Рішення № 84458198, 19.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 р. справа № 520/4607/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Волкової Н.О.,

відповідача - Папян Г.Г.,

представник відповідача - Картавих М.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківського міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позов прийнято до розгляду ухвалою від 14.05.2019р., у якій визначено, що розгляд справи відбуватиметься за правилами загального позовного провадження.

Судові засідання у підготовчому провадженні призначались на 03.06.2019р., 11.07.2019р., 20.08.2019р.

До перелічених судових засідань відповідач не прибув, уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, надіслана на адресу даного учасника справи судова кореспонденція вважається врученою за правилами ч.11 ст.126 КАС України.

У перелічених засіданнях було розв`язано клопотання з приводу залучення до участі у справи у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - гр. ОСОБА_2 .

20.08.2019р. судом була постановлена усна ухвала із занесенням про протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті.

04.09.2019р. відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і в цей же день невідкладно (із залишенням інших поточних виробничих завдань) був ознайомлений з усіма документами, приєднаними до справи.

Засідання з розгляду справи по суті відбувались 05.09.2019р., 10.09.2019р., 19.09.2019р.

У ході розгляду справи по суті відповідач заявив клопотання про надання часу для одержання правничої допомоги, котре було задоволено судом.

Таким чином, час розгляду справи обумовлений виключно власною правовою поведінкою відповідача та наданням судом беззаперечної переваги такому завданню адміністративного судочинства як з`ясування об`єктивної істини у спорі над таким завданням як своєчасність вирішення справи.

Суть спору полягає у відповідності закону процедури спорудження та подальшої експлуатації двох об`єктів нерухомого майна, а саме: 1) нежитлової будівлі літ. «А-1» з приміщення № 1 площею 28,3 кв.м. по АДРЕСА_1 ; 2) навісу площею 88,5 кв.м. біля нежитлової будівлі літ. «А-1» з приміщення № 1 площею 28,3 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Так, суб`єкт владних повноважень, Харківська міська рада в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю (далі за текстом - позивач, заявник, владний суб`єкт, Інспекція) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) власними силами або за власний рахунок знести самочинно побудовану нежитлову будівлю літ. «А-1» з навісом площею 88,5 кв.м. та приміщення № 1 площею 28,3 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що проведений захід державного нагляду (контролю) показав на самочинність споруджених об`єктів нерухомості: нежитлової будівлі і навісу біля неї. Вимоги Інспекції про усунення допущених порушень громадянином у добровільному порядку виконані не були. За таких обставин, Інспекція вважає, що знесення об`єктів самочинного будівництва має відбуватись на підставі рішення суду.

Відповідач, ОСОБА_1 з поданим позовом не погодився.

Заперечуючи проти позову зазначив, що за договором купівлі-продажу здійснив відчуження обох спірних об`єктів нерухомості іншому громадянину.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За неодноразовими заявами гр. ОСОБА_2 та інших заявників (зокрема, лист КП «Жилкомсервіс» від 21.08.2018р.) працівниками Інспекції проводились перевірки з питання дотримання відповідачем, гр. ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, результати перевірки, проведеної з 03.09.2018р. по 14.09.2018р., були оформлені актом № 956-А від 14.09.2018р. (далі за текстом - Акт №1).

У тексті даного Акту викладені судження Інспекції про вчинення ОСОБА_1 порушень п.1 ч.1 ст.34, ч.ч. 1 і 2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.5, п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджений постановою КМУ №466 від 13 квітня 2011 р.; далі за текстом - Порядок №466), ч.1 ст.9 та ст.27 Закону України «Про архітектурну діяльність» за рахунок прибудови до двоповерхової будівлі колишнього універмагу за адресою: АДРЕСА_1 об`єкту класу наслідків (відповідальності СС1) - одноповерхового магазину з навісом (далі за текстом - Магазин). У технічному паспорті на цю будівлю від 01.08.2018р. міститься позначка про самовільне будівництво. Земельна ділянка під спорудження Магазину не виділялась, дозвільні документи для проведення будівельних робот не надавались, документів про початок будівельних роботі не подавалось, об`єкт в експлуатацію не приймався.

Рішення про призначення заходу держаного нагляду (контролю) у формі згаданої перевірки, а також дії з проведення цієї перевірки відповідачем до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржувались.

З посиланням на Акт №1 Інспекцією було видано припис №956-ПР-У від 14.09.2018р.(а.с.28)

Даний припис відповідачем до суду або адміністративного органу вищого рівня також не оскаржувався.

Натомість, 12.11.2018р. відповідач подав до Інспекції письмове звернення, у якому визнав обставини скоєння порушення у галузі будівельної справи шляхом зведення самочинних об`єктів нерухомого майна і зазначив, що ініціювання процедури збереження самочинно побудованих об`єктів (а.с.41).

Результати перевірки, проведеної з 26.11.2018р. по 07.12.2018р., були оформлені актом №1254-А від 07.12.2018р. (далі за текстом - Акт №2).

У тексті даного Акту викладені судження Інспекції про вчинення ОСОБА_1 порушень п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.5, абз.4 п.14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (затверджений постановою КМУ №533 від 23.05.2011р.; далі за текстом - Порядок №533) за рахунок невиконання припису Інспекції №956-Пр-У від 14.09.2018р.

Рішення про призначення заходу держаного нагляду (контролю) у формі згаданої перевірки, а також дії з проведення цієї перевірки відповідачем до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржувались.

З посиланням на Акт №2 Інспекцією було видано припис №1254-ПР-У від 07.12.2018р.

Даний припис відповідачем до суду або адміністративного органу вищого рівня також не оскаржувався.

Постановою від 14.12.2018р. №1254-П відповідач, ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.18842 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 6.800,00грн.

Головними спеціалістами сектору інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі наказу Інспекції № і від 02.01.2019 та припису від 07.12.2018 № 1254-Пр-У відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністри України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок), згідно направлення Інспекції для проведення позапланового заходу від 12.02.2019 № 94-Н, здійснено вихід на об`єкг «Об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 ».

За результатами вказаної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не виконано обов`язкового до виконання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 1254-Пр-У від 07.12.2018, про що складено Доповідну записку від 07.05.2019 року. (а.с.17-18)

Як з`ясовано судом, обставини самовільного будівництва обох об`єктів і належності цих об`єктів до нерухомого майна за критерієм існування речового права відносно земельної ділянки та критерієм дотримання будівельних стандартів підтверджуються: змістом складеного Інспекцією акту №956-А від 14.09.2018р., змістом складеного Інспекцією акту №1254-А від 07.12.2018р., листом Московського районного відділу у місті Харкові ГУ ДСУзНС у Харківській області від 22.11.2018р. №300/1986, листом Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.11.2018р. №22101/0/226-18, листом Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 22.11.2018р.,

10.04.2019р. і 11.04.2019р. були вчинені реєстраційні дії з реєстрації речового права (права власності) на Магазин за ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) (а.с.107, 107 зворот).

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог припису №956-ПР-У від 14.09.2018р. та припису №1254-ПР-У від 07.12.2018р. Інспекцією було ініційовано даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

До питання кваліфікації майна як об`єкта самочинного будівництва.

Вирішуючи спір, суд зважає, що правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва унормовані, насамперед, приписами ст.376 Цивільного кодексу України.

Так, за визначенням ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

Водночас із цим, суд зауважує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такої будівлі.

Так, за правилом ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, законом передбачено, що дефект у підставі речового права на земельну ділянку може бути нівельований зацікавленою особою шляхом одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Окрім того, сама по собі обставина порушення будівельних норм і правил також не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення будівлі, адже таке порушення повинно мати не будь-який, а виключно істотний характер.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що у спірних правовідносинах відповідач не має жодних речових прав відносно земельної ділянки, на якій розміщена будівля Магазину та навіс.

Таким чином, за критерієм наявності у особи речового права на користування земельною ділянкою під будівлею заявлена Інспекцією вимога є обґрунтованою.

До питання правових наслідків відсутності документів у галузі архітектурно-будівельної справи.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу реалізації особою права власності у спосіб створення об`єкту нерухомого майна (ремонту, поліпшення, зміни параметрів) унормовані приписами ст.ст.13, 14, 41, 47 Конституції України, ст.ст.316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі необхідних для створення цього об`єкту документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентовані приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», приписами Закону України «Про основи містобудування» та деталізовані приписами Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено постановою КМУ від 13.04.2011р. №466; далі за текстом - Порядок №466).

Так, згідно з ст.14 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У силу ч.1 ст.35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об`єкта класу наслідків СС1 набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб`єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі за текстом - Єдиний реєстр).

Правильність вказаного тлумачення підтверджується змістом ч.4 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з якої витікає, що повноваження на прийняття владним суб`єктом рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається надано виключно відносно: 1) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) наслідками; 2) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з значними (СС3) наслідками; 3) об`єктів будівництва, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля"; 4) підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

За правилами ч.5 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч.6 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Обставина належності будівлі відповідача до об`єкту класу наслідків СС1 сторонами не заперечується. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Тому, продовжуючи розгляд справи, суд враховує наведене у п. 2 Порядку №466 визначення будівельних робіт як: 1) робіт з нового будівництва, 2) реконструкції, 3) реставрації, 4) капітального ремонту.

Відповідно до п.5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

За приписами п.15 Порядку №466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналізуючи положення наведених вище норм права, суд доходить висновку, що право особи на проведення будівельних робіт відносно об`єкту класу наслідків СС1 спочатку виникає у безумовному порядку за подією подання повідомлення про початок робіт (або одержання паспорту забудови) та безвідносно до внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру документів, а у подальшому може бути припинене за письмовим рішенням владного суб`єкта у випадку зазначення у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом з підстав: 1) ведення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) ведення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, 3) ведення будівництва без належно затвердженого проекту, 4) ведення будівництва без будівельного паспорта, 5) скасування містобудівних умов та обмежень.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що у спірних правовідносинах будівництво і Магазину, і навісу відбувалось без дотримання передбаченої законом процедури, оскільки відповідач до події набуття права на земельну ділянку, без зміни її цільового призначення та без письмового сповіщення органу державного архітектурно-будівельного контролю розпочав і завершив будівельні роботи, а збудований об`єкт почав використовувати без введення в експлуатацію.

Таким чином, за критерієм наявності у особи дозволу на початок будівництва заявлена Інспекцією вимога є обґрунтованою.

До питання кваліфікуючої ознаки для спонукання до знесення будівлі у примусовому порядку.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що за приписами ч.4 ст.376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об`єкта) порушує права інших осіб.

Таким чином, кваліфікуючою ознакою для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва є факт порушення прав інших учасників суспільних відносин.

Окрім того, за приписами ч.7 ст.376 ЦК України об`єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Отже, кваліфікуючою ознакою для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва є факт істотного порушення будівельних норм і правил, що поглинає факт порушення прав інших учасників суспільних відносин на безпечні умови життєдіяльності.

Частиною 1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Передбачена законом добровільність виконання припису одночасно означає і обізнаність особи з обов`язком вчинити певне діяння, і відмову особи від виконання рішення владного суб`єкта.

За загальним правилом обізнаність настає у разі фізичного отримання особою припису органу державного архітектурно-будівельного контролю.

У виключному випадку стан обізнаності може настати і у силу дії спеціального правила за подією направлення владним суб`єктом належно оформленої поштової кореспонденції на адресу суб`єкта права за місцезнаходженням (за місцем реєстрації постійного мешкання чи тимчасового перебування) і повернення такої кореспонденції без вручення.

Проте, ані Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», ані Закон України «Про основи містобудування» такого спеціального правила не передбачають.

Між тим, окремо суд зважає, що стан обізнаності особи може також мати місце у разі явного, очевидного та грубого порушення елементарних (базових) будівельних норм і правил.

У спірних правовідносинах відповідач був обізнаний з існуванням відповідного припису органу державного архітектурно-будівельного контролю, що підтверджується копією власного письмового звернення відповідача від 12.11.2018р. (а.с.41).

Суд відмічає, і зведення будівлі Магазину, і облаштування навісу було проведено відповідачем без оформлення будь-яких документів взагалі, що якраз і є явним, очевидним та грубим порушенням як вимог ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині попереднього отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, так і порушенням вимог ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині попереднього подання повідомлення про початок будівельних робіт.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що обов`язковими передумовами для спонукання особи до фізичного знищення об`єкту самочинного будівництва у примусовому порядку є: 1) факт порушення прав інших учасників суспільних відносин (котрий має місце у разі явного, очевидного та грубого (тобто суттєвого) порушення будівельних норм і правил); 2) факт обізнаності особи з рішенням владного суб`єкта (котрий автоматично має місце у разі явного, очевидного та грубого (тобто суттєвого) порушення будівельних норм і правил); 3) факт відмови особи від виконання рішення владного суб`єкта.

У спірних правовідносинах судом виявлено одночасне існування усіх трьох ознак відносно як епізоду зведення будівлі Магазину, так і відносно епізоду зведення навісу.

До питання балансу між приватним інтересом особи на збереження будівлі та публічним інтересом владного суб`єкта на дотримання дисципліни у галузі архітектурно-будівельної справи.

Розглядаючи справу, суд зважає на приписи ч.2 ст.2 КАС України, котра за своїм змістом, суттю та призначенням є нормою матеріального права (хоча і включена до тексту процесуального закону), котра зобов`язує владного суб`єкта при реалізації управлінської функції забезпечити пропорційність, тобто справедливий баланс інтересів.

При цьому, суд бере до уваги, що заходи юридичної відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері містобудівної діяльності визначені Законом України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» і полягають у накладенні органом державного архітектурно-будівельного контролю штрафів на винних осіб.

Як з`ясовано судом, за вчинення порушень п.1 ч.1 ст.34, ч.ч. 1 і 2 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.5, п.13 Порядку №466 (тобто за зведення об`єктів нерухомого майна на самовільно захопленій ділянці, без дотримання процедури проведення будівельних робіт) заявник до жодного виду юридичної відповідальності не притягався.

Постановою від 14.12.2018р. №1254-П було накладено адміністративний штраф за порушення порушень п.п. «а» п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз.2 п.5, абз.4 п.14 Порядку №533, тобто за невиконання прийнятих Інспекцією приписів, а не за порушення у зведенні об`єктів нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для висновку про те, що у спірних правовідносинах інтерес відповідача на збереження у недоторканності будівлі Магазину та навісу підпадає під охорону за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції або будь-якої іншої статті закону, позаяк ці об`єкти як речі матеріального світу були створені поза межами існуючого у Державі правового регулювання, тобто свавільно і незаконно.

Водночас із цим, суд зважає, що речове право на Магазин було передано відповідачем іншій третій сторонній особі - ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 10.04.2019р. і 11.04.2019р. (а.с.107, 107 зворот).

Обставини законності такого відчуження не входять до предмету доказування у цьому спорі, сприймаються судом як такі, що об`єктивно існують і нездоланно перешкоджають у покладенні на відповідача обов`язку провести знищення майна іншого суб`єкта права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом виявлено факт порушення заявленою владним суб`єктом вимогою прав та інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин у галузі будівельної справи за епізодом застосування наслідків незаконного спорудження будівлі Магазину, адже ця річ матеріального світу вже належить (і на момент звернення Інспекції до суду вже належала) іншому суб`єкту права, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові в цій частині.

Водночас із цим, проведеним судовим розглядом не виявлено факту порушення заявленою владним суб`єктом вимогою прав та інтересів приватної особи у сфері публічно-правових відносин у галузі будівельної справи за епізодом незаконного зведення відповідачем навісу, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову у цій частині.

При цьому, суд зважає на недоведеність доводів відповідача про відчуження навісу у власність іншої особи у зв`язку з відсутністю у справі будь-яких документів з даного приводу.

Оскільки розгляд і вирішення спору здійснюється судом виключно за правилами ч.1 ст.77 КАС України (бо відсутні будь-які навіть щонайменші підстави для застосування правил ч.2 ст.77 КАС України), то відсутність документів про передачу права власності на навіс іншій особі призводить до обтяження саме відповідача майновим тягарем знищення незаконно створеної ним самим речі матеріального світу.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Наостанок суд наголошує, що взяв до уваги ті обставини, що Інспекція як окремий структурний підрозділ міської ради - набув владних повноважень органу архітектурно - будівельного контролю після події складання акту від 08.04.2016р. №11, здійснює такий контроль самостійно і безвідносно до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в частині звернення до суду реалізує владне повноваження контролю через орган місцевого самоврядування, за довіреністю від якого і було подано позов.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) знести навіс площею 88,5 кв.м. збудований до нежитлової будівлі літ. "А-1" по АДРЕСА_1 .

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено 23.09.2019 року у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.

Суддя О.В.Старосєльцева