Ухвала суду № 84483713, 19.09.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

19.09.2019р. Справа №905/1775/15

за заявою: №2823 від 06.09.2019р. Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про видачу судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (01135, м.Київ, вул.Чорновола В`ячеслава, 25)

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68)

про стягнення 13113,60 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Клименко Ю.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2015р. по справі №905/1775/15 (суддя Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду України від 26.01.2016р., позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про стягнення заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013р. у розмірі 7684903,63 доларів США – задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 6960965,85 доларів США, поточної заборгованості по сплаті відсотків в сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 546674,21 доларів США, судовий збір в сумі 71909,32 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення, 22.02.2016р. господарським судом було видано відповідні накази (суддя Сажнева М.В.).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.08.2016р. (суддя ОСОБА_1 М.В.) замінено Державне підприємство «Донецька залізниця» на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. ухвалу господарського суду Донецької області від 10.08.2016р. по справі №905/1775/15 скасовано, у задоволенні заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» відмовлено.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017р. постанову суду апеляційної інстанції від 08.11.2016р. скасовано, ухвалу господарського суду Донецької області від 10.08.2016р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017р. постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2017р. у справі №905/1775/15 скасовано, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. залишено в силі.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з заявою №2022/104 від 21.07.2017р., згідно з якою в порядку повороту виконання рішення просило видати наказ про повернення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в розмірі 229821222,72 грн.

Ухвалою суду від 26.09.2017р. відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо видачі наказу про повернення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017р.) в порядку повороту виконання рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. заяву Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо видачі наказу про повернення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017р.) в порядку повороту виконання рішення – задоволено. В порядку повороту виконання рішення суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» кошти в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 дол. США станом на 24.01.2017р.).

30.11.2017р. господарським судом Донецької області на виконання вказаної постанови видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2018р. постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

12.09.2019р. до суду надійшла заява №2823 від 06.09.2019р. Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про видачу судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, за змістом якої заявник просив:

- поновити Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський банк розвитку» пропущений з поважних причин строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №905/1775/15;

- видати та направити на адресу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» оригінал наказу у справі №905/1775/15 на виконання рішення суду від 19.10.2015р., яке набрало законної сили 26.01.2016р.

Ухвалою господарського суду від 12.09.2019р. вказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.09.2019р., присутність учасників розгляду заяви визначалась не обов`язковою.

Сторони в судове засідання 19.09.2019р. не з`явились.

З урахуванням того, що розгляд заяви про поновлення пропущеного процесуального строку обмежений десятиденним строком, а відсутність учасників розгляду заяви не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає по суті заяву №2823 від 06.09.2019р. Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» у судовому засіданні 19.09.2019р. та зазначає про наступне:

В силу норм ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було об`єктивної та непереборної можливості.

Як зазначалось, 22.02.2016р. господарським судом було видано, зокрема, наказ про примусове виконання рішення суду від 19.10.2015р. по справі №905/1775/15 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 6960965,85 доларів США, поточної заборгованості по сплаті відсотків в сумі 54066,68 доларів США, простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 546674,21 доларів США.

23.05.2016р. Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою №80082 від 04.05.2016р. про примусове виконання рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, постановою від 26.05.2016р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. відкрито виконавче провадження №51241983 з виконання вищезазначеного наказу суду.

Одночасно, з огляду на те, що ухвалою суду від 10.08.2016р. замінено Державне підприємство «Донецька залізниця» на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», постановою від 26.08.2016р. державним виконавцем замінено боржника у виконавчому провадженні №51241983.

При цьому, враховуючи, що вищезазначений процесуальний документ суду було оскаржено в апеляційному та касаційному порядках, органом примусового виконання рішень неодноразово відкладалось провадження виконавчих дій з примусового виконання наказу суду від 22.02.2016р. по справі №905/1775/15.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження №51241983, 09.02.2017р., з огляду на те, що рішення суду було фактично виконано у повному обсязі, стягувачу перераховані грошові кошти у сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 доларів США), 20668034,18 грн (еквівалент 756170,67 доларів США) переховано, як виконавчий збір, грошові кошти у сумі 344,38 грн перераховано як витрати виконавчого провадження, державним виконавцем на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження №51241983.

28.02.2017р. на адресу місцевого суду, в порядку ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було надіслано оригінал виконавчого документа від 22.02.2016р. по справі №905/1775/15.

При цьому, станом на дату завершення виконавчого провадження, боржником за наказом суду від 22.02.2016р. по справі №905/1775/15 (з урахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 11.01.2017р., якою постанову суду апеляційної інстанції від 08.11.2016р. скасовано, ухвалу господарського суду Донецької області від 10.08.2016р. залишено без змін) було Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Постановою Верховного Суду України від 21.06.2017р. постанову Вищого господарського суду України від 11.01.2017р. у справі №905/1775/15 скасовано, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. залишено в силі.

У подальшому, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з заявою №2022/104 від 21.07.2017р., згідно з якою в порядку повороту виконання рішення просило видати наказ про повернення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в розмірі 229821222,72 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017р., якою скасовану ухвалу місцевого суду про відмову у задоволенні вказаної вище заяви, заяву Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо видачі наказу про повернення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» грошових коштів в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 доларів США станом на 24.01.2017р.) в порядку повороту виконання рішення – задоволено. В порядку повороту виконання рішення суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» кошти в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 дол. США станом на 24.01.2017р.).

30.11.2017р. господарським судом Донецької області на виконання вказаної постанови видано відповідний наказ.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2018р. постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Отже, враховуючи, що станом на теперішній час рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2015р. по справі №905/1775/15 (з урахуванням всіх наведених вище процесуальних документів суду та виконавчого провадження) є не виконаним, стягувач звернувся до господарського суду Донецької області із цією заявою.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регулює відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейським судом з прав людини зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», Європейським судом наголошено, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, судове рішення по справі №905/1775/15, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

За змістом ч.1 ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі наказу) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.5 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1 ст.12 закону України «Про виконавче провадження»).

В силу приписів п.1 ч.4 ст.12 вказаного нормативно-правового акту України строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вказувалось, наказ господарського суду від 22.02.2016р. по справі №905/1775/15 був пред`явлений до виконання 23.05.2016р. (реєстраційно-контрольна картка №14928-0-33-16 (т.8 а.с.137), прийнятий державним виконавцем до виконання 26.05.2016р. (постанова про відкриття виконавчого провадження №51241983), та, у зв`язку з фактичним виконанням боржником (Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця») рішення суду від 19.10.2015р., органом примусового виконання рішень закінчено виконавче провадження (постанова від 09.02.2017р.).

Одночасно, з огляду на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 21.06.2017р. щодо відсутності підстав для заміни сторони – Державного підприємства «Донецька залізниця» його правонаступником – Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», враховуючи зміст постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. (залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2018р.) та виданий на її виконання наказ суду від 30.11.2017р., наказ господарського суду Донецької області від 22.02.2016р. по справі №905/1755/15, за яким боржником є Державне підприємство «Донецька залізниця» є не виконаним.

Крім того, зі зверненням до виконання процесуального документа від 22.02.2016р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (23.05.2016р.), відбулось переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, за висновками суду, з прийняттям постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2017р., якою в порядку повороту виконання рішення суду стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» кошти в сумі 206680341,81 грн (еквівалент 7561706,74 дол. США станом на 24.01.2017р.), строк для пред`явлення до виконання наказу суду від 22.02.2016р. є таким, що почав перебіг.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, а також дату звернення стягувача з розглядуваною заявою, строк пред`явлення до виконання наказу господарського суду від 22.02.2016р. у цій справі не сплинув.

За таких обставин, заява №2823 від 06.09.2019р. Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» в частині поновлення Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський банк розвитку» пропущеного з поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №905/1775/15 підлягає залишенню без задоволення.

При цьому, враховуючи, що оригінал наказу господарського суду від 22.02.2016р. по справі №905/1775/15 був повернутий органом примусового виконання рішень до суду та, станом на теперішній час є не виконаним, заява стягувача в частині видачі оригіналу наказу у справі №905/1775/15 на виконання рішення суду від 19.10.2015р., яке набрало законної сили 26.01.2016р., що фактично є вимогою про направлення виконавчого документа, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву №2823 від 06.09.2019р. Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» задовольнити частково.

Видати (направити) оригінал наказу господарського суду Донецької області від 22.02.2016р. по справі №905/1775/15 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» (місто Донецьк, вулиця Артема, 68, 83000, ідентифікаційний код 01074957) на корить Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» (01135, м. Київ, вул. Чорновола В`ячеслава, будинок 25, код ЄДРПОУ 36470620) заборгованість за кредитним договором №ККPOSKD.991040.033 від 07.11.2013р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 6960965 (шість мільйонів дев`ятсот шістдесят тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) доларів США 85 центів, поточної заборгованості по сплаті відсотків в сумі 54066 (п`ятдесят чотири тисячі шістдесят шість) доларів США 68 центів, простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 546674 (п`ятсот сорок шість тисяч шістсот сімдесят чотири) доларів США 21 цент.

В іншій частині заяви – відмовити.

Вступну та резолютивну частини ухвали складено та підписано 19.09.2019р.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.09.2019р.

Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.О.Паляниця