Рішення № 84459352, 24.09.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1007/19

провадження у справі №2/0285/565/19

24 вересня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді………………...Літвин О.О.

секретаря………………………..…Дуянової Г.Г.

з участю:

представника відповідачки……….ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Преміум актив»

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Преміум актив» (далі - Преміум актив) звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 20.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія є гроші» (далі - Компанія «Є гроші») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики № 2947507986-034090 (далі - договір позики) в електронній формі шляхом реєстрації відповідачки на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання нею певних дій, які свідчать про укладення договору. Кошти в сумі 3 000 грн. були перераховані відповідачці на її картку.

Станом на 15.01.2019 ОСОБА_1 не повернула суму позики, не сплатила відсотки за її користування та ухиляється від виконання зобов`язань по договору позики, у зв`язку з чим її заборгованість склала 13 837,5 грн., з яких: тіло кредиту - 2 250 грн., проценти - 4 905 грн. та пеня - 6 682,5 грн.

15.01.2019 між Компанією «Є гроші» та Преміум актив було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 1501/1 (далі - договір факторингу). Відповідно до умов вказаного договору позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Компанії «Є гроші», включно і до ОСОБА_1 .

З метою захисту своїх прав змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник відповідачки позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що жодних договорів між сторонами не укладалось, що підтверджується відсутністю підпису ОСОБА_1 . Доводи позивача є необґрунтованими та не доведеними. Ним не долучено до справи належних доказів підписання відповідачкою договору одноразовим ідентифікатором або електронним цифровим підписом та проведення безготівкового розрахунку і отримання ОСОБА_1 позики. Правилами про надання коштів у позику Компанією «Є гроші» врегульовано порядок надання позики юридичним, а не фізичним особам. Відповідачка не повідомлялась про переуступку права вимоги. Вказував, що було використано анкетні дані відповідачки, оскільки вона раніше зверталася за фінансовою допомогою до інших банків.

Представник позивача до суду не прибув, надіслав відповідь на відзив, яку мотивував тим, що договір позики був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті Компанії «Є гроші», з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кошти відповідачці перераховано через платіжну систему Platon. Окрім того, повідомлення про відступлення права вимоги позивачу відповідачці було відправлено в лютому 2019 року.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

В підтвердження укладення між Компанією «Є гроші» та відповідачкою договору позики, позивачем було надано суду карточку заявки/кредиту #34090 /а.с.87-98/ та договір позики, сторонами якого визначено Компанію «Є гроші» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) /а.с.10-16/.

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 3000 грн. строком на 11 днів, до 30.08.2018 включно,а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою в розмірі 2 % за кожний день користування,що становить 730 % річних.

Позика вважається наданою в момент отримання позичальником коштів в касі позикодавця, що підтверджується відповідним касовим ордером та/або зарахуванням коштів на поточний (картковий) рахунок позивальника.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання по договору позики не виконала, у зв`язку з чим у неї станом на 15.01.2019 виникла заборгованість в сумі 13 837,5 грн., з яких: тіло кредиту - 2 250 грн., проценти - 4 905 грн. та пеня - 6 682,5 грн.

15.01.2019 між Компанією «Є гроші» та Преміум актив було укладено договір факторингу, за яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором позики, що був укладений між Компанією «Є гроші» та відповідачкою ОСОБА_1 , і Преміум актив набуло права вимоги за вказаним договором.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

У своїй відповіді на відзив /а.с.85-86/ позивач зазначає, що договір позики був укладений за допомогою електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті Компанії «Є гроші». Відповідачка здійснила заповнення анкети клієнта та заявки на отримання кредиту на сайті компанії шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення, на підставі чого їй було сформовано Особистий кабінет. В подальшому було прийнято рішення про погодження в наданні позики та проінформовано заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, яке містило код підтвердження умов отримання кредиту. Останній і є електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону (ст.526 ЦК України) і припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Приписами частини першої ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 ЦК України).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Матеріали справи свідчать, що позивачем надана копія договору позики, в якому в «Реквізитах сторін» міститься зазначення інформації про позикодавця та прізвища, ім`я та по-батькові відповідача, а також надрукований запис «електронний підпис».

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 20.08.2018 оформила заявку для отримання позики, що підтверджується роздруківкою заявки відповідачки з офіційного веб-сайту Компанії «Є гроші», на підставі якої між сторонами було укладено вищевказаний договір в електронній формі.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) дія цього закону не поширюється на правочини, якщо:

законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або предметом правочину є об`єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства;

однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа-підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень Закону до правочину.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону порядок надання банківських послуг, випуск та обіг електронних грошей, здійснення переказу коштів не є предметом правового регулювання Закону і регулюється спеціальним законодавством. До послуг систем дистанційного обслуговування, випуску та обігу електронних грошей, страхування та інших послуг, щодо яких існує спеціальне законодавство, Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, що регулює здійснення послуг із дистанційного обслуговування, випуск та обіг електронних грошей, страхування, зокрема законам України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність» та «Про страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис».

Права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, Закон застосовується лише в частині правочинів, вчинених в електронній формі, яка не суперечить спеціальному законодавству, в тому числі і - Закону України «Про електронний цифровий підпис», яким підлягають регулюванню спірні правовідносини.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

За правовим статусом він прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст.4 Закону).

Статтею 6 Закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до п.п.1,6 ч.1 ст.3 Закону електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону).

Враховуючи вищевикладене, встановлено, що спірний договір позики не підтверджує факт його підписання відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора або ж за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам Закону України «Про електронний цифровий підпис».

За наведеного, посилання позивача у позові та відповіді на відзив на те, що договір позики було укладено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором не знайшло свого підтвердження в суді, враховуючи вимоги законодавства.

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника.

На підтвердження факту перерахування відповідачці грошових коштів за договором позики позивачем надано повідомлення системи «Platon» /а.с.23/ та платіжне доручення № 6165 від 20.08.2018 /а.с.46/, в якому відсутній підпис як платника, так і отримувача коштів.

Згідно із повідомленням, 20.08.2018 ТОВ «Платежі онлайн» було проведено успішно видачу займу на сайті e-groshi.com (3000.00) на карту клієнта.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Разом із тим, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових або електронних), які б відповідали вимогам процесуального законодавства, перерахування Компанією «Є гроші» грошових коштів на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 . Окрім того, Правила про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Компанією «Є гроші» від 27.11.2017, надані позивачем, врегульовують порядок надання позики юридичним особам.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову Преміум актив до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики слід відмовити за його недоведеністю.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Преміум актив» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту судового рішення - 24 вересня 2019 року.

Головуючий суддя О.О.Літвин