Рішення № 84457645, 23.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року № 320/3828/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-6405-17 на суму 4800,76 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржувана вимога суперечить нормам законодавства, адже позивач є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності, тому, на підставі пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звільняється від сплати єдиного внеску. Наявність недоїмки пов`язує із тим, що нею помилково подана звітність з єдиного соціального внеску за 2013 рік, що у свою чергу не свідчить про обов`язок сплати ЄСВ та не ототожнюється із добровільною участю позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому вказав, що сума, на яку позивачу податковим органом нараховано єдиний внесок, була самостійно визначена ФОП ОСОБА_1 , а враховуючи її несплату, у позивача наявна непогашена заборгованість зі спали ЄСВ. У зв`язку із наведеним, відповідач переконаний, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-6405-17 на суму 4800,76 грн, є правомірною та обґрунтованою.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 з 09.10.2001 по 10.03.2015 була зареєстрована як фізична-особа підприємець, перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Судом встановлено, що з 29.03.2011 позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК серії КИО-1 №355696.

У відповідності до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності.

Як убачається із позовної заяви, позивач перестала отримувати щомісячну пенсію у повному обсязі, тому нею було з`ясовано, що певна її частина утримується державною виконавчою службою на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф6405-17 ГУ ДФС у Київській області.

На підставі наведеного, на адресу органу ДФС було направлено адвокатський запит щодо підстав нарахувань штрафних санкцій фізичний особі-підприємцю ОСОБА_1 з вимогою надати копії підтверджуючих документі.

Листом Головного управління ДФС у Київській області від 03.06.2019 №13586/Адв/10-36-13-05 позивача повідомлено, що 10.02.2014 ФОП ОСОБА_1 був поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску згідно з додатком 5 таблиці 2 за 2013 рік (реєстраційний №1403166263) на суму 4800,76 грн.

З цих підстав, контролюючим органом було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф6405-17 ГУ ДФС, якою від позивача вимагається сплатити недоїмку у розмірі 4800,76 грн.

Не погоджуючись із прийняттям зазначеної вимоги та вважаючи її такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 вказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивач з 09.10.2001 по 10.03.2015 мала статус фізичної особи-підприємця, а з 29.03.2011 є інвалідом другої групи, та отримує пенсію.

Тобто, ОСОБА_1 є особою, яка звільняється від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.052018 року № 511) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Враховуючи вказані положення законодавства, суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

У таких випадках фізичні особи-підприємці можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані особи не мають обов`язку щодо подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі №819/538/18, та інших постановах у справах цієї категорії.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем помилково подано звіт щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування за 2013 рік.

Суд звертає увагу, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проте, інформації про наявність такого договору у 2013 році, матеріали справи не містять, доказів спростування вказаної обставини відповідачем до матеріалів справи не надано.

Контролюючим органом, прийнято відповідну звітність від особи, але не враховано той факт, що така особа повинна подавати таку звітність у разі укладення договору щодо добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відсутність права подання уточнюючих звітів у разі помилкового подання звітів, не може бути обставиною, що зобов`язує сплатити відповідні внески, оскільки наявна обов`язкова згода такого платника, є укладання ним відповідного письмового договору, що передбачено чинним законодавством.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково вказала суми нарахованого єдиного внеску, оскільки має пільгу по сплаті відповідного внеску за 2013 рік, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 4800,76 грн.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а тому не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, у зв`язку із чим позовні вимоги визнає такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-6405-17 на суму 4800,76 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.