні накладні; належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок, сертифікатів відповідності, інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків оплати товару, що поставлений позивачем за договором поставки № РЦ03398 від 01.06.2018, у зв`язку з чим, заявляється до стягнення заборгованість з вартості товару у розмірі 106036,42 грн. та 15752,60 грн. пені, 1321,63 грн. 3 % річних, 3287,11 грн. інфляційних втрат, що на неї нараховані.

Аргументи Виробничо-поліграфічного підприємства “Друкарський Дім” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

1. На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, всього на суму 325087,33 грн., що підтверджується: видатковими накладними: № БУ001301 від 17.07.2018 на суму 4377,27 грн., № БУ 001300 від 17.07.2018 на суму 3846,71 грн., № БУ001299 від 17.07.2018 на суму 4222,96 грн. та реєстром видаткових накладних; податковими накладними: № 365 від 31.07.2018 на суму 61560,49 грн., № 365 від 31.08.2018 на суму 78199,49 грн., № 361 від 30.09.2018 на суму 66296,51 грн., № 372 від 31.1.2018 на суму 74670,82 грн., № 378 від 30.11.2018 на суму 42279,64 грн., № 365 від 31.12.2018 на суму 2080,38 грн.

2. Відповідачем, на виконання вимог пунктів 3.7.2, 3.7.4 Договору, повернуто товар, всього на суму 177050,91 грн.

3. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме: 14.09.2018 - у розмірі 5000,00 грн., 19.09.2018 - у розмірі 5000,00 грн., 20.09.2018 - у розмірі 5000,00 грн., 27.09.2018 - у розмірі 5000,00 грн., 14.12.2018 - у розмірі 22000,00 грн., тобто, всього на 42000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою (вх. № 05/5626 від 06.06.2019) за підписом начальника УКОСОД ПАТ «Банк Восток».

4. З урахуванням вартості поставлено товару - 325087,33 грн., вартості повернутого товару – 177050,91 грн. та розміру сплачених грошових коштів – 42000,00 грн., розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 106036,42 грн., що також підтверджується актом взаємних розрахунків сторін.

5. 27.11.2018 на адресу відповідача направлено пропозицію про розірвання договору та проведення розрахунків за поставлений товар до 30.12.2018.

Станом на дату звернення до суду, жодної відповіді на зазначену пропозицію від відповідача не надходило, грошові кошти не сплачено.

6. У зв`язку із тим, що відповідач за поставлений товар у визначений договором строк не розрахувався, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних у розмірі 1321,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 3287,11 грн., а також заявлено до стягнення пеню у розмірі 15752,00 грн.

Аргументи Дочірнього підприємства “Рітейл Центр”

1. Позивачем на підтвердження поставки товару подано видаткові накладні та реєстр видаткових накладних, проте, видаткові накладні не можуть бути належними доказами поставки товару, оскільки, не містять ідентифікуючих ознак осіб, які їх підписали, не містять інформації про повноваження особи на отримання товару, що є порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

2. Долучений до матеріалів справи реєстр видаткових накладних не підписаний жодною уповноваженою особою позивача та з нього неможливо встановити факт поставки товару за Договором.

3. Відповідно до пункту 7.10. Договору покупець має право затримати розрахунки з постачальником: при несвоєчасній оплаті постачальником товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої пунктом 3.6 Договору; у випадку невиконання/неналежного виконання пунктів 7.12,7.13, 7.14 цього договору.

До матеріалів позовної заяви позивачем не додано, визначених пунктом 3.6. Договору документів, отже, відсутні підстави для сплати грошових коштів.

4. На підтвердження наявності заборгованості позивачем додано акт звірки взаєморозрахунків, проте, за пунктом 7.9 Договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 14 днів після реалізації товару, однак, відсутні докази - акти реалізації товару, відтак, строк оплати товару не настав.

Норми права, що підлягають застосуванню

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу вимог статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов`язків покупця частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов`язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

1. Відносно аргументів позивача про неотримання відзиву на позовну заяву, суд зазначає таке.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15423/19 від 12.08.2019).

До матеріалів відзиву додано поштову накладну № 0216013937594 від 06.08.2019 про направлення відзиву на адресу позивача: 65091, м. Одеса, вул. Картамишевська 9д.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з наявною на сайті ПАТ «Укрпошта» інформацією поштове відправлення станом на 14.08.2019 не вручене під час доставки: інші причини.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав з подання відзиву та обов`язку з направлення копії позивачу.

2. У відзиві заявлено клопотання про поновлення відповідачу строку подачі відзиву, що обгрунтоване внутрішнім переміщенням структурних підрозділів відповідача, з перепідключенням комп`ютерної техніки та великим об`ємом матеріалів, що завадило відповідачу вчасно подати відзив.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідачем виконані зобов`язання з одночасного виконання процесуальної дії разом з клопотанням на продовження строку на її вчинення, надіслано копію витягу іншій стороні у час, достатній для відповіді та обгрунтовано причини порушення строку, судом визнано їх достатність для прийняття відзиву до врахування при розгляді справи, з метою забезпечення змагальності процесу та повного встановлення усіх обставин справи.

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справи, що обгрунтовано метою повного, всебічного та грунтовного встановлення всіх обставин справи.

Відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 08.07.2019 розгляд справи № 911/1498/19 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами 5, 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом позову у справі № 911/1498/19 є стягнення 126397,76 грн., тобто, суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, за висновками суду, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відповідачем же не наведено жодної обставини протилежного, щоб суд зміг оцінити її обгрунтованість та наявність підстав для призначення судового засідання, сторонами не піддіно сумніву оригінальності документів, щоб оглядати їх оригінали та не заявлено про вчинення будь-яких процесуальних дій, доводи відповідача викладені у відзиві, що прийнятий судом та врахований при вирішенні спору, відтак, суду не заявлено жодної обставини, яка б могла стати підставою для проведення у справі судового засідання, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, відповідно до частин 5, 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

3. Між Виробничо-поліграфічним підприємством “Друкарський Дім” та Дочірнім підприємством “Рітейл Центр” укладено договір № РЦ038398 від 01.06.2018, згідно з яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором та відповідно до замовлення покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до пункту 5.1 Договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно з пунктом 7.9 Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 14 днів після реалізації товару. При цьому, сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, всього на суму 325087,33 грн., що підтверджується: видатковими накладними: № БУ001301 від 17.07.2018 на суму 4377,27 грн., № БУ 001300 від 17.07.2018 на суму 3846,71 грн., № БУ001299 від 17.07.2018 на суму 4222,96 грн., товаро-транспортними накладними на вказані поставки та реєстром видаткових накладних; податковими накладними: № 365 від 31.07.2018 на суму 61560,49 грн., № 365 від 31.08.2018 на суму 78199,49 грн., № 361 від 30.09.2018 на суму 66296,51 грн., № 372 від 31.1.2018 на суму 74670,82 грн., № 378 від 30.11.2018 на суму 42279,64 грн., № 365 від 31.12.2018 на суму 2080,38 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме: 14.09.2018 у розмірі 5000,00 грн., 19.09.2018 у розмірі 5000,00 грн., 20.09.2018 у розмірі 5000,00 грн., 27.09.2018 у розмірі 5000,00 грн., 14.12.2018 у розмірі 22000,00 грн., тобто, всього на 42000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою (вх. № 05/5626 від 06.06.2019), що приймається судом як належний доказ, оскільки підписана уповноваженою особою банківської установи - начальником УКОСОД ПАТ «Банк Восток».

Відповідачем повернуто товар на суму 177050,91 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на повернення.

Отже, за долученими до матеріалів справи документами, не оплачена вартість товару, що отриманий відповідачем від позивача за Договором складає 106036,42 грн.

4. Відносно аргументів відповідача про відсутність у матеріалах справи документів, передбачених пунктом 3.6. Договору, внаслідок чого відсутні підстави для розрахунку, суд зазначає таке.

Протоколом розбіжностей від 01.06.2018 внесено зміни в пункт 3.6 Договору та викладено його у наступній редакції: постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинна бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку; товарно-транспортні накладні; належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок, сертифікатів відповідності, інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Проте, як стверджує відповідач, в момент отримання товару, позивачем не надано вищезазначених документів, отже, з урахуванням вимог пункту 7.10. Договору, покупець має право затримати розрахунки з постачальником: у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої пунктом 3.6 Договору.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

До обов`язків покупця частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України відносить обов`язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до позивача з вимогою надання документів, передбачених пунктом 3.6 Договору, чи відмову від Договору у зв`язку з їх ненаданням або повернення товару, що, у свою чергу, підтверджує отримання товару відповідачем без будь-яких заперечень, відтак, обов`язок відповідача - покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України).

5. Відносно аргументів відповідача про те, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні не містять відомостей про осіб, які підписали їх з боку відповідача і вказані недоліки виключають їх врахування як доказів факту поставки товару, а реєстр видаткових накладних не підписаний жодною уповноваженою особою позивача та з нього неможливо встановити факт поставки товару за Договором, суд зазначає таке.

За результатами перевірки вказаного реєстру видаткових накладних та долученого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків за період з липня 2018 року по січень 2019 року, що підписаний представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток, суд встановив ідентичність інформації, що зазначена у реєстрі видаткових накладних про дати і розміри поставки, тим даним, що зазначені в акті звірки розрахунків, що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача про відсутність доказів поставки та невизнання ним спірних поставок.

6. Відносно аргументів відповідача про відсутність підстав для оплати товару, оскільки, зазначений товар не реалізований, суд зазначає те, що матеріали справи не містять доказів реалізації/не реалізації товару, отриманого за видатковими накладними за спірний період, ані доказів звітування відповідачем щодо реалізації будь-якого товару, що отриманий за Договором, суд, з урахуванням того, що між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 106036,42 грн., дійшов висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу у розмірі 106036,42 грн., з урахуванням умов, що погоджені сторонами у пунктах 3.7.1, 7.13 Договору, що визначають порядок повернення товару, що не реалізований та погодження сторонами поточного стану взаєморозрахунків у відповідних двосторонніх документах - актах звірки взаєморозрахунків, з підписанням яких Договір пов`язує виникнення зобов`язання покупця з оплати товару без будь-яких застережень.

7. Відносно аргументів позивача про нарахування пені у розмірі 15752,60 грн., 3% річних у розмірі 1321,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3287,11 грн.

Згідно з пунктом 7.9 Договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника щосереди кожні 14 днів після реалізації товару.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням того, що згідно з актом розрахунків у відповідача перед позивачем станом на 31.01.2019 наявна заборгованість у розмірі 106036,42 грн., відповідач відповідно до пункту 7.9 Договору повинен сплатити грошові кошти не пізніше 14.02.2019, з урахуванням того, що на момент розгляду справи зазначений борг відповідачем не сплачено, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд зазначає, що він арифметично невірний.

Здійснивши розрахунок, суд зазначає, що стягненню підлягає: 3% річних у розмір 1028,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3287,11 грн.

Крім того, за порушення строків оплати товару позивачем нараховано пеню у розмірі 15752,60 грн. на підставі частини 6 статті 231 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідач заперечував проти задоволення позову в цій частині з огляду на те, що умовами Договору не передбачено стягнення пені за порушення строків оплати товару.

За результатами розгляду зазначеної вимоги, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання, тобто, зобов`язання, в силу якого боржник зобов`язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто, з урахуванням того, що сторонами в Договорі не передбачено штрафної санкції у вигляді пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем не зазначено суду фактичних судових витрат, у відзиві йдеться лише про те, що відповідач очікує понести поштові витрати, відтак, судові витрати відповідача судом не розподіляються.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. № 1559/19 від 18.06.2019) Виробничо-поліграфічного підприємства “Друкарський Дім” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Дочірнього підприємства “Рітейл Центр” про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Рітейл Центр” (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 38734018) на користь Виробничо-поліграфічного підприємства “Друкарський Дім” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (65091, м. Одеса, вул. Картамишевська, 9-Д, код ЄДРПОУ 32323464) 106036,42 грн. (сто шість тисяч тридцять шість гривень сорок дві копійки) основного боргу, 1028,41 грн. (одна тисяча двадцять вісім гривень сорок одна копійка) 3% річних, 3287,11 грн. (три тисячі двісті вісімдесят сім гривень одинадцять копійок) інфляційних втрат, 1677,13 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят сім гривень тринадцять копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.09.2019.

Суддя С.О. Саванчук