Постанова № 84459939, 23.09.2019, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/980/19

Провадження № 3/355/408/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року суддя Баришівського районного суду Київської області Коваленко К.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм,

за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 23 червня 2019 року о 02 годині 52 хвилини водій ОСОБА_1 по вул. Парковій, 109 в селищі Баришівка Київської області, керуючи транспортним засобом "SUBARU FORESTER" д.н.з. НОМЕР_2 на вимогу працівника поліції про зупинку завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, не зупинився та був затриманий шляхом переслідування та блокування транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. 122-2 КУпАП.

Окрім того, 23 червня 2019 року о 02 годині 52 хвилини по вул. Парковій, 109 в селищі Баришівка Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "SUBARU FORESTER" д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Андрійченка Віталія Миколайовича, дослідивши матеріали справи, в тому числі оглянувши відеозапис долучений до матеріалів справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї провини в інкримінованому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав та пояснив, що дійсно, 23 червня 2019 року по вул. Парковій в селищі Баришівка Київської області, він був зупинений працівниками поліції, які почали пред`являти йому претензії, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Оскільки в той вечір, він алкогольних напоїв не вживав, то претензії працівників поліції були зовсім безпідставними, однак, від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спецзасобу «Драгер» він відмовився, знаючи непоодинокі випадки маніпуляції даним прибором працівниками поліції. При цьому він наполягав на проходженні огляду на стан сп`яніння в найближчому медичному закладі, що було зафіксовано нагрудною камерою, яка знаходилася на працівникові поліції. Однак, до медичного закладу він не доставлявся, оскільки поліцейськими на місці був складений протокол про його відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Що ж стосується адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, то він визнає, що дійсно в ту ніч, він був в автомобілі із своєю знайомою і одразу не почув вимогу працівників поліції про зупинку. Дане правопорушення визнає в повному обсязі.

Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, їх оцінка переконують суд, що за результатами судового розгляду не знайшло свого підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом "SUBARU FORESTER" д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Окрім того, не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами даної адміністративної справи твердження працівників Батальйону патрульної поліції про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп`яніння.

Так, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліція згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби) та лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 888 ( 888-2015-п ) від 28.10.2015 року.

Наявні в матеріалах справи пояснення свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які в своїх поясненнях засвідчували, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного освідування, суд вважає недопустимими, оскільки інформація, яка в них міститься не підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у даній справі. Так, судом приймається до уваги, що пояснення свідків є однотипними, раніше заготовленими та надрукованими і фактично являють собою бланки пояснень в яких заздалегідь сформована позиція, яку хотів представити поліцейський, який отримав ці пояснення. Крім того в протоколі підпис свідка ОСОБА_2 відсутній, а бланки окремо доданих поясненнь свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.5,6), заповні одним почерком та неможливо встановити ким саме вони підписані. На виклики суду свідки не з`явились, працівниками поліції не доставлені не були.

Щодо відео наданого до матеріалів адміністративної справи суд зазначає, що відео надане працівниками поліції не повністю відображає хід події, яка мала місце 23 червня 2019 року о 02 год. 52 хв. по вул. Парковій в селищі Баришівка Київської області, що є порушенням вимог положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу III "Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних камер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них" (далі — Інструкція) затверджена наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, необхідність відеофіксації: "використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як первинного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції". Випадки застосування такого превентивного заходу: "нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватися працівником патрульної поліції та знаходитися в режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадку, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації".

Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, "після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно".

Після ознайомлення з відеоматеріалами, які містяться в матеріалах справи, як доказ вчинення адміністративного правопорушення, суд зазначає, що дані відеоматеріали є належним доказом вини ОСОБА_1 ..

Більш того, наданий співробітниками поліції відеозапис, є неналежним доказом провини ОСОБА_1 і через те, що в протоколах про адміністративне правопорушення серії ОБ № 210973 та серії ОБ № 210974 відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис (аналогічна позиція з цього приводу викладена в Постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду (Відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис (ВС/КАС, справа №524/5536/17. 15.11.18).

З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, про те, що стан алкогольного сп`яніння як і відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, у визначеному законом порядку не були встановлені, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спецзасобу «Драгер» та наполягав на огляді в закладі охорони здоров`я, після чого поліцейський оголосив про те, що всі участники будуть їхати до лікарні, та на цому запис закінчується. Тобто відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я на відеозаписі не зафіксована.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За вище викладених обставин суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За правилом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності складу адміністративного правопорушення.

З характеристики на ОСОБА_1 , виданої депутатом Баришівської селищної ради Київської області вбачається, що ОСОБА_1 зарекомендував себе як зразковий громадянин, підтримує добрі стосунки як у сім`ї так і в спілкуванні з сусідами. Приймає участь в громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться на території житлового кварталу. В конфліктних ситуаціях з сусідами не помічений, а навпаки - дружелюбний і по можливості надає їм допомогу. Крім того з довідки, виданої ФОП ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в ОСОБА_4 водієм з 01.08.2019 року по теперішній час.

Що ж стосується правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, то суд, приймаючи до уваги визнання ОСОБА_1 своєї провини у його вчиненні, вважає за необхідне визнати останнього винним та з урахуванням ст. 33 КУпАП, застосувати до нього покарання, передбачене санкцією вказаної статті у виді адміністративного штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року.

Керуючись ст.ст. 33-35, 122-2, ч. 1 ст. 130, 247, 251, 266, 280, 283-285, 287, 289 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєному правопорушенні за ст. 122-2 КпАП України. Накласти на ОСОБА_1 адміністративний штраф в розмірі 9 (дев`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. на користь держави на рахунок 31116106026007, код за ЄДРПОУ 38004897, МФО 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100; код класифікації доходу бюджету 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок на рахунок 31211256026001, код за ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код класифікації доходу бюджету 22030106.

Постанову судді може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя Баришівського районного суду К. В. Коваленко