Ухвала суду № 84475887, 23.09.2019, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 486/1909/15-ц Провадження № 4-с/486/11/2019

УХВАЛА

23 вересня 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматовій Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області скаргу ОСОБА_1 про визнання постанови державного виконавця про тимчасову заборону керування транспортними засобами незаконною та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на постанову державного виконавця Южноукраїнського МВДВС ГТУЮ в Миколаївській області від 05.09.2018 року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами просив визнати її незаконною та скасувати.

В обґрунтування своєї позиції заявник вказує на те, що з лютого 2016 року він працює у ОСОБА_2 . 18.08.2019 року він приїхав у відпустку додому та 21.08.2019 року був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР, які забрали у нього водійське посвідчення та повідомили про необхідність погашення боргу по аліментах. 02.09.2019 року у ДВС м. Южноукраїнська він дізнався, що рік тому на нього було накладено обмеження на водіння автотранспорту. Зазначає, що постанову він не отримував, у зв`язку з чим не міг вчасно оскаржити у встановленому порядку. Вважає, дії державного виконавця незаконними з підстав порушення процедури накладення даного обмеження, а саме виносячи постанову державний виконавець зобов`язаний протягом доби повідомити про це особу на яку накладено обмеження, однак дану вимогу виконавцем виконано не було у результаті чого постанова залишилася не оскарженою. Крім того, посилається, що він працював і працює водієм, виконавець накладаючи обмеження не з`ясувала місця його роботи та його посаду чим порушила вимоги ч. 10 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначає, що борг по аліментам ним повністю погашено та постановою від 04.09.2019 року скасовано постанову про тимчасову заборону керувати транспортними засобами у зв`язку з погашенням боргу. У зв`язку з викладеним просив визнати поважними причини пропуску строку для оскарження постанови та визнати постанову незаконною та скасувати.

Заявник у судове засідання не з`явився, у своїй скарзі просив провести розгляд скарги без його участі.

Представник ВДВС Южноукраїнського міського відділудерожавної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі. Додатково повідомила, що 04 вересня 2019 року в зв`язку зі сплатою боржником ОСОБА_1 заборгованості по аліментам в повному обсязі, була винесена постанова про скасування процесуального документу, а саме, постановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04 вересня 2019 року відносно боржника ОСОБА_1 Копію вказаної постанови додала до заяви.

Стягувач в судове засідання не з`явилась.

Дослідивши наведені заявником доводи, дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, диспозитивності, законності, гласності та відкритості виконавчого провадження, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 17 листопада 2015 року було ухвалено рішення, а 01.12.2015 року видано виконавчий лист по справі № 486/1909/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення з останнього аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.27-29/.

08.05.2018 року постановою державного виконавця Южноукраїнського МВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області при примусовому виконанні виконавчого листа №486/1909/15-ц постановлено ОСОБА_1 тимчасового обмежити у праві керування транспортним засобом /а.с.32/.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документ тощо), щодо якої пропущено строк. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Таким чином, як встановлено судом оскаржувана постанова винесена 08.05.2018 року, а скаржник звернувся до суду зі скаргою 12.09.2019 року, тобто з пропуском строку встановленого судом. Проте суду не надано відомостей про вчасне направлення державним виконавцем постанови, у зв`язку з чим суд вважає можливим поновити строк на оскарження.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом про виконавче провадження заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.10 ст.71 вище вказаного Закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.

04.09.2019 року постановою державного виконавця Южноукраїнського МВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області у зв`язку зі сплатою боржником ОСОБА_1 скасовано документ «про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом» від 04.09.2018 року /а.с.37/.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 95 ЦПК України Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Посилання скаржника на частину 10 статті 71 Закону «Про виконавче провадження», яка перешкоджає застосуванню обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, не заслуговує на увагу, оскільки скаржником не надано до суду належних доказів, що він дійсно працює водієм та винесення державним виконавцем постанови позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. Ксерокопія документу, який наданий скаржником до скарги, як доказ йогу роду зайнятості складено на іноземній мові, не має перекладу на українську мову та не може вважатися належним доказом у справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, предметом скарги є оскарження постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, яка на момент звернення з даною скаргою до суду уже скасована, про що наголошує і сам скаржник у своїй скарзі, а отже відсутній предмет оскарження.

Згідно ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд, своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета оскарження унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості скарги, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету оскарження.

Керуючись ст. ст. 260, 447, 449 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження за скаргою ОСОБА_1 про визнання постанови державного виконавця про тимчасову заборону керування транспортними засобами незаконною та її скасування закрити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Южноукраїнського міського суду Г. А. Далматова