Рішення № 84472227, 18.09.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/42/18

Провадження № 2/336/85/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Жупанової І.Б., з участю секретарки судового засідання Палубінської К.М., представника позивача Запорізької міської прокуратури № 1 - Харченка В.І., розглянув у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 1, Запорізької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1 Бутенко І.О. в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах- Запорізької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради (старе найменування - Комунальна установа «Запорізька багатопрофільна клінічна лікарня № 9») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу.

За змістом вказаного позову просить суд стягнути з відповідача на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради матеріальну шкоду у порядку регресу у розмірі 15 435, 20 грн., а також судовий збір на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 1 у розмірі 1 600, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається про те, що Запорізькою місцевою прокуратурою №1 під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді опрацьовано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016 по справі № 331/373/16-ц задоволено позов ОСОБА_2 до КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказане рішення суду 20.10.2016 набрало законної сили.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.10.2016 апеляційну скаргу КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» відхилено та залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016.

Під час розгляду судом вказаної цивільної справи встановлено, що наказом №33/04-03/ктр від 13.01.2016 в.о. головного лікаря КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» Паська-Овчаренка В.А. звільнено ОСОБА_2 з посади завідуючого гастрохірургічного відділення КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» на підставі п.4 ст.40 та п.7 ст.40 КЗпП України за відсутність на робочому місці більш ніж три години та за перебування у робочий час в стані алкогольного сп`яніння.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016 по справі №331/373/16-ц звільнення ОСОБА_2 визнано протиправним, скасовано наказ в.о. головного лікаря Паська-Овчаренка В.А. та поновлено на роботі ОСОБА_2 . Також судом вирішено стягнути з КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2016 по 13.05.2016 у розмірі 15 435,20 грн.

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що при звільненні завідуючого гастрохірургічним відділенням КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» Ісайчикова І.І. за п.4 ст.40 та п.7 ст.40 КЗпП України, в.о. головного лікаря КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» порушено процедуру притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та не доведено факт порушення ним трудових обов`язків.

Також, прокуратурою встановлено, що КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» на виконання вказаного рішення суду сплачено ОСОБА_2 грошові кошти за час вимушеного прогулу у розмірі 15 435,20 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням №139 від 07.03.2017.

Окрім того, відповідно до інформації ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 11.05.2017 сплату грошових коштів здійснено з реєстраційного рахунку розпорядника (тобто, КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9») за коштами спеціального фонду місцевого бюджету (плата за послуги бюджетних установ).

Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що наказ в.о. головного лікаря КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» Паська-Овчаренка В.А. 33/04-03/ктр від 13.01.2016 про звільнення ОСОБА_2 з посади визнано протиправним та незаконним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016 по справі №331/373/16-ц, то відповідно до ст.ст.130, 134 КЗпП України відповідач повинен відшкодувати заподіяну КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» матеріальну шкоду у повному розмірі.

Так, з метою виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016 по справі №331/373/16-ц КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» виплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 435,20 грн.

Крім того, у зв`язку із виплатою КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» 15 435,20 грн. незаконно звільненому ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним платіжним дорученням, у позивача виникло право регресної вимоги про стягнення вказаної суми з відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2018 року провадження у справі відкрито, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.04.2018 року провадження по вищевказаній цивільній справі зупинено до розгляду касаційною інстанцією касаційної скарги КУ «Запорізька багатопрофільна клінічна лікарня № 9» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до КУ «ЗМБКЛ № 9» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року поновлено провадження у вказаній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача Запорізької місцевої прокуратури № 1 Харченко В.І. в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники позивачів Запорізької міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради в підготовче судове засідання не з`явились, направили на адресу суду заяви про розгляд справи без їх участі та в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання в якому зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та заперечень не має, просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим судом ухвалено рішення про задоволення позову відповідно до частини 4 статті 200, частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши думку представника позивача, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016 року у справі № 331/373/16-ц позов ОСОБА_2 до Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ в.о. головного лікаря Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна лікарня № 9» Пасько -Овчаренко В.А. від 13 січня 2016 р. № 33/04-03/ктр «Про припинення трудових відношень (звільнення) з завідуючим гастрохірургічного відділення Ісайчиковим І.І.», поновлено ОСОБА_2 на посаді завідуючого гастрохірургічного відділення Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9», стягнуто з Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13.01.2016 р. по 13.05.2016 р. в розмірі 15 435, 20 грн.; стягнуто з Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.10.2016 року апеляційну скаргу представника Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» Шишко Олега Григоровича відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 року по цій справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2019 року касаційну скаргу Комунальної установи «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року залишено без змін.

На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2016 року Комунальною установою «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» сплачено ОСОБА_2 грошові кошти за час вимушеного прогулу у розмірі 15 435, 20 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 139 від 07.03.2017 року (а.с.21).

Як вбачається з копії наказу № 593/04-03 К/ТР від 29.12.2015 року підписаного головним лікарем КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» Неряновим К.Ю. на період щорічної відпустки останнього з 05.01.2016-15.01.2016 обов`язки головного лікаря покладено на заступника головного лікаря з поліклінічного розділу роботи Паська-Овчаренка В.А. (а.с.18).

Відповідно до копії наказу № 33/04-03/ктр. від 13.01.2016 підписаного відповідачем, завідувача гастрохірігічного відділення лікарні ОСОБА_2 звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 та п. 7 ст. 40 КЗпП України.

Наказом головного лікаря КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» Нерянова К.Ю. № 349/01-15р від 16.05.2016 року на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 поновлено на посаді завідувача гастрохірургічного відділення та виплачено середньомісячну заробітну плату за час вимушено прогулу (а.с.20).

Згідно з п. 1.2. Статуту КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» підпорядкована, підзвітна та підконтрольна Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської ради.

Засновником та власником КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня №9» є Запорізька міська рада (п.1.3. Статуту).

Відповідно до п.8.1 Статуту лікарня є неприбутковою організацією. Фінансування діяльності лікарні здійснюється у встановленому законом порядку місцевим бюджетом, а також з інших джерел, не заборонених чинним законодавством України (п.8.10 Статуту).

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 8 ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Як роз`яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Статтею 136 КЗпП України визначений порядок покриття шкоди, заподіяної працівником.

Приписами частини 4 статті 136 КЗпП України передбачено, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до п.33 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 з метою запобігання незаконним звільненням судам слід неухильно додержуватися вимог статей 134 (п.8), 237 КЗпП України про притягнення до участі в справі про поновлення на роботі і покладення на службову особу обов`язку відшкодувати шкоду підприємству, установі, організації, заподіяну в зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу. При цьому належить врахувати, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 800, 00 грн. та повернути позивачу, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме в сумі 800 гривень 00 копійок, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 130, 134, 237 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Запорізької місцевої прокуратури № 1, Запорізької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у порядку регресу - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради (ЄДРПОУ - 05498694, адреса: м. Запоріжжя, вул. Щаслива/Дудикіна, буд. 1/6, р/р НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» м. Київ, МФО 320478) матеріальну шкоду у порядку регресу у розмірі 15 435, 20 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять гривень двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (адреса: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 17, ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 800, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури №1, 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 800, 00 грн. (вісімсот гривень) сплаченого прокуратурою Запорізької області при поданні позову, згідно платіжного доручення № 3041 від 26.12.2017 рокуна суму 1 600, 00 грн., рахунок отримувача 31218206700009; код отримувача 38025367; банк отримувача: ГУ ДКCУ у Запорізькій області, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 336/42/18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 18.09.2019 року.

Суддя: І.Б.Жупанова