Рішення № 84483612, 25.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3202/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Керекеша С.М.;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Приватного підприємства "Грассо" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 607-УКВ/08 від 05.12.2008 у розмірі 3 088 грн. 76 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Грассо" (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 607-УКВ/08 від 05.12.2008 у розмірі 3 088 грн. 76 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 607-УКВ/08 від 05.12.2008 в частині повного та своєчасного внесення відповідачем орендної плати за період з 01.09.2013 по 30.11.2014, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3 088 грн. 76 коп.

Ухвалою суду від 31.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 28.08.2019.

Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. суду №35049/19 від 06.08.2019), в якій він просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7 291 грн. 95 коп., яка утворилась за період з 01.11.2011 по 30.11.2014, мотивуючи заяву допущеною в тексті позовної заяви технічною помилкою.

В подальшому від позивача надійшла заяву (вх. № суду 38898/19 від 28.08.2019), в якій він просив суд не розглядати помилково подану заяву про збільшення розміру позовних вимог від 06.08.2019.

У судове засідання 28.08.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 31.07.2019, як і сам конверт, до суду не повернулися. З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 5 на відправку рекомендованої пошти по Україні від 01.08.2019, з яких вбачається, що станом на 28.08.2019 відправлення з ухвалою суду від 31.07.2019 не було вручено відповідачу під час доставки 12.08.2019 - "інші причини" та з цього часу перебуває у точці видачі підприємства поштового зв`язку.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 28.08.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву по 25.09.2019.

У судове засідання 25.09.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання вдруге не з`явився, при цьому, судом було зауважено, що поштові відправлення на офіційну адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду від 31.07.2019 та від 28.08.2019 були повернуті за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" форми 20 "Повернення за закінченням строку зберігання" (а.с.69, 77).

З цього приводу суд зазначає наступне.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.07.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вулиця АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 назва - вулиця Воскресенська), будинок АДРЕСА_3 , квартира 2-89 на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.45-48).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі – Правила).

Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на фізичну особу-підприємця.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі відкрито 31.07.2019, отже строк на розгляд даної справи закінчується 29.09.2019 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.

Отже, враховуючи, що строк вирішення даного спору закінчується 29.09.2019, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та належним чином повідомити учасників справи про дату наступного судового засідання (враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також строк на поштовий перебіг, визначений Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, оскільки відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 25.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 05.12.2008 між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого (відповідно до пункту 3.4. рішення Дніпропетровської міської ради "Про структуру виконавчих органів міської ради, граничну чисельність працівників міської ради та її виконавчих органів і кількісний та персональний склад виконкому міської ради та відповідно до пункту 1.1. Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради) є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Грассо" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 607-УКВ/08 (далі – договір, а.с.12-20), відповідно до пункту 1.1. якого, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - дах ТРП (надалі – об`єкт оренди) загальною площею 160,0 кв.м., розміщене за адресою: м.Дніпропетровськ, вулиця Дзержинського, 1, на даху одноповерхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 168 005 грн. 00 коп. без ПДВ, що перебуває на балансі міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", для розміщення обладнання оглядового майданчика. Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

У пунктах 10.1., 10.2. та 10.3. договору сторони визначили, що договір діє з 05.12.2008 до 20.11.2011 включно. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право відповідача на переукладання договору припиняється. У разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору, договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими пунктом 5.5. договору.

Доказів визнання недійсними або зміни вказаного договору сторонами суду не надано.

Як вказує позивач, після закінчення строку дії договору, відповідач продовжив користуватися об`єктом оренди, проти чого не заперечував позивач.

В той же час, з цього періоду відповідачем стали порушуватися зобов`язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 607-УКВ/08 від 05.12.2008 в частині повного та своєчасного внесення відповідачем орендної плати за період з 01.09.2013 по 30.11.2014, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 3 088 грн. 76 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 у справі № 904/8946/13 було встановлено факт наявності заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 607-УКВ/08 від 05.12.2008, яка утворилась в період з листопада 2011 року по серпень 2013 року, в сумі 4 203 грн. 19 коп. та стягнуто з Приватного підприємства "Грассо" на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 4 203 грн. 19 коп., пеню у розмірі 569 грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 714 грн. 45 коп. (а.с.28-33).

Матеріали справи № 904/8946/13 були оглянуті у судовому засіданні 25.09.2019, за результатами чого судом було встановлено, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2013 у справі № 904/8946/13 не було оскаржено відповідачем та набрало законної сили 08.01.2014.

В подальшому, 01.12.2014 за результатами огляду об`єкта оренди - даху ТРП загальною площею 160,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Дзержинського, 1, було складено комісійний акт, в якому зафіксовано факт того, що орендар не веде за вказаною адресою будь-якої діяльності; за його юридичною адресою директора також не знайдено; відсутня можливість вручити акт звірки орендарю (а.с.23).

У судовому засіданні 25.09.2019 представником позивача було пояснено, що після закінчення терміну дії договору оренди від 05.12.2008 об`єкт оренди не був повернутий позивачу, однак, враховуючи зафіксовані актом від 01.12.2014 обставини невикористання об`єкту оренди відповідачем, позивач вважає, з цього моменту орендні правовідносини припиненими. Однак, за період з 01.09.2013 по 30.11.2014 у відповідача обліковується заборгованість з орендної плати в сумі 3 088 грн. 76 коп., яку відповідач відмовляється сплатити у добровільному порядку. Вказане і є причиною спору.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору № 607-УКВ/08 від 05.12.2008, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди; передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 10.09.2008 на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

На виконання умов договору 05.12.2008 орендодавцем передано, а орендарем прийнято об`єкт оренди – нерухоме майно - дах ТРП, загальною площею 160,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вулиця Дзержинського, 1, на даху одноповерхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 168 005 грн. 00 коп. без ПДВ, що перебуває на балансі міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди від 05.12.2008 № 607-УКВ/08, що підтверджується актом приймання-передачі від 05.12.2008 (а.с.21).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту від 05.12.2008, суд дійшов висновку щодо належного виконання орендодавцем обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату. Аналогічні положення містяться в пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За приписами пунктів 3.1., 3.2. договору розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою, при цьому орендна ставка за використання комунального нерухомого майна, встановлена згідно з Протоколом № 33 від 02.12.2008 засідання комісії з проведення конкурсів на право оренди об`єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста. Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною договору, становить 292 грн. 22 коп. без ПДВ /базова за листопад місяць 2008 року/. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з грудня місяця 2008 року. У платіжному дорученні обов`язково зазначити номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.

Згідно з умовами пункту 3.3. договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м.Дніпропетровська на розрахункові рахунку, які відкриті управлінням Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 – розмірі 146 грн. 11 коп.;

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 146 грн. 11 коп., на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

При цьому, згідно з пунктом 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря. Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.4. договору).

У відповідності до вказаних умов договору, позивачем здійснено розрахунок орендної плати за період за користування об`єктом оренди з 01.09.2013 по 30.11.2014, за результатами якого визначено суму орендної плати у розмірі 3 088 грн. 76 коп. (а.с.24).

Судом враховано, що відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів повернення об`єкту оренди за договором оренди від 05.12.2008 в момент закінчення терміну дії договору до матеріалів справи не долучено. Представником позивача у судовому засіданні 25.09.2019 вказано, що такого повернення не відбулось, відповідний акт за спірним договором сторонами не складався.

При цьому, у пункті 5.2. договору орендар зобов`язався, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату за весь час фактичного використання об`єкта оренди до дати підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди, включно. Враховуючи зміст пункту 2.7. договору, обов`язок щодо складання акта прийманя-передачі при поверненні об`єкта з оренди покладається на орендаря.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений у пункті 3.5. договору, строк внесення орендної плати за період з 01.09.2013 по 30.11.2014 в сумі 3 088 грн. 76 коп. є таким, що настав.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання у повному обсязі не виконав, орендну плату за період з вересня 2013 року по листопад 2014 року у встановлений договором строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3 088 грн. 76 коп.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2013 по 30.11.2014 в сумі 3 088 грн. 76 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання відповідачу в оренду спірного майна, неповернення його відповідачем станом на 01.12.2014, а також відсутність з боку відповідача платежів по орендній платі за період з вересня 2013 року по листопад 2014 року, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 607-УКВ/08 від 05.12.2008, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 3 088 грн. 76 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Приватного підприємства "Грассо" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №607-УКВ/08 від 05.12.2008 у розмірі 3 088 грн. 76 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Грассо" (49000, м. Дніпро, вулиця Воскресенська (Леніна), будинок 17; квартира 2-89; ідентифікаційний код 34683211) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75; ідентифікаційний код 37454258) 3 088 грн. 76 коп. заборгованості з орендної плати та 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.09.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко