Ухвала суду № 84483773, 24.09.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

24.09.2019 м.Харків Справа № 905/958/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м.Мелітополь, Запорізька область №27/08юр від 27.08.19р. на рішення старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторії Станіславівни щодо виконання судового рішення у справі №905/958/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м.Мелітополь, Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аленгез Фармінг”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 243548,61грн.

Представники:

від стягувача: не з`явився

від боржника: не з`явився

державний виконавець: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.08.18р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аленгез Фармінг”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 243548,61грн., задоволені; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 243548,61грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12600,00грн., судовий збір в сумі 3653,23грн.

19.09.18р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

03.09.19р. до господарського суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м.Мелітополь, Запорізька область №27/08юр від 27.08.19р. на рішення старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторії Станіславівни щодо виконання судового рішення у справі №905/958/18.

Ухвалою суду від 09.09.19р. розгляд скарги призначений в судовому засіданні на 12.09.19р.

Листом від 12.09.19р. учасників судового процесу повідомлено про те, що у зв`язку з перебуванням судді Лейби М.О. у відпустці, судове засідання, призначене на 12.09.19р., не відбудеться, питання щодо призначення дати наступного судового засідання буде вирішено після виходу судді з відпустки, про що буде винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 16.09.19р. судове засідання з розгляду скарги призначено на 24.09.19р.

У судове засідання 24.09.19р. представники боржника та стягувача не з`явились, про місце, час та дату слухання справи були повідомлений своєчасно та належним чином.

Державний виконавець у судове засідання також не з`явився, відзив на скаргу не надав. Про місце, час та дату слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в тому числі телефонограмою.

Відповідно до ст.342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97 – ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов`язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, підстави для відкладення розгляду скарги відсутні.

Отже, враховуючи те, що всіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про місце, час та дату розгляду скарги, а також з огляду на те, що відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд вважає можливим розглянути скаргу за наявними матеріалами.

Розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м.Мелітополь, Запорізька область та додані до неї документи суд встановив наступне:

В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що старшим державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторією Станіславівною, в межах здійснення виконавчого провадження з примусово виконання виконавчого документу – наказу господарського суду Донецької області від 19.09.18р. у справі №905/958/18, 08.08.19р. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова на думку скаржника є необгрунтованою і винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що:

- старшим державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління у Донецькій області Ігнатоля В.С. не ініціювалось питання щодо обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, та питання про накладання на боржника штрафу через невиконання рішення суду;

- твердження старшого державного виконавця про те, що боржник ТОВ «Аленгез Фармінг» (адреса: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т Металургів, буд. 188, кім. 5Б, код ЄДРПОУ 39909892) за вказаною адресою не знаходиться та з таким кодом не існує є неправомірними оскільки станом на теперішній час з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що боржник не припинив свою діяльність та за ідентифікаційним кодом існує;

- з постанови державного виконавця не вбачається чи було перевірено майновий стан боржника, чи було виконано всі виконавчі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження»;

- в порушення ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» до постанови не долучено акт старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління у Донецькій області Ігнатолі В.С.

Отже, посилаючись на те, що старшим державним виконавцем не здійснено всіх можливих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, скаржник вважає, що оскаржувана постанова винесена передчасно та підлягає скасуванню як така, що порушує його право на своєчасне виконання судового рішення.

З огляду на вищевказане, скаржник просить суд:

- визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління у Донецькій області Ігнатоля Вікторії Станіславівни від 08.08.19р. у виконавчому провадженні №59382591 щодо повернення стягувачу наказу про примусове виконання рішення від 19.09.18р. у справі №905/958/18;

- зобов`язати старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління у Донецькій області Ігнатоля Вікторію Станіславівну провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оцінивши подані докази, суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частина 3 вказаної статті містить перелік прав, якими наділений виконавець під час здійснення виконавчого провадження, та відповідно якими може скористатися для виконання рішення, у т.ч. викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 2 ст.36 зазначеного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч.8 ст.48 Закону, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Згідно ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви стягувача Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління у Донецькій області було відкрито виконавче провадження №59382591 з примусового виконання виконавчого документу - наказу господарського суду Донецької області виданого 19.09.18р. у справі №905/958/18.

08.08.19р. старшим державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління у Донецькій області Ігнатоля Вікторією Станіславівною у виконавчому провадженні №59382591 було винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу №905/958/18, виданого 19.09.18р. господарським судом Донецької області на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що за адресою м. АДРЕСА_1 Металургів, 188, к.5б ТОВ «Аленгез Фармінг» не знаходиться; за даними ФДС відкритих рахунків не має, на обліку в ДФС не перебуває; за даними ЄДР підприємство з таким кодом не існує; згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником нерухомого майна не зареєстровано; згідно результатів аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Судом встановлено, що державним виконавцем не надано жодних доказів в підтвердження дотримання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо розшуку боржника, як то передбачено ст.36 Закону України «Про виконавче провадження». Таких доказів в матеріалах справи не міститься. З матеріалів справи також не вбачається чи було перевірено майновий стан боржника, здійснені заходи щодо розшуку та виявлення його майна, звернення стягнення на майно боржника тощо.

Разом з тим, доказів складання та наявності в матеріалах виконавчого провадження №59382591 акту про відсутність майна боржника не надано. Відповідні твердження скаржника про відсутність акту складеного на виконання вимог ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не спростовані.

Крім того, щодо зазначення державним виконавцем у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, того що за даними ЄДР підприємство з кодом 39909892 не існує, суд перевіривши данні ЄДР звертає увагу, що під вказаним ідентифікаційним кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань значиться юридична особа ТОВ «Аленгез Фармінг».

Отже, такі твердження державного виконавця є хибними.

Постановлення на розгляд суду вказаного питання шляхом звернення з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання рішення суду, враховуючи роль державного виконавця у виконавчому провадженні, також входить до кола обов`язкових повноважень державного виконавця.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем не спростовано, а матеріали оскарження не містять доказів, того що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на розшук боржника, вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі, зокрема, щодо розшуку майна боржника, на яке можна звернути стягнення, а також доказів про направлення до всіх органів влади запитів, які відповідно до законодавства володіють такою інформацією.

Суд зазначає, що сам факт здійснення окремих дії щодо розшуку боржника, розшуку та виявлення майна і коштів боржника, та зазначення про вчинення таких дій у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, без наявності відповідних доказів того, що державним виконавцем проводилась відповідні дії, в тому числі і перевірка майнового стану боржника, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку боржника та його майна, а також здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Відсутність таких доказів дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність майна у боржника та свідчить про те, що органом державної виконавчої служби не вчинено всіх передбачених законом дій, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання судового рішення.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. “Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вищенаведене, суд визнає постанову старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторії Станіславівни про повернення виконавчого документа стягувану від 08.08.19р. у виконавчому провадженні №59382591 неправомірною та вважає за необхідне зобов`язати старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторію Станіславівну усунути порушення шляхом проведення виконавчих дії у виконавчому провадженні №59382591 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», м.Мелітополь, Запорізька область №27/08юр від 27.08.19р. на рішення старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторії Станіславівни щодо виконання судового рішення у справі №905/958/18, задовольнити.

Визнати постанову старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторії Станіславівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.08.19р. у виконавчому провадженні №59382591 неправомірною.

Зобов`язати старшого державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Ігнатоля Вікторію Станіславівну усунути порушення шляхом проведення виконавчих дії у виконавчому провадженні №59382591 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала набрала законної сили 24.09.19р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.

Ухвалу складено та підписано 24.09.19р.

Суддя М.О. Лейба