Рішення № 84457853, 18.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2903/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.

представника позивача - Касьян В.В.,

представника відповідача - Пилипенко С.М.,

представника третьої особи - Тимченко К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2019 року Комунальне підприємство "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що санкції, передбачені статтею 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" оскаржуваним наказом застосовано до всього суб`єкта державної реєстрації - комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області", тоді як порушення законодавства було допущено лише одним з п`яти державних реєстраторів. Водночас, державного реєстратора ОСОБА_3, який допустив ці порушення, вже було притягнуто до відповідальності на підставі цієї ж статті у вигляді тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 місяці. Крім того, згідно довідки від 20.05.2019 комісія Міністерства юстиції України вирішила направити матеріали перевірки до постійно діючої комісії з питань акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу стосовно відповідності такого суб`єкта вимогам акредитації. Натомість ніяких порушень позивачем вимог акредитації виявлено не було.

09 серпня 2019 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року забезпечено позов шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.

Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

23 серпня 2019 року судом отримано пояснення третьої особи - Державного підприємства "Національні інформаційні системи", у яких зазначено, що державне підприємство є лише технічним адміністратором і виконує рішення Міністерства юстиції без перевірки його законності.

29 серпня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Міністерства юстиції, у якому відповідач посилався на те, що стаття 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" надає йому право застосувати будь - які санкції до суб`єкта реєстрації за будь - які порушення одного з державних реєстраторів цього суб`єкта. Оскільки законодавством не передбачено алгоритму диференціації визначення та застосування санкцій до суб`єктів реєстрації, то це є дискреційними повноваженнями Міністерства юстиції.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судовому засіданні надала пояснення аналогічні письмовим поясненням від 23.08.2019.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 13.01.2019 № 13/7 головним спеціалістом відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Октисюком І.П. відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 проведено моніторинг реєстраційних дій державних реєстраторів комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області" (далі - комунальне підприємство "Реєстраційний центр майнових прав").

За наслідками проведення моніторингу складено акт від 05.04.2019, яким зафіксовано порушення державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Русином В.В. вимог Порядку №1141.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2019 № 1470/7 проведено камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав", за наслідками якої складено довідку від 20.05.2019, яка містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 місяці, а також направити матеріали проведеної камеральної перевірки щодо позивача до постійно діючої комісії з питань акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу стосовно відповідності такого суб`єкта вимогам акредитації.

Наказом Міністерства юстиції України від 31.05.2019 № 1664/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 місяці.

Постійно діючою комісією з питань акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу складено висновок від 23.07.2019, яким рекомендовано скасувати акредитацію суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" у зв`язку з виявленням фактів порушення вимог законодавства державним реєстратором, який перебуває в трудових відносинах з цим суб`єктом державної реєстрації.

На підставі вищезазначеного висновку, 29.07.2019 Міністерством юстиції України видано наказ № 2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області".

Позивач не погодився із зазначеним наказом та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскарженому наказу суд виходить з наступного.

Повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016 (далі - Порядок № 990).

Згідно з положеннями частини першої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав (частина друга статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок № 990, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 2 Порядку № 990 встановлено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян" і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації з прийняттям обов`язкових до виконання рішень, передбачених Законами.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для призначення Міністерством юстиції України камеральної перевірки державного реєстратора є виявлення у реєстрах порушень порядку державної реєстрації під час: 1) розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян"; 2) обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту; 3) за результатами моніторингу реєстраційних дій.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 по справі № 825/1808/17.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тлумачення змісту цієї статті Конвенції було надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у пункті 165 рішення по справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11), з якого вбачається, що втручання у право на повагу до приватного життя може мати місце також і у разі реалізації Державою заходів впливу чи примусу до професійної діяльності особи.

Перевіряючи оскаржене рішення Міністерства юстиції України на предмет відповідності його статті 8 Конвенції, суд вважає, що у даному випадку мало місце втручання Держави в професійну діяльність позивача у спосіб прийняття рішення обмежувального характеру.

При цьому втручання було передбачено статтею 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", переслідувало цілком легітимну мету - забезпечення порядку (дисципліни) у справі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, на думку суду, втручання відповідача у професійну діяльність позивача не відповідає вимогам необхідності у демократичному суспільстві у зв"язку з недотриманням балансу між публічними та приватними інтересами учасників спірних правовідносин.

При цьому суд суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 02.05.2018 по справі № 826/15847/17, у якій колегія суддів зазначила, що шляхом видачі оскарженого наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності.

Як вже зазначалося судом, за приписами частини 2 статті 37 - 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3)притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав.

Вимоги до акредитованого суб`єкта визначені частиною 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Так, акредитованим суб`єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори, та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації прав уклала: - договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня календарного року; - договір з іншим суб`єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб`єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації прав).

Акредитація суб`єктів та моніторинг відповідності таких суб`єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб`єктів вимогам акредитації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1130 (далі - Порядок № 1130).

Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення акредитації суб`єктів державної реєстрації, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", моніторингу відповідності таких суб`єктів вимогам акредитації і перелік документів, необхідних для її проведення.

Приписами пункту 12 Порядку № 1130 визначено зміст моніторингу відповідності акредитованого суб`єкта державної реєстрації вимогам акредитації (далі - моніторинг), а саме: отримання Мін`юстом інформації про:

1) відповідність такого суб`єкта вимогам акредитації, встановленим Законами, - від акредитованого суб`єкта державної реєстрації в порядку, передбаченому абзацом п`ятим цього пункту;

2) декларування у заяві недостовірних відомостей, виявлених під час розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність відповідного акредитованого суб`єкта державної реєстрації, - від територіальних органів Мін`юсту;

3)кількість ідентифікаторів доступу, наданих державним реєстраторам, які перебувають у трудових відносинах з акредитованим суб`єктом державної реєстрації, - від технічного адміністратора реєстрів.

Як вбачається з довідки комісії відповідача від 20.05.2019, вона була складена за результатами проведення камеральної перевірки та містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора ОСОБА_3 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 місяці, а також направити матеріали проведеної камеральної перевірки щодо позивача до постійно діючої комісії з питань акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу стосовно відповідності такого суб`єкта вимогам акредитації.

Незважаючи на те, що постійно діючій комісії з питань акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу матеріали перевірки направлялися для визначення відповідності такого суб`єкта вимогам акредитації, зазначеною комісією складено висновок від 23.07.2019, яким рекомендовано скасувати акредитацію суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" у зв`язку з виявленням фактів порушення вимог законодавства державним реєстратором, який перебуває в трудових відносинах з цим суб`єктом.

Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи, перевірка відповідності Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" вимогам акредитації відповідачем не здійснювалася.

Надаючи оцінку зазначеним діям Міністерства юстиції України суд не може визнати їх такими, що відповідають принципу "належного урядування", сформованого у своїй практиці ЄСПЛ. Так, у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Надаючи оцінку обраному відповідачем виду стягнення, застосованого відповідачем до комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" (скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав) суд звертає на увагу на наступні положення Конституції України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вже зазначалося судом, за порушення державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" ОСОБА_3 законодавства у сфері державної реєстрації його було притягнуто до відповідальності на підставі статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 місяці. Водночас, оскарженим наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" державного реєстратора ОСОБА_3, який перебуває у трудових відносинах з цим суб`єктом реєстрації, фактично вдруге притягнуто до того ж виду юридичної відповідальності, що свідчить про невідповідність оскарженого наказу положенням частини 1 статті 61 Конституції України.

Оскарженим наказом відповідача порушено і приписи частини 2 статті 61 Конституції України, оскільки за порушення одним державним реєстратором комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" ОСОБА_3 законодавства у сфері державної реєстрації негативні наслідки застосовано до усіх державних реєстраторів, що перебувають у трудових відносинах з цим суб`єктом реєстрації, позаяк скасовано акредитацію цього суб`єкту.

Крім того, обираючи такий вид відповідальності, як скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України відповідно до принципу обґрунтованості рішення мало навести мотиви, з яких воно виходило, обираючи саме такий захід стягнення. Оскаржений наказ не містить мотивів застосування саме такої санкції, що, на думку суду, порушує критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, визначений частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області" прийнятий з порушенням положень статті 61 Конституції України, а, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно посилання Міністерства юстиції на відсутність у законодавстві алгоритму диференціації визначення та застосування санкцій до суб`єктів реєстрації, внаслідок чого обрання заходів стягнення, визначених статтею 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є дискреційними повноваженнями відповідача, суд зазначає наступне.

Дійсно, обрання серед визначених у Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способів реагування на допущені державним реєстратором порушення перебуває у площині дискреційних повноважень відповідача.

Разом із цим, відповідач повинен дослідити наявність чи відсутність підстав для відповідного реагування та, з урахуванням встановлених обставин, мотивувати необхідність застосування конкретного його способу (способів).

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 по справі № 822/1763/16.

У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Спірний висновок, окрім констатації низки порушень з боку державного реєстратора ОСОБА_3 не містить жодного мотивування щодо необхідності скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації.

За такого правового регулювання та виходячи з обставин справи відповідач, приймаючи спірне рішення діяв необґрунтовано.

При цьому пункт 15 Порядку акредитації суб`єктів державної реєстрації та моніторингу відповідності таких суб`єктів вимогам акредитації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1130, на який посилається представник відповідача, не звільняє Міністерство юстиції від обов`язку прийняття мотивованого рішення в разі складення комісією висновку про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації і навпаки його підтверджує.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним наказу від 29.07.2019 №2299/5 , що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на сплату позивачем судового збору в розмірі 2497,3 грн стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 41841839) підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 2497,3 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області (с. Ялосовецьке, Хорольський район, Полтавська область, 37862) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001), третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ, 04053) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 29.07.2019 №2299/5 "Про скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації - Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) на користь Комунального підприємства "Реєстраційний центр майнових прав" Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 41841839) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2497,3 (дві тисячі чотириста дев`яносто сім гривень тридцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 вересня 2019 року.

Суддя К.І. Клочко