Ухвала суду № 84473170, 20.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15101/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" вересня 2019 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Пнюшкову В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м.Києві Нежур М.А., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцевим Д.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019100040007826 та додані до нього матеріали відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Форос м.Ялта АР Крим, громадянина України, освіта загальна середня, не працюючого, розлученого, військовозобов`язаного, маючого статус внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Спесивцева Д.В.,

захисника адвоката Поліщука С.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

за участю осіб, які виявили бажання

бути поручителями підозрюваного: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представника ОСОБА_4 - особи, яка виявила

бажання бути поручителем підозрюваного, адвоката Тарасова А.Г.,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть питання, що вирішується, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

20.09.2019 року старший слідчий СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Нежур М.А. звернулася до суду із клопотанням, погодженим з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцевим Д.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019100040007826 відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.259, ч.4 ст.296 КК України.

ІІ. Зміст клопотання слідчого, погодженого з прокурором.

Вимоги клопотання слідчого обґрунтовані тим, що 18.09.2019 ОСОБА_1 , керуючись особистими мотивами, а саме припинення агресивних, як на його думку, дій невідомих йому осіб, маючи на меті порушення нормального ритму життя в м.Києві, шляхом дезорганізації функціонування транспортного сполучення мостом «Метро», в тому числі роботи КП «Київський метрополітен», бажаючи викликати у населення відчуття шоку, страху і безпорадності, вирішив вчинити завідомо неправдиве повідомлення про вчинення вибуху.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та руйнуванню об`єктів інфраструктури міста, цього самого дня, тобто 18.09.2019, ОСОБА_1 , перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці, в денний час 18.09.2019, помістив до автомобіля «Опель», д.н.з НОМЕР_1 , (кабріолет з відкидним верхом), який належить йому на праві користування, вогнепальну зброю, а саме 2 рушниці - мисливську гладкоствольну та мисливську нарізну, та набої до них, предмет схожий на пневматичний пістолет, набої та інші пристрої до вказаної зброї, після чого, приблизно о 15-00 годині, направився до мосту «Метро». Рухаючись мостом «Метро» в напрямку з Правого на Лівий берег м.Києва через р.Дніпро, в крайній лівій смузі, порушуючи п.15.9 Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 зупинив автомобіль «Опель», д.н.з НОМЕР_1 на мосту, в крайній лівій смузі, заблокувавши тим самим вільний рух для інших автомобілів, які в цей час проїздили через міст «Метро». В подальшому, перебуваючи в салоні вказаного автомобіля, ОСОБА_1 , взявши до рук наявну в салоні його автомобіля вогнепальну зброю, не виходячи з салону, через відкинутий дах автомобіля, почав проводити численні хаотичні постріли вгору, при цьому почав висловлювати словесні погрози вчинення вибуху та підриву мосту «Метро». Внаслідок вчинення вказаних дій з боку ОСОБА_1 , які виразились у вчиненні хаотичних пострілів з вогнепальної зброї, виникла реальна загроза влучення куль в вагони метрополітену, а також водіїв та пасажирів автомобілів, що проїздили через міст «Метро», а також створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я людей.

Загроза вибуху, була сприйнята водіями автомобілів, які в цей час проїздили через міст «Метро» як реальна, та останні по спецлінії «102» повідомили про вказану подію.

З метою недопущення можливого заподіяння шкоди здоров`ю людей, працівниками поліції починаючи з 16-15 години було обмежено рух авто-мото транспорту та поїздів Київського метрополітену з обох боків мосту «Метро».

На думку слідчого, вказаними злочинними діями ОСОБА_1 було спричинено тяжкі наслідки, які виразились у застосуванні вогнепальної зброї, що створювало небезпеку для життя та здоров`я людей, а також погрози вчинення вибуху, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, було спричинено матеріальних збитків, які виразились у тривалому порушенні нормальної роботи громадського транспорту, паралізації нормальної життєдіяльності ряду районів міста Києва, що породило чутки та паніку серед населення.

В подальшому, після затримання ОСОБА_1 було проведено огляд місця події, його особистий обшук та проведено перевірку об`єктів на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів, якими встановлено відсутність вибухових пристроїв, речовин та предметів.

Крім того, під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого

ч.2 ст.259 КК України, ОСОБА_1 з мотивів явної неповаги до суспільства, перебуваючи у громадському місці, виконав ряд дій, які є суспільно небезпечними та грубо порушують громадський порядок. Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на мосту «Метро» у належному йому автомобілі «Опель», д.н.з НОМЕР_1 , вчиняв численні хаотичні постріли з метою привернення до себе уваги, при цьому грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю та проявляючи явну неповагу до суспільства, ігнорував ризики завдання шкоди здоров`ю громадян внаслідок рикошетів, або випадкового влучання куль в автомобілі та поїзди метрополітену, які рухались мостом.

З метою припинення порушень правил дорожнього руху з боку ОСОБА_1 , до автомобіля «Опель», д.н.з НОМЕР_1 , під`їхав наряд працівників УПП в м.Києві ДПП, які висловили вимогу припинення протиправної поведінки. Здійснюючи опір законним вимогам працівників поліції, ОСОБА_1 висловив погрози щодо вчинення вибуху та висловив вимогу покинути місце правопорушення інакше, з його слів, вибуховий пристрій буде приведено в дію.

Приблизно о 18-00 годині з метою обстеження місця події, працівниками поліції було застосовано квадрокоптер «Імпайр-1». Однак, продовжуючи вчинення хуліганських дій, з метою опору законним діям працівників поліції, що спрямовані на припинення правопорушення, при наближенні зазначеного пристрою, ОСОБА_1 застосував наявну у нього вогнепальну зброю, а саме здійснив кілька прицільних пострілів в напрямку квардрокоптеру, внаслідок чого квадрокоптер впав в річку Дніпро та був знищений. Вказаними діями ОСОБА_1 Національній поліції України було заподіяно матеріального збитку на приблизну суму 168 тисяч гривень.

В подальшому під час проведення спеціальної поліцейської операції, ОСОБА_1 в ході телефонної розмови з групою перемовників висловлював погрози підриву мосту та запевняв, що в його автомобілі знаходиться велика кількість вибухівки, та свої дії припиняти категорично відмовився.

18.09.2019 року, о 19-35 годині, ОСОБА_1 в ході проведення активної фази спеціальної поліцейської операції був затриманий працівниками «УКОРД». Усіма злочинними діями ОСОБА_1 , які виразились у грубому порушенні громадського порядку, було спричинено порушення спокою громадян, тимчасово порушено нормальний рух транспорту.

18.09.2019 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України. 19.09.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.259, ч.4 ст.296 КК України.

На думку слідчого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочинів, що відносяться до категорії тяжких, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку слідчого, ризиком того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 не має постійного місця проживання в м.Києві, проживає у випадковому найманому житлі, ніде не працевлаштований, відповідно не має джерел для існування та оренди житла (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Слідчий зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Ризик того, що ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що після затримання виявлено ряд обставин, які органу досудового розслідування не були відомі та підлягають додатковому дослідженню, а перебування на волі підозрюваного може негативно вплинути на збереження речей та документів, зокрема є підстави вважати, що ОСОБА_1 може мати у своєму розпорядженні іншу зброю чи боєприпаси, про місцезнаходження яких на даний час невідомо слідству, тому, перебуваючи на волі, останній може їх знищити, або ж використати для вчинення протиправних дій (п.2, п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

Ризиком того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків є те, що підозрюваний, маючи в розпорядженні відомості про свідків, шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Також, на думку слідчого, необхідно врахувати обставини, передбачені ст.178 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним тяжкого злочину, покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.259, ч.4 ст.296 КК України, відсутність постійного місця роботи, майновий стан, репутацію, вік та стан здоров`я.

Під час проведення досудового розслідування не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 за станом здоров`я не може утримуватись в умовах державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Крім того, згідно з ч.2 ст.183 КПК України до підозрюваного ОСОБА_1 можливо застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 КПК України, має право не обирати заставу щодо злочину вчиненого із погрозою застосування насильства.

Враховуючи викладене, слідчий у своєму клопотанні, погодженому з прокурором, просить суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування без визначення застави.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження в судовому засіданні з розгляду клопотання слідчого.

1. Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, і стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Крім того, прокурор стверджував, що обґрунтованість підозри підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження належними та допустимими доказами, а також звертав увагу суду на те, що злочини вчинені в умовах очевидності та мають підвищену суспільну небезпеку, оскільки зі слів самого ОСОБА_1 він перебував у стані наркотичного сп`яніння, внаслідок чого його поведінка була неадекватною.

Точний розмір завданої протиправними діями ОСОБА_1 шкоди ще встановлюється, однак вже на сьогоднішній день можна говорити про те, що внаслідок події було паралізовано транспортних рух міста Києва, а також роботу пожежних, рятувальних служб та швидкої медичної допомоги.

Підозрюваний не має постійного місця проживання, тісних соціальних зв`язків, звільнений з військової служби, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча судимість погашена.

З моменту затримання встановлюються дані про психічний стан підозрюваного, зокрема, можливі психічні захворювання, однак на даний момент сторона обвинувачення такими даними не володіє.

На думку прокурора, лише ізоляція підозрюваного ОСОБА_1 від суспільства забезпечить безпеку від його можливих подальших протиправних дій для оточуючих та нього самого.

2. Захисник підозрюваного - адвокат Поліщук С.В. заперечував проти клопотання слідчого, подав суду письмові заперечення, посилаючись на відсутність ризиків та доказів на їх підтвердження.

На думку захисника, слідство не довело всіх обставин, на які посилається у клопотанні, тому суд повинен відмовити у його задоволенні як необґрунтованому.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій на сході України, з 2014 по 2019 рік проходив військову службу у Збройних силах України.

Однак належної уваги з боку держави не отримав, зокрема, йому не було забезпечено необхідної психологічної реабілітації. Події на мосту «Метро» відбулися, на думку захисника, саме внаслідок відсутності такої реабілітації. Таким чином, ОСОБА_1 потребує не покарання та ізоляції від суспільства, а допомоги з його боку.

Враховуючи викладене, просив суд відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

3. Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, пояснивши, що розуміє, що вчинив неправильно та кається, вибачається за свій вчинок, однак просить не ізолювати його від суспільства, зобов`язується з`являтися до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою. В даний час він ніде не працює, шукає роботу, його дівчина винаймала йому кімнату у м.Бровари, однак постійного місця проживання він не має.

ІV. Положення закону, яким керувався слідчий суддя.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання додаються:

1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;

3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.5 ст.193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

V. Підстави запобіжного заходу, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, та висновки суду.

Судом було встановлено, що 18.09.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, 19.09.2019 року - ч.4 ст.296 КК України (кримінальне провадження №12019100040007826).

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцевим Д.В., оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписку підозрюваного та захисника щодо завчасного вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.09.2019 року, ОСОБА_1 був затриманий 18.09.2019 року о 19-20 годині відповідно до ст.208 КПК України без ухвали слідчого судді. Тому, саме вказаний час (19-20 година 18.09.2019 року) є моментом затримання ОСОБА_1 у розумінні вимог ст.209 КПК України.

19.09.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.259, ч.4 ст.296 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.259, ч.4 ст.296 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12019100040007826 від 18.09.2019, протоколами огляду місця події від 18.09.2019; актом перевірки об`єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 18.09.2019, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 18.09.2019, протоколом обшуку затриманої особи від 18.09.2019, повідомленням про підозру від 19.09.2019, протоколами допиту підозрюваного від 18.09.2019 та 19.09.2019, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 18.09.2019.

Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у скоєні злочинів із використанням вогнепальної зброї, що створювало небезпеку для життя та здоров`я людей, а також погрозами вчинення вибуху на стратегічному об`єкті підвищеної небезпеки, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, внаслідок чого у місті Києві тривалий час було порушено нормальну роботу громадського транспорту, паралізовано нормальну життєдіяльність ряду районів столиці та породило паніку серед населення.

Слідчий суддя також враховує, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання: за ч.2 ст.259 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, за ч.4 ст.296 КК України - від трьох до семи років, підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів та корисливого злочину, однак в силу ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу та постійного місця проживання не має.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.

При цьому наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного, зокрема те, що останній має статус внутрішньо переміщеної особи, військовозобов`язаний, ветеран війни та потребує медичної та психологічної реабілітації, вибачився за свій вчинок, на що посилається сторона захисту, як на одну з підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, на думку слідчого судді не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризику летальності, що його створює підозрюваний для себе особисто та суспільства в цілому, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї та навиків володіння нею.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, слідчому судді не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

VІ. Визначення розміру застави.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу, однак в розмірі, який перевищує вісімдесят і становить сто п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження,

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- пройти курс лікування від наркотичної та алкогольної залежності;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

VІІ. Розгляд заяв про бажання взяти особу на поруки.

До слідчого судді звернулися із письмовими заявами про бажання взяти особу на особисту поруку наступні громадяни:

- Народний депутат України ОСОБА_2 ,

- Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_4 ,

- Начальник Департаменту корпусу оперативно-раптової дії Національної поліції України ОСОБА_3 .

У своїх письмових заявах та зобов`язаннях вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 - адвокат Тарасов А.Г. заяви та зобов`язання підтримали, при цьому пояснивши, що особисто з підозрюваним не знайомі, однак беруть на себе зобов`язання забезпечити його житлом та медичним обстеженням ( ОСОБА_2 ) та забезпечити його явку до слідчого, прокурора чи суду на першу вимогу ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ).

Захисник та підозрюваний заяви підтримали та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення заяв та передання підозрюваного на особисту поруку, посилаючись на те, що особиста порука не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного з огляду на ризики, які існують.

Дослідивши письмові зобов`язання з додатками, детально роз`яснивши присутнім особам, які виявили бажання взяти підозрюваного на поруки, вимоги ст.180 КПК України та з`ясувавши їх стосунки з підозрюваним, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Вимогами статті 180 КПК України визначено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку підозрюваного, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість слідчого судді в тому, що поручителі дійсно можуть впливати на поведінку підозрюваного та забезпечити його доставлення до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу. При цьому важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги підозрюваного до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого - забезпечують можливість реального впливу поручителів на її поведінку.

Аналізуючи зазначені вимоги чинного кримінального процесуального законодавства та дослідженні у ході судового розгляду докази, документи та пояснення, надані особами, які виявили бажання бути поручителями підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що вказані особи дійсно заслуговують на особливу довіру, оскільки позитивно характеризуються та користуються авторитетом.

Разом з тим, їх взаємовідносини з підозрюваним ОСОБА_1 , з яким вони навіть не знайомі, та надмірна зайнятість у зв`язку з виконанням службових обов`язків, не гарантує реальний вплив на поведінку підозрюваного, значно ускладнить їх контроль за повним та своєчасним виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов`язків і, як наслідок, не виключає наявних ризиків, зокрема ризику продовження чи повторення протиправної поведінки ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, а також підвищену суспільну небезпеку інкримінованих підозрюваному злочинів, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про взяття підозрюваного ОСОБА_1 на поруки.

Керуючись ст.ст.3, 176-178, 180, 182-183, 184, 194, 196-197, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП в м.Києві Нежур М.А., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Спесивцевим Д.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019100040007826 - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 288150 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Роз`яснити, що ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у вказаному розмірі у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва (одержувач - ТУДСАУ в місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, МФО - 820172, банк одержувач - Державна казначейська служба України м.Київ, розрахунковий рахунок №37318005112089).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження,

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- пройти курс лікування від наркотичної та алкогольної залежності;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В задоволенні заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про взяття підозрюваного ОСОБА_1 на поруки - відмовити.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 19-20 години 18 вересня 2019 року.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, його захиснику та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому кримінальному правопорушенні.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 16-00 годині 24 вересня 2019 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м. Києва Ю.В. Іваніна