Рішення № 84458413, 17.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 вересня 2019 р. № 520/4713/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Богаєвської А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківська митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківської митниці Державної фіскальної служби України щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року та відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів згідно картки відмови № UA807190/2019/01558 від 03.05.2019 року;

- скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року.

- зобов`язати Харківську митницю Державної фіскальної служби України повернути ОСОБА_2 сплачену передоплату за митне оформлення транспортного засобу в сумі 147245,00 грн. (сто сорок сім тисяч двісті сорок п`ять гривень 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом ТОВ «Компас Логістік» було подано в інтересах позивача до відповідача ЕМД № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року. Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, Харківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року та винесено картку відмови № UA807190/2019/01558 від 03.05.2019 року. У зв`язку в вищевикладеним, позивачем 11.05.2019 року подано нову митну декларацію № UА807190/2019/012118, із зазначенням про незгоду із рішенням про коригування митної вартості № UA807000/2019/002066/2. Позивач зазначив, що ним були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, що, однак, не було прийнято до уваги суб`єктом владних повноважень при прийнятті спірних рішень, а, відтак, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов, проти заявленого позову заперечував та зазначив, що митним органом були вчинені дії щодо митного оформлення товарів у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак суб`єкт владних повноважень діяв виключно у межах правового поля. Також представником відповідача вказано, що повернення надміру або помилково сплачених коштів здійснюється у встановленому законодавством порядку, що позивачем не враховано.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 11.04.2019 року ОСОБА_2 згідно відповідного акту було отримано від ОСОБА_3 автомобіль марки AUDI, модель Q7 Е-ТRОN, 2017 року виробу, VIN: НОМЕР_1 , загальною вартістю 1200000 чеських крон, що складає 46866 євро, за курсом чеського національного банку на 11.04.2019 року, в рахунок часткового повернення ОСОБА_3 суми позики, наданої останній позивачем, яка діяла як співзасновник компанії Кsanko s.r.o. (м. Прага, Чеська республіка).

Отже, ОСОБА_2 є власником автомобілю марки AUDI, модель Q7 з 11.04.2019 року, який ним був самостійно ввезений на територію України з м. Праги (Чехія) до м. Харкова (Україна) через митний пост Краковець, пункт пропуску «Краківець-Корчова», Львівської митниці ДФС.

Також судом встановлено, що 12.04.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Компас Логістік" було укладено договір доручення № 3215, відповідно до умов якого ТОВ "Компас Логістік" приймає на себе обов`язок виконати митне декларування в інтересах ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 23.04.2019 року уповноваженим представником ТОВ "Компас Логістік" - Лізогубовим Г.В. в інтересах ОСОБА_2 було подано митну декларацію № 7919 - UA807190/2019/011133 від 23.04.2019 року для митного оформлення транспортного засобу - легкового пасажирського автомобілю марки AUDI, модель Q7, VIN: НОМЕР_2 із додаванням додаткової інформації / документами / сертифікатами і дозволами, визначеними в розділі 44 вказаної декларації.

Разом з митною декларацією №UА807190/2019/011133 від 23.04.2019 декларантом були надані наступні документи: копія інвойсу від 11.04.2019 №2019002; копія акту огляду № UА209020/2019/19484 від 14.04.2019; копія технічного паспорта на транспортний засіб НОМЕР_3 від 11.04.2019; копія договору про надання послуг митного брокера від 12.04.2019 №3215; копія паспорта громадянина України ОСОБА_2 ; квитанції про сплату митних платежів.

Як встановлено судом, декларантом ТОВ "Компас Логістік" була визначена митна вартість за 1 методом на підставі інвойсу №2019002 від 11.04.2019, яка склала 1200000 чеські крони або 46726,00 євро.

За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товару відповідачем, серед іншого, була визначена митна формальність по контролю правильності визначення митної вартості. Так відповідачем під час вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння фактурної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів, оформлених Харківською митницею ДФС раніше, та враховуючи рекомендації згенерованого АСМО Інспектор профілю ризику (код 105-2 та 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу»), 23.04.2019 посадовою особою митного поста був направлений запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів до ВКМВ управління адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС.

Судом встановлено, що 02.05.2019 року ОСОБА_2 на адресу Харківської митниці Державної фіскальної служби України на вказаний запит надано додаткові .матеріали у вигляді висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 050201 від 02.05.2019 року та експортної декларація від 11.04.2019 року №19СZ51000028CL8XU0, що підтверджується супровідним листом від 02.05.2019 року № 1.

В подальшому, позивачем 03.05.2019 року отримано рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року, яким було проведено коригування митної вартості товарів, а саме автомобілю марки AUDI, модель Q7, VIN: НОМЕР_2 на загальну суму 442763,40 СZК (чеські крони), що складає 506380,088 грн. та відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів згідно картки відмови №UА807190/2019/01558 від 03.05.2019 року із зазначенням в якості причин такої відмови про не можливість здійснення митного оформлення товарів, у зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів (вимоги пунктів 3 та 6 статті 54 Митного кодексу України).

Так, зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2019/002066/2 вбачається, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Також в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 368 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 Митного кодексу України, та вимогою декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Також у спірному рішенні вказано, що джерелом інформації для нього є надані документи, наявна в митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін: № UА401090001/2016/003226 від 20.12.2016. При цьому, під час прийняття рішення застосовані методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 11.09.15 № 689, та коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає тов.163965,55 ЕUR/шт * 1 шт = 63965,55 ЕUR *30,122292 = 1926788,975 / 1,17289500 = 1642763,40 СZК.

Судовим розглядом справи встановлено, що у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/01558 від 03.05.2019, згідно з якою запропоновано позивачу заповнити нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 28.12.2018 року № UA807000/2018/001681/2 та у відповідності до вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у зв`язку отриманням вказаних рішень відповідача, позивачем 03.01.2019 року подано нову митну декларацію № UА807190/2019/000070, із врахуванням рішення про коригування митної вартості № № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, що поставлявся, позивачем було подано копію інвойсу №2019002 від 11.04.2019; копію акту огляду №UА209020/2019/19484 від 14.04.2019; копію технічного паспорта на транспортний засіб № НОМЕР_3 від 11.04.2019.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст.337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684.

Відповідно до пунктів 1,2,3, розділу VII якого за результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митні органи обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР містить відомості про: 1) назву митної формальності; 2) підрозділ/посадову особу - ініціатора включення митної формальності до переліку, прізвище, ініціали посадової особи, яка безпосередньо доповнила перелік; 3) підстави включення митної формальності до переліку; 4) вид митної формальності (обов`язкова, обов`язкова за умови, у разі потреби); 5) повідомлення до митної формальності.

Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) ДФС при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Під час судового розгляду справи зі змісту наданих представником відповідача пояснень вбачається, що при здійсненні митного оформлення митної декларації №UA807190/2019/011133 від 23.04.2019 року посадова особа митниці керувалась наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до підпункту 4.5.4 п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення МД виконуються зокрема такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Так, представником відповідача вказано, що автоматизованою системою аналізу та управління ризиками системи митного оформлення АСМО Інспектор за митною декларацією сформовано митні формальності за наступними кодами класифікатору: код 105-2, 106-2 - вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу.

За результатами вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння фактурної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів, оформлених Харківською митницею ДФС раніше, 21.12.2018 посадовою особою митного поста було направлено запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів до ВКМВ управління адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС.

Відповідно до пп.2.12 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю з правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації) посадовою особою ВКМВ було здійснено перевірку наявності розбіжностей \ документах, наданих декларантом, за результатами чого було встановлено, що:

- єдиним документом, поданим на підтвердження митної вартості товару був інвойс від 11.04.2019 №2019002, при цьому, згідно з вказаним інвойсом неможливо встановити хто, за який рахунок та в який спосіб мав транспортувати вищевказаний транспортний засіб, крім того, графа спосіб доставки була незаповнена, відповідно до вказаного інвойсу встановлено строк оплати транспортного засобу до 25.04.2019;

- митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів,

оформлених у митному відношенні.

Як встановлено судом, позивачем у відповідь на запит відповідача було додатково подано до митного органу копії висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 050201 від 02.05.2019 року та експортної декларації від 11.04.2019 року №19СZ51000028CL8XU0; копію експортної ВМД країни-відправника від 11.04.2019 №19CZ51000028CL8XU0.

Судовим розглядом справи зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що за результатами розгляду вказаних документів, посадовою особою митниці було виявлено, що надані документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої декларантом митної вартості оцінюваного товару в зв`язку з наступним:

- відповідно до інвойсу №2019002 від 11.04.2019 встановлено строк оплати транспортного засобу до 25.04.2019, але станом на 03.05.2019 жодного документа про оплату вказаного транспортного засобу позивачем надано не було, що свідчить про непідтвердженість позивачем факту оплати вказаного транспортного засобу на момент винесення оскаржуваного рішення;

- експортна ВМД від 11.04.2019 №19CZ51000028CL8XU0 була подана без відміток митних органів як країни-експортера, так і країни імпортера;

- висновок експертного автотоварознавчого дослідження №050201 від 02.05.2019 складено із порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зокрема, п. 7.53.9, відповідно до якого підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України та в акті про проведення митного огляду, але у висновку експерта були зазначенні інші пошкодження, які не були зазначені у акті митного огляду при перетині митного кордону України. Вказаний огляд було проведено у присутності позивача ОСОБА_2 . Крім того, представником відповідача вказано, що у висновку №050201 від 02.05.2019 експертом зазначено, що кузовні складові відновлювались ремонтом (що не відображено в акті огляду, або в супровідних документах) та останній визначає відсоток додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ у розмірі 4%. Також, експертом в порушення додатку 8 Методики не було долучено до висновку перекладу звіту про оцінку майна SCHWACKE від 02.05.2019 №10113124 на українську чи російську мову, експертом були не вірно застосовані відомості про ринкову вартість транспортного засобу зі звіту про оцінку майна SCHWACKE від 02.05.2019 №10113124, який був основним джерелом при проведенні експертизи, а саме було застосовано ліквідаційну, а не ринкову вартість транспортного засобу.

Водночас, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року Харківською митницею ДФС в якості підстави прийняття такого рішення зазначено про наявність в митному органі цінової інформації, наявної в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін. При цьому, вказано, що основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товар. Декларанту направлено запит про необхідність надання документів, що підтверджують заявлений рівень митної вартості транспортного засобу. Надані документи не підтвердили заявлений рівень митної вартості. Між декларантом та митним органом проведено консультації. Підставою для визначення митної вартості вказано цінову інформацію по даному транспортному засобу.

При цьому, зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року не вбачається зазначення відповідачем обґрунтованих підстав, які дають можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові вартості товарів є непідтвердженими.

У відповідності до ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів слугували висновки контролюючого органу про неподання декларантом додаткових документів.

При цьому, з дослідження вказаного рішення відповідача вбачається, що у графі 33 митним органом вказано на встановлення необ`єктивності та недостатності документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах та зазначено про наявність у розпорядженні митного органу інформації про митні оформлення ідентичних товарів. Водночас, інших обставин невідповідності поданих позивачем документів, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявної в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, митним органом в порушенням вимог чинного законодавства не зазначено.

В той же час, доводи представника відповідача стосовно неможливості врахуванням висновку експертного автотоварознавчого дослідження №050201 від 02.05.2019 року не можуть бути враховані судом як належні з огляду на обставини того, що судовий експерт має відповідну кваліфікацію, що підтверджується свідоцтвом № 1836 від 28.10.2016 року, технічний огляд автомобілю марки AUDI, модель Q7, проводився ним при митному оформлені позивачем вказаного товару, на території митного посту "Харків Автомобільний" за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 88, під час його знаходження під митним контролем, з відома та безпосередньому допуску судового експерта на митну територію шляхом надання відповідного дозволу співробітниками Харківської митниці ДФС України, що підтверджується змістом висновку експертного автотоварознавчого дослідження.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Стосовно доводів представника відповідача про ненадання позивачем жодного платіжного документа, який підтверджує оплату вартості вказаного транспортного засобу, що, на думку відповідача, свідчить про не підтвердження факту сплати вартості вказаного транспортного засобу документально на момент винесення оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що на підтвердження вартості транспортного засобу позивачем надано копію акта, що посвідчує факт проведеного розрахунку за товар.

Зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що, на думку відповідача, такий доказ не може бути врахований судом, оскільки не був поданий під час митного оформлення. Також представником відповідача вказано, що зазначений доказ є сумнівним, оскільки у ньому зазначено, що на підставі договору позики №1.12.16 від 01.12.2016 ОСОБА_2 позичав кошти ОСОБА_3 , але будь-яких доказів наявності такого договору ні позивачем, ні представником позивача не було долучено разом з вказаним актом, ОСОБА_2 як фізична особа, позичив кошти фізичній особі - ОСОБА_3 , але є не зрозумілим як фізична особа може повертати свої борги за рахунок юридичної особи-нерезидента, тобто з балансу компанії Кsanko s.r.o., позивачем не надано жодних документів на підтвердження списання транспортного засобу з балансу вказаного підприємства та крім того не підтверджено жодними доказами відношення ОСОБА_2 до компанії- нерезидента Кsanko s.r. o .

Суд, надаючи оцінку вказаним доводам представника відповідача та наявним в матеріалах справи доказам, встановив наступне.

Так, надані представником позивача під час розгляду справи пояснення свідчать, що позивач та ОСОБА_3 перебували у шлюбних відносинах, проте за рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 31.03.2016 року по справі №646/3153/16-ц їх шлюб, укладений 18.11.1995 року, було розірвано.

В подальшому, 01.12.2016 року між позивачем та ОСОБА_3 , яка діяла як співзасновник компанії Кsanko s.r.o. (м. Прага, Чеська республіка), було укладено договір позики № 1.12.16, згідно до умов якого я, протягом 2017 - 2018 років, передавав ОСОБА_3 грошові кошти на розвиток бізнесу для поповнення нею оборотних активів компанії Кsanko s.r.o., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії відповідних актів приймання - передачі коштів та виписки банку про внесення ОСОБА_3 вказаних коштів на банківський рахунок зазначеної компанії.

В наслідок того, що у ОСОБА_3 не було можливості повернути позивачу позичені грошові кошти, а компанія Кsanko s.r.o. мала на своєму балансі ряд автомобілів, 11.04.2019 року, позивачем, згідно акту було отримано від ОСОБА_3 , яка діяла як співзасновник компанії Кsanko s.r. o . (м. Прага, Чеська республіка), автомобіль марки AUDI, модель Q7 Е- ТRОN , 2017 року виробу, VIN: НОМЕР_1 , загальною вартістю (остаточною балансовою вартістю) 1200000 чеських крон, що складає 46866 євро, за курсом чеського національного банку на 11.04.2019 року, в рахунок часткового повернення суми позики за договором від 01.12.2016 року № 1.12.16.

Суд зазначає, що вказані пояснення підтверджено наданими до суду доказами та показами допитаної під час розгляду справи в якості свідка ОСОБА_3 .

При цьому, суд зазначає, що до суду не надано та самостійно судом в рамках офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено обставин неможливості врахування вказаних пояснень судом під час розгляду даної справи.

Водночас, суд наголошує, що під час розгляду справи судом надається оцінка усім наявним у справі доказам.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем було надано належні та достатні документи, що підтверджують вартість ввезеного та територію України транспортного засобу.

Крім того, суд зазначає, що у спірному рішенні про коригування митної вартості відповідачем вказано, на те, що джерелом інформації для прийняття останнього є наявна в митному органі цінова інформація, яка міститься з автоматизованій системі митного контролю та оформлення (АСМО) та єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України (ЄАІС) про митне оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме вказано митну декларацію №UА401090001/2016/003226 від 20.12.2016, що свідчить про застосування другорядного методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, проте у рішенні вказано, що коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України.

Вказані обставини свідчать про наявність невідповідностей у прийнятому відповідачем рішенні.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що оскільки оскаржуване позивачем рішення відповідача не містять в собі висновків стосовно підстав їх прийняття, як передбачено положеннями чинного законодавства України, то вказане свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають істотне значення, та, як наслідок, вказане рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

При цьому, стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Харківської митниці Державної фіскальної служби України щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року та відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів згідно картки відмови № UA807190/2019/01558 від 03.05.2019 року суд зазначає, що оскільки судовим розглядом справи встановлено, що наслідком зазначених протиправних дій відповідача стало рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року, яке і здійснює вплив на права позивача, то належним способом відновлення порушених прав позивача є саме скасування оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Харківської митниці Державної фіскальної служби України щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року та відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні (випуску) товарів, транспортних засобів згідно картки відмови № UA807190/2019/01558 від 03.05.2019 року.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Харківської митниці Державної фіскальної служби України повернути ОСОБА_2 сплачену передоплату за митне оформлення транспортного засобу в сумі 147245,00 грн. (сто сорок сім тисяч двісті сорок п`ять гривень 00 коп.) суд зазначає наступне.

Відносини щодо повернення помилково та надміру сплачених платежів урегульовані положеннями Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів до бюджету, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованим в Мін`юсті 09.08.2017 № 976/30844 (надалі Порядок №643).

Так, відповідно до положень статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно п.п.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Положеннями статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно п.43.3 та п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Детальний порядок розгляду заяв про повернення надміру сплачених митних платежів передбачений Порядком №643.

Згідно з пунктами 1, 4 - 9 Порядку № 643 визначено, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету), який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком З до цього Порядку.

Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Після повернення платнику податків коштів до Журналу реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету посадовою особою Підрозділу вносяться дані електронного реєстру, що формується органом Казначейства, який повертає кошти, а також зазначається назва органу Казначейства, що здійснив повернення.

Таким чином, на теперішній час законодавством детально визначено механізм повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених до бюджету митних платежів.

При цьому, суд зазначає, що під час судового розгляду справи не було встановлено та позивачем не було надано доказів звернення до Харківської митниці ДФС заяви, яка у відповідності до приписів Порядку №643 підписана позивачем, у якій зазначаються причини повернення коштів, реквізитів банку, найменування та ідентифікаційний код платника податків - фізичної особи, напрям перерахування коштів з доданням документів, передбачених законодавством України.

Суд зазначає, що в постановах від 15.04.2014 (справа №21-21а14), від 12.11.2014 (справи №21-201а14, Ло 21-202а14), від 25.11.2014 (справи № 21-207а14) Верховного Суду України зазначено про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ, статті 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ і статті 45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Отже, з врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.

Разом із позовними вимогами позивачем було заявлено клопотання про стягнення з Харківської митниці Державної фіскальної служби на його користь витрат на правничу допомогу.

Зі змісту доданих до позовної заяв документів вбачається, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Представником відповідача у наданому до суду відзиві на позов вказано на непідтвердженість понесення позивачем витрат на правничу допомогу належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору №ЮП-010/01-19 про надання правової допомоги від 10.05.2019 р., укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Юр Прайд", копію акту приймання-передачі робіт (послуг) №01 від 13.05.2019 року за договором про надання правової допомоги з детальним описом виконаних робіт.

Відповідно до зазначених доказів Адвокатським бюро "Юр Прайд" надано позивачу послуги у справі, а саме: підготовка в інтересах замовника позовної заяви від 13.05.2019 р. до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій Харківської митниці Державної фіскальної служби України та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - 5 годин / 5000,00 грн.; підготовка в інтересах замовника додатків до позовної заяви від 13.05.2019 року та подання їх разом із позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду - 1 година / 1000,00 грн.; участь адвоката в судових засіданнях у Харківському окружному адміністративному суді при розгляді позовної заяви - 4000,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи не вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а отже, враховуючи обставини пов`язаності наданих правових послуг із розглядом справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Водночас, з огляду на висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, на його користь підлягає стягненню сума судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5063,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Харківська митниці Державної фіскальної служби України (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Харківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA807000/2019/002066/2 від 03.05.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачену суму судового збору у розмірі 5063 (п`ять тисяч шістдесят три) грн. 80 коп. та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ - 39534151).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.