Рішення № 84457978, 19.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача Торонній Г.М.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ Груп» (далі – ТзОВ «ПКБ Груп», позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКБ Груп» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 25.01.2019 №524 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ПКБ Груп».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно прийнято наказ від 25.01.2019 року №524 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ПКБ Груп», оскільки на запит контролюючого органу від 03.12.2018 №42163/10/13-01-14-03-15 позивачем було надано обґрунтовану відповідь у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а відтак посилання у оскаржуваному наказі на пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України є безпідставним. Крім того, вважає, що оцінка правомірності оскаржуваного наказу про проведення документальної перевірки, у тому числі позапланової виїзної, повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

Ухвалою від 21.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 09.07.2019.

09.07.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 25.07.2019.

25.07.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2019.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що запит податкового органу від 03.12.2018 №42163/10/13-01-14-03-15 про надання пояснень та їх документальних підтверджень містить вказівку на фактичну (отримання повідомлення банку) і правову підстави (підпункт 16.1.5 та 16.1.7 пункт 16.1 статті 16, статті 20, стаття 78 Податкового кодексу України) направлення запиту. Запит містить опис інформації, що запитується та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують. Відповідач вважає, що позивач відповідних документів на запит податкового органу в повному обсязі не надав. Відтак, у податкового органу виникло право на призначення перевірки з підстав, передбачених пунктами 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Крім того, вказує, що податковий орган фактично реалізував надану йому оспорюваним наказом компетенцію на проведення перевірки, тому правові наслідки оспорюваного наказу є вичерпними, а відтак, його скасування не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду, що виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зокрема зазначає, що допуск Товариством посадових осіб відповідача до перевірки не перешкоджає оскарженню наказу про призначення такої перевірки, оскільки сам наказ про призначення перевірки, який є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень та підставою для проведення перевірки платника податків, у разі визнання його протиправності обумовлює безпідставність дій з проведення перевірки та нівелює наслідки такої.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Податковим органом у відповідності до п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73 та абзацу 2 п.14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 на адресу Товариства направлено запит «Про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження» від 03.12.2018 №42163/10/13-01-14-03-15, який містить прохання надати інформацію (пояснення) та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків) щодо можливого порушення законодавчо встановлених строків розрахунків в іноземній валюті згідно листа ПАТ «Приватбанк» від 06.11.2018 №Г-31.0.0.0/1-27066, за контрактом від 01.04.2016 №1, дата здійснення платежу за імпортною операцією, дата оформлення МД за експертною операцією 04.04.2018, зокрема: контракт на предмет здійснення зовнішньоекономічної діяльності; доповнення до контракту; митні декларації; накладні СМR; рахунки-фактури; специфікації; інвойси; виписки банку по валютному рахунку; оборотно-сальдові відомості по рахунку 362; картка рахунку по рахунку 362; картка рахунку по рахунку 312; пояснення щодо ненадання або неповного надання вищезазначених документів.

17.12.2018 року позивач надіслав на адресу відповідача відповідь на запит за вих.№48, в якій надав пояснення щодо експортної операції від 04.04.2018 в сумі 42000,00 євро по МД №209180/2018/018650 (лист ПАТ «Приватбанк» від 06.11.2018 №Г-31.0.0.0/1-27066) та копії документів, які спростовують факти про можливі порушення податкового законодавства.

25.01.2019 року відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1, ст.78 ПК України відповідачем видано наказ №524 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ПКБ Груп».

Не погоджуючись з наказом про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ПКБ Груп», позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп.20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

За змістом п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1)за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2)для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3)виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4)щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5)у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.73 ПК України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.75.1.2. ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що ГУ ДФС у Львівській області надіслано запит ТзОВ «ПКБ Груп» від 03.12.2018 за №42163/10/13-01-14-03-15 «Про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження», в якому зазначено підстави для надіслання запиту, що саме позивачу необхідно відобразити у поясненнях та наведено орієнтовний перелік документів, що підтверджують дані бухгалтерського обліку щодо стану розрахунку по контракту від 01.04.2016 №1.

Наявний в матеріалах справи письмовий запит податкового органу відповідає вимогам чинного податкового законодавства, а відтак суд не вбачає порушень зі сторони контролюючого органу, які б надавали можливість позивачу не надавати пояснення на такий запит.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки , копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно матеріалів справи, ТзОВ «ПКБ Груп» допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до наказу № 524 від 25.01.2019 року.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ПКБ Груп», яка відбулась на підставі наказу № 524 від 25.01.2019 року, контролюючим органом, у зв`язку з виявленими порушеннями складено акт від 12.02.2019 року №191/14.3/38464872.

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002611403 від 01.03.2019 року.

Суд зазначає, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки порушує права платника податків тільки за умови, коли перевірка за цим наказом не відбулась внаслідок не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за отриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав ТзОВ «ПКБ Груп», оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення №0002611403 від 01.03.2019 року.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №804/1113/16 (адміністративне провадження К/9901/19326/18) та у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №805/3449/18-а (адміністративне провадження К/9901/64269/18).

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність вищевказаним критеріям судом не встановлено підстав для його скасування.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позовні вимоги відповідачем спростовані.

З огляду на вищевказане, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКБ Груп» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.09.2019 року.

Суддя Крутько О.В.