Рішення № 84460596, 20.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2019 року № 640/3053/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною відмову Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 17.01.2019 та зобов`язати Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевським відділом РАЦС м. Запоріжжя 31.08.1984 - змінити національність нареченої з "українка" на "німка".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що не погоджується з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо відмови у внесенні змін до актового запису. Посилаючись на положення законів України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", "Про національні меншини в Україні", Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, Цивільного кодексу України та Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, позивач вважає, що має право на відновлення своєї національності.

Ухвалою суду від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/3053/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

26.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, що чинним законодавством не передбачена зміна національності, оскільки Указ Президента України від 31.12.1991 № 24 "Про порядок зміни громадянами України національності" втратив чинність згідно з Указом Президента України від 27.01.1999 № 70.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Зі змісту актового запису про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 № 688 від 31.08.1984 вбачається, що у графі " Національність " відомостей про наречену вказано "українка".

21.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 688 від 31.08.1984, складеного Орджонікідзевським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, а саме: виправити національність нареченої з "українка" на "німка".

17.01.2019 Дарницьким районним у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено висновок № 481 про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану у зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачена зміна національності, оскільки Указ Президента України від 31.12.1991 № 24 "Про порядок зміни громадянами України національності" втратив чинність згідно з Указом Президента України від 27.01.1999 № 70.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Статтею 11 Закону України від 25.06.1992 N 2494-XII "Про національні меншини в Україні" визначено, що громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно з частиною другою статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09.12.1997 N 703/97-ВР, передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення поняття "національність".

В загальновідомому мовному вжитку "національність" - це приналежність особи до нації, держави або народу. Іншими словами під національністю розуміють приналежність людини до певної національної, етнічної групи, що включає спільність мови, історії, культури і традицій.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що у позивача є потреба в офіційному підтвердженні в офіційному документі, виданому органом державної влади України, факту своєї належності до національності "німка", яка визначається в залежності від національності батьків.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі № 808/2233/16, яка набрала законної сили 18.10.2016, задоволено позов ОСОБА_4 : зобов`язано Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Запорізькій області, внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 848 від 20.06.1961, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, зазначивши в графі національність матері - з "росіянка" на "німка".

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі № 808/2233/16 15.11.2016 Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Запорізькій області вніс відповідні зміни до актового запису про народження позивача, зазначивши національність матері "німка" (а.с. 40-42).

Таким чином, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають доказуванню обставини про належність матері позивача до національності "німка".

Про внесені зміни до актового запису про народження позивача на підставі вище вказаного судового рішення зазначає і відповідач в оспорюваному висновку, поряд з цим, останній вважає, що саме відсутність нормативного врегулювання порядку зміни національності унеможлювлює внесення відповідних змін.

Суд зазначає, що національність - це питання самоідентифікації людини, що є більше суб`єктивною категорією самосприйняття, а не об`єктивним показником, яким є громадянство.

Так, чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Поряд з цим, відсутність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок зміни відомостей про національність в актових записах, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки саме держава повинна забезпечити видання таких нормативно-правових актів. Більш того, таке право позивача прямо гарантоване статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні".

За визначенням частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.

Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за N 55/18793 (далі - Правила N 96/5), зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.1 Правила N 96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа.

Пунктом 2.6 Правил N 96/5 визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Згідно з пунктом 2.12 Правил N 96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Пунктом 2.16.7 Правил N 96/5 передбачено, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

З аналізу наведених норм вбачається, що зміни до актового запису цивільного стану можуть бути внесені, зокрема, на підставі рішення суду про внесення змін в актовий запис цивільного стану, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Суд також приймає до уваги, що рішенням Європейського суду з прав людини справа "Гарнага проти України" (Заява №20390/07) від 16.05.2013, в аналогічній справі щодо права особи на зміну по-батькові, порядок якого також не був передбачений діючим законодавством, визнано порушення Україною статті 8 Конвенції, оскільки державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Оскільки державні органи не забезпечили балансу відповідних інтересів, про які йдеться, вони не виконали своє позитивне зобов`язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Враховуючи наведене у сукупності, суд вважає, що позивач має право ідентифікувати свою національність по лінії своєї матері, в тому числі в актовому записі про шлюб № 688 від 31.08.1984, складеного Орджонікідзевським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції Запорізької області.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача та наявність підстав для зобов`язання відповідача внести зміни до актового запису про шлюб № 688 від 31.08.1984, складеного Орджонікідзевським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, а саме: виправити національність нареченої з "українка" на "німка".

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 07.02.2019 № 0.0.1260610471.1.

За наведених обставин, сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу з огляду на наступне.

Так, частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Одночасно частиною четвертою вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, з доданого до матеріалів справи акта виконаних послуг від 02.02.2019, неможливо встановити розмір здійснених адвокатом Бородіною Юлією Михайлівною витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачеві.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02099, м. Київ, вул. Заслонова, 16, ідентифікаційний код 26089084) від 17.01.2019 № 481 про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану.

Зобов`язати Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02099, м. Київ, вул. Заслонова, 16, ідентифікаційний код 26089084) внести зміни до актового запису про шлюб ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за № 688 від 31.08.1984, складеного Орджонікідзевським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, а саме: змінти національність нареченої з "українка" на "німка".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02099, м. Київ, вул. Заслонова, 16, ідентифікаційний код 26089084) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 768,40 грн сплаченого судового збору.

Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко