Ухвала суду № 84458064, 16.09.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 вересня 2019 р. справа № 480/2710/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника відповідача - Гломозда С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини №3022 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, стягнення грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 77558,07 грн., стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при виключенні позивача зі списків особового складу військової частини, йому не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно. Заборгованість зі сплати компенсації за неотримане речове майно не сплачена і до теперішнього часу. На думку позивача, він має право на виплату середнього заробітку за весь час період затримки такого розрахунку.

19.08.2019 до суду надійшов відзив військової частини № 3022 Національної гвардії України, у якому відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що компенсація вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 77558,07 грн. позивачу нарахована, але не виплачена, оскільки відсутнє фінансування на вказані виплати. Вина відповідача у невиплаті грошової компенсації відсутня (а.с.31-32)

Ухвалою суду від 23.07.2019 відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З огляду на обставини, викладені у відзиві на позов, ухвалою суду від 27.08.2019 справа призначена в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16.09.2019.

У судове засідання позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Гломозда С.О. в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне залишити без розгляду частину позовних вимог, а саме щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини 3022 Національної гвардії України від 12.03.2019 № 55 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 (а.с.17).

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини № 3022 Національної гвардії України із заявою від 02.07.2019 про погашення заборгованості з виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 77558,07 грн. (а.с. 19).

Листом від 24.07.2019 № 2/22-843 військова частина № 3022 Національної гвардії України повідомила ОСОБА_1 про те, що сума грошової компенсації за неотримане речове майно в кошторисі військової частини на 2019 рік не передбачена. Погашення заборгованості щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби буде проведена після надходження додаткового фінансування (а.с. 25).

Оскільки відповідачем не було сплачено компенсацію за неотримане речове майно і до цього часу, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період такого розрахунку у відповідності до приписів ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Зокрема, згідно приписів вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України “Про оплату праці”, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України “Про оплату праці”, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Висновок з приводу правової природи заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16, який, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України.

ОСОБА_1 зазначає, що 12.03.2019 він був звільнений у запас з військової служби, тоді як з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні звернувся 22.07.2019, тобто понад встановлений тримісячний строк звернення.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З вказаних норм слідує, що якщо судом після відкриття провадження виявлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду і позивачем не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення, подана позовна заява залишається без розгляду.

Дотримання строків звернення до суду є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 13.03.2019 залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122,123, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 13.03.2019 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст ухвали складений 23.09.2019.