Рішення № 84458446, 23.09.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5290/19

Провадження № 2/185/3119/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Павлограда, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В

09 червня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2015 року у розмірі 110441,08 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01 липня 2015 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43.20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов`язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі. Однак, ОСОБА_1 не виконав належним чином умови договору і станом на 30.04.2019 року має заборгованість - 110441,08 грн., з яких:

4076,04 грн. - заборгованість за кредитом;

96229,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

4400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. - штраф (фіксована частина),

5235,29 грн. - штраф (процентна складова).

Тому, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в позові зазначив, що просить суд, розглядати справу за його відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив. Письмовий відзив на позов не надав.

Суд, зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що 01 липня 2015 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний Договір б/н, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку, де взагалі відсутнє письмове зазначення ОСОБА_1 про те, яку ж він саме послугу просить Банк надати йому, та окрім цього відсутні основні умови властиві для договорів споживчого кредитування, а тобто а ні сума кредитного ліміту, а ні відсоток за користування кредитними коштами, не зазначена відповідальність за порушення грошового зобов`язання за цим договором, не зазначені види та розміри неустойки та інше.

Окрім цього в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку зазначено, що ОСОБА_1 підписавши цю Анкету, «Він згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, та тарифами і правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приват Банку www.privatbank.ua. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту йому роз`яснені та зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування ним отримані.»

В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку наявні підписи як ОСОБА_1 , так і підпис представника ПАТ КБ «Приватбанк», а також зазначена письмово дата укладення цієї Анкети-заяви, а саме: «01.07.2015»(арк.с.6).

Також судом при дослідженні Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку № б/н від 01 липня 2015 року, а також позову, з яких встановлено, що послуги, які пропонував Банк гр. ОСОБА_1 виражалися у наданні останньому банківських карток, що вбачається з Анкети-заяви «Він ознайомився з договором про надання банківських послуг», а у позові зазначено, що «Банком надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43.20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки», а тобто видача карткових банківських продуктів громадянам підпадає під дію ЗУ «Про захист прав споживачів» оскільки у даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з п. 22 ч. 1 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Приватбанк», останній дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічна позиція викладена з приводу аналогічної справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2015 року, яка складається тільки з тіла кредиту, але в сумі 500.00 грн., як зазначає сам позивач у своєму позові «отримав кредит у розмірі 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43.20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки» а не таку суму - 4076,04 грн., оскільки позивачем - АТ КБ «Приватбанк», не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме те, що саме така сума видавалася відповідачу, проте відповідач як встановлено судом із матеріалів справи дійсно укладав кредитний договір та отримував кредитні кошти, що вбачається із матеріалів справи та не спростовується відповідачем, який будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання справи не з`явився у судові засідання та не подавав відзиву на позов. Окрім цього суд також критично ставиться до розрахунку заборгованості за вищезазначеним кредитним договором(арк.с.5), оскільки з цього розрахунку не можливо встановити рух коштів по рахунках, періодичність та порядок їх отримання ОСОБА_1 , де у банківських виписках, це можливо б було встановити. Окрім цього у зв`язку з тим, що в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку взагалі не зазначені основні та конкретні умови та правила надання банківських послуг, а саме: грошова сума кредитного ліміту, конкретні відсотки за користування кредитним лімітом, розміри та види неустойки за не виконання або не належне виконання зобов`язань за кредитним договором, а тобто банком не дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, та окрім цього позивачем не зазначено позовні вимоги з приводу застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання визначеної ЦК України, а не цим договором, а тому такі грошові суми які зазначені в позовних вимогах: 96229,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 5235,29 грн. - штраф (процентна складова), взагалі не підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, але оскільки позов задоволено частково, то суд приходить до висновку, що судові витрати у розмірі 1921,00 грн. сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням(арк.с.1) потрібно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.263, 264, 265, 280-282 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.07.2015 року у сумі 500.00 грн., з яких 500.00 грн. - заборгованість за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) витрати на судовий збір в сумі 1921,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. О. Головін