Рішення № 84458400, 24.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 р. № 520/7847/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області №Ф-139938-17 від 15.07.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем сформована та отримана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-139938-17 від 15.07.2019 року, на суму 22 867 грн. 02 коп. зі сплати єдиного соціального внеску.

Зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 17.05.2019 проведено реєстрацію припинення ФО-П ОСОБА_1 , тому, вважає, що з 17.05.2019 року він позбавлений статусу фізичної особи-підприємця та на час складання Головним управлінням ДФС у Харківській області вимоги №Ф-139938-17 від 15.07.2019 року, не був платником єдиного внеску, перелік яких визначено статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". А тому з огляду на припинення діяльності особа, яка повинна нести відповідальність за вчинене правопорушення, вважає що у контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі вказуючи, що станом на 30.06.2019 року згідно інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» «ЄСВ за себе» обліковується борг ОСОБА_1 у сумі 22867,02 грн.

У зв`язку із чим, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2019 року №Ф-139938-17.

Зазначає, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. За таких підстав вважає позов не обґрунтованим.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області було сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-139938-17, якою зобов`язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, що виникла станом на 30.06.2019 року у розмірі 22 867 грн. 02 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної вимоги за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску стала несвоєчасна сплата єдиного внеску позивачем за період:

- нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року - 8448,00 гривень (за 2017 рік);

- нарахування єдиного внеску від 19.04.2018 року 2457, 18 гривень (за 1 квартал 2018 року);

- нарахування єдиного внеску від 19.07.2018 року 2457, 18 гривень (за 2 квартал 2018 року);

- нарахування єдиного внеску від 19.10.2018 року 2457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 року);

- нарахування єдиного внеску від 19.01.2019 року 2457, 18 гривень (за 4 квартал 2018 року);

- нарахування єдиного внеску від 19.04.2019 року 2754, 18 гривень (за 1 квартал 2019 року).

Сума заборгованості з ЄСВ станом на 30.04.2019 року складала 21030, 90 гривень.

24.06.2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за формою №Д5 (річна). Дата реєстрації звіту у Реєстрі - 24.06.2019 року.

У вказаному звіті ФОП ОСОБА_1 самостійно визначив суму нарахованого єдиного внеску за квітень-травень 2019 року у сумі 1836, 12 гривень. З урахуванням зазначеної суми відповідач визначив розмір боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску станом на 30.06.2019 року у загальному розмірі 22867, 02 гривні.

У зв`язку з цим контролюючим органом сформовано вимогу № Ф-139938-17, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, що виникла станом на 30.06.2019 року у розмірі 22 867 грн. 02 коп.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань 17.05.2019 проведено реєстрацію припинення ФО-П ОСОБА_1 (номер запису: 24800060004028269).

Згідно інформації наданої представником відповідача, дата зняття з обліку платника ФОП ОСОБА_1 - 17.05.2019 року, проте у графі «Стан платника податків» - 11- припинено, але не знято з обліку.

За обставинами справи на час прийняття оскаржуваної вимоги позивач вже не мав статусу фізичної особи-підприємця.

Дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку обставинам справи суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» каже, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частина 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Пунктом 1 ч.10 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частина 2 ст.50 ЦК України вказує, що обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Частина 8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Частина 2 ст. 55 ГК України зазначає, що суб`єктами господарювання є:

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платниками єдиного внеску є, в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

17.05.2019 проведено реєстрацію припинення ФО-П ОСОБА_1 (номер запису: 24800060004028269).

Позивач вважає, що вказана обставина є підставою для визнання оскаржуваної вимоги протиправною.

Суд вважає такі посилання необґрунтованими за таких підстав.

У відповідності до ч.4 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

На підставі абзацу 2 пп.65.10.8 п.65.10 ст.65 ПК України державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Суд прийшов до висновку про те, що наведене вище законодавство передбачає певні особливості щодо сплати єдиного внеску у разі припинення підприємницької діяльності, проте не змінюють строки сплати нарахованих зобов`язань, порядку виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 07.08.2018 у справі №808/2444/17.

Частина 5 ст. 242 КАС України містить припис, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на це, суд вважає що оскаржувана вимога прийнята відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а наявність лише факту припинення підприємницької діяльності позивачем не є підставою для невиконання ним зобов`язань, та не змінює строків, порядку виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання, тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов