Рішення № 84465920, 20.09.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3855/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О..

з участю позивача-відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

відповідача-позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

представника третьої особи Шах Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-позивача - Службу дітей та молоді Рівненської райдержадміністрації про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2019 року до Рівненського міського суду звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В обгрунтувнаня позову вказує, що 20 жовтня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3 про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 2076. Від цього шлюбу в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що спільне життя з Відповідачем не склалося, виявилося що вони різні за характерами та поглядами нa життя. На протязі останніх років у них виникали часті непорозуміння, конфліктні ситуації, що супроводжувалось сварками та неможливістю нормальних умов для проживання. Як наслідок конфліктні ситуації призвели до того, що вони втратили повагу та взаєморозуміння. Окрім того вона з Відповідачем вже більше як пів року проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Після розірвання шлюбу, просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 з матір`ю.

19 квітня 2019 року до Рівненського міського суду із зустрічною позовною заявою звернувся ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-позивача - Службу дітей та молоді Рівненської райдержадміністрації про визначення місця проживання дитини.

В обгунтування зустрічного позову вказує, що від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що син - ОСОБА_5 за згодою між ними, батьками дитини, постійно проживає з батьком - ОСОБА_3 , та його батьками - ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Вказує, що для проживання дитини створені необхідні житлово-побутові умови та приділяється достатня увага для його гармонійного розвитку, так як з 2017 року дитина навчається у Маложитинській початковій школі. Оскільки позивачка ставить вимогу - про визначення місця проживання дитині: разом із нею у іншому місці, то це не відповідає їхній домовленості і вказує на виникнення спору між ними, тому він вимушений вирішувати спір в судовому порядку. Вказує, що він має можливість і матеріально забезпечує сина, має достатній заробіток, створив для сина усі умови для проживання та розвитку, тому зміна місця проживання сина негативно вплине на процес його виховання та розвитку, відповідачка при цьому сину достатньої уваги дитині не уділяє, його навчанням не цікавиться, тому створити належні умови для проживання сина та його навчання не в змозі. Син більш схильний до звичних умов життя і бажає проживати з батьком. У зв`язку з цим він звернувся до суду із даним зустрічним позовом.

В судовому засіданні позивач-відповідач та її представник позовні вимоги первісного позову підтримали та просили суд його задовільнити. Щодо вимог зустрічного позову просили відмовити в його задоволені. Відповідач-позивач ОСОБА_3 суду пояснила, що намагалася з батьком дитини дійти згоди щоб ОСОБА_5 продовжував навчання Маложитинській початковій школі до четвертого класу. Оскільки, графік її роботи міняється, вона може закінчувати роботу і в 22-й годині, а тому не зможе забезпечити сину належний догляд. Також вказала, що висновок органу опіки та піклування не відповідає дійсності, оскільки вона відвідувала сина в школі, цікавилась його життям.

Відповідач-позивач та його представник в судовому засіданні вимоги первісного позову визнали частково, проти розірвання шлюбу не заперечували, щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю просили суд відмовити в задоволенні позову. Вимоги зустрічної позовної заяви підтримали та просили суд їх задовільнити з підстав викладених у ній. Суду пояснили, що ОСОБА_5 подобається навчатися в школі, в нього є коло друзів, для нього створені всі необхідні умови для проживання та розвитку.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала поданий суду висновок за недоцільне залишити проживати дитину з матір`ю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісний позов підлягає до частково задоволення, а вимоги зустрічного позову до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, 20 жовтня 2007 року, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (після заключення шлюбу прізвище ОСОБА_1 ) зареєстрували шлюб 20 жовтня 2007 року, актовий запис № 2076.

Від шлюбу мають сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27 вересня 2016 року.

Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, тобто фактично шлюб не існує, а тому його слід розірвати.

Щодо позовної вимоги про визначення місця проживання дитини, то суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

В силу ст. 161 СК України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

Як встановлено статтею 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Вказана комісія, як консультативно-дорадчий орган опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації, прийняла рішення про доцільність залишення дитини на проживання з батьком.

Згідно висновку орган опіки та піклування Рівненської райдержадміністрації вважає за доцільне залишити на проживання малолітнього ОСОБА_5 , 2010 року народження з батьком ОСОБА_3 .

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «М.С. проти України», в якому йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

З огляду на ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов`язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Аналіз цих норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, суд враховує, що проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1 відповідає інтересам дитини. В судовому засіданні також встановлено, що дитину утримує батько. Мати не відокремлена від виховання та утримання дитини, періодично забирає дитину на вихідні, перебувала з ним на відпочинку. При прийняті рішення суд також враховує, що мати не заперечувала, щоб дитина закінчила четвертий клас за місцем проживання.

На підставі викладено, суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовільнити частково.

Шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 20 жовтня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №2076 - розірвати.

В решті позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-позивача - Службу дітей та молоді Рівненської райдержадміністрації. про визначення місця проживання дитини - задовільнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком дитини - ОСОБА_3 , за місцем фактичного проживання АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-позивача - Службу дітей та молоді Рівненської райдержадміністрації, місце знаходження: 33001, м.Рівне, вул. Соборна, 195, код ЄДРПОУ 04057735.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2019 року.

Суддя С.П. Харечко