Рішення № 84457849, 23.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.003893

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 67% та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням виплачених сум) з 01.09.2016, визначивши основний розмір пенсії 67% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про національну поліцію» та ч. 18 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб».

У зв`язку з відсутністю головуючого судді на роботі (перебування у відпустці), суд приймає рішення у цій справі в перший робочий день головуючого судді.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII). 28.03.2016 його було звільнено з органів Національної поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), оскільки відповідно до свідоцтва про хворобу №44 від 22.03.2016 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Після звільнення позивачу призначено пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення, 5% за втрату працездатності. Всього розмір пенсії становив 67 % від грошового забезпечення. Однак, з 01.09.2016 органом Пенсійного фонду України приведено у відповідність пенсію ОСОБА_1 після чого основний розмір пенсійної виплати позивача становить 62% грошового забезпечення, а виплату 5% за втрату працездатності припинено у зв`язку із тим, що у свідоцтві про хворобу 22.03.2016 № 44 не зазначено інформації про непридатність до служби в поліції, як перебачено п.2 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Вважає, припинення виплати в розмірі 5 % за втрату працездатності протиправною.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 28.08.2019 (вх. № 30847), у якому зазначає, що військово-лікарською комісією не прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, а відтак Головним управлінням Пенсійного фонду у Львівській області пенсійну справу позивача приведено у відповідність до чинного законодавства з 01.09.2016 та обчислено пенсію у розмірі 62% грошового забезпечення. Крім того, вважає, що позивачем пропущеного встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду. В обґрунтування вказаного стверджує, що позивач у позовній заяві просить здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2016 року, однак до суду звернувся лише 29.07.2019.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Наказом № 73 о/с від 28.03.2016 року Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"- через хворобу. Підставою прийняття наказу,зокрема, стала видача свідоцтва від 22.03.2016 № 44 ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області".

На час звільнення зі служби в Національній поліції України вислуга років ОСОБА_1 становила 24 роки 03 місяців 14 дні.

Згідно з протоколом від 30.03.2016 основний розмір пенсії позивача визначений у розмірі 62% грошового забезпечення, 5% за втрату працездатності. Всього розмір пенсії становив 67 % від грошового забезпечення.

З 01.09.2016 року Пенсійним фондом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 після чого основний розмір пенсійної виплати позивача становить 62% грошового забезпечення, а виплату 5% за втрату працездатності припинено у зв`язку із тим, що у свідоцтві про хворобу 22.03.2016 № 44 не зазначено інформації про непридатність до служби в поліції, як перебачено п.2 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

10.06.2019 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії в розмірі 67 % від грошового забезпечення.

Листом від 03.07.2019 № 3050/к-20/11.03-06 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що у свідоцтві про хворобу від 22.03.2016 №44, яке видане військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» зазначено: непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Оскільки військово-лікарською комісією не прийнято рішення про непридатність позивача до служби в поліції, з 01.09.2019 пенсійну виплату позивача приведено у відповідність до чинного законодавства та обчислено у розмірі 62% відповідних сум грошового забезпечення.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що є предметом розгляду суду, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до п. «а» ст. 13 цього Закону пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років в розмірі 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років в розмірі 3 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 визначені правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи з метою визначення за станом здоров`я придатності до служби в органах внутрішніх справ визначений Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженим наказом МВС України № 85 від 06.02.2001.

Пунктами 1.63, 1.63.5 вказаного Порядку передбачено, що ВЛК свої постанови виносять на час фактичного огляду даної особи. Щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу ОВС, військовослужбовців, які не проходили медичного огляду у ВЛК при звільненні зі служби, постанови виносяться на час фактичного звільнення з ОВС на підставі медичних документів. За результатами медичного огляду ВЛК виносять такі постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Непридатний на посаду»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов`язків (занять), відпустки за станом здоров`я»; «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Таким чином, юридично визначальним у даних правовідносинах є факт захворювання, яке спричинило непридатність позивача до проходження служби, що було встановлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку № 85 та зафіксовано у свідоцтві про хворобу від 22.03.2016 № 44, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції». Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує факту непридатності позивача до подальшої служби через хворобу.

Згідно матеріалів справи, медичний огляд позивач пройшов 22.03.2016, тобто на момент чинності Порядку № 85, а відтак комісією винесено постанову з відповідним формулюванням згідно з вказаним Порядком.

Крім того, до затвердженої форми вказаного свідоцтва не вносилось будь-яких змін, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліції», а тому вимога відповідача про необхідність наявності у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції суперечить Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 85 від 06.02.2001, а тому є протиправною.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відмінне від передбаченого Законом України «Про національну поліцію» формулювання про непридатність позивача до військової служби та обмежену придатність у воєнний час, яке міститься у свідоцтві про хворобу, виданому військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не може бути підставою для зменшення розміру пенсії позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог, оскільки свідоцтво про хворобу позивача є належним документом, який підтверджує наявність у нього захворювання, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, а тому позивач має право на перерахунок призначеної пенсії з розрахунком 67% розміру грошового забезпечення з 01.09.2016 .

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск позивача строку звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У ході розгляду справи встановлено, що перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 в розмірі 62 % від відповідних сум грошового забезпечення протиправно проведений з 01.09.2016 саме з вини державних органів, на яких покладено обов`язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо здійснення перерахунку та виплати заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 67 % від відповідних сум грошового забезпечення з 01.09.2016 до часу припинення відповідного права або зміни законодавства є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог статті 51 Закону України № 2262-ХІІ.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 67%.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням виплачених сум) з 01.09.2016, визначивши основний розмір пенсії 67% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про національну поліцію» та ч. 18 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб».

4. Судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп. присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, ЄДРПОУ 13814885).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Костецький Н.В.