Рішення № 84457246, 24.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року № 320/3838/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шашко А.С.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Лукянчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.12.2018 №0016894001 відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про нарахування штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства, що регулює обіг алкогольних напоїв та порядок їх реалізації. Стверджує, що провадячи свою господарську діяльність, ФОП ОСОБА_1 отримала ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пиво), яка була дійсна на час реалізації сидру, а тому, на переконання позивача, вона не мала обов`язку щодо додаткового придбання ліцензії на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту). Між тим, позивач посилалась на порушення посадовими особами податкового органу порядку проведення фактичної перевірки, зокрема не пред`явлення наказу та направлення на проведення перевірки, та не ознайомлення її результатами - актом перевірки, що також є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що за наслідком проведення фактичної перевірки, встановлено факт реалізації позивачем напою за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Відповідач переконаний, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним у відповідності до норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 19.09.2019, прибули позивач та представник відповідача. Позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача з адміністративним позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 25.09.2007 має статус фізичної особи-підприємця.

Основними видами діяльності позивача за класифікацією видів економічної діяльності, є:

1. Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний);

2. Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

3. Код КВЕД 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах;

3. Код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах;

4. Код КВЕД 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах;

5. Код КВЕД 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 3010.2018 №2332 та направлень на перевірку від 08.11.2018 №1147 та №1148, посадовими особами відповідача було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції.

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2018 №555/10-36-40/2805316744, яким виявлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

До вказаного висновку контролюючий орган дійшов на підставі встановленого факту реалізації банки сидру звичайного шипучого солодкого "Сомерсбі" об`ємом 0,5 л., 4,7 % об., по ціні 23,00 грн, що підтверджується електронною копією розрахункового документу і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, поданих до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв`язку від 14.07.2017.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомленні рішення від 27.12.2018 №0016894001, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, безпідставним та таким, що прийняте з ігноруванням чинних норм права, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що закріплено п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

У цьому контексті, суд зазначає, що матеріали справи містять акт відмови від підписання акта перевірки від 08.11.2018, акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку від 08.11.2018 та акт відмови від отримання акту перевірки, однак не містить доказів недопущення посадових осіб відповідача до перевірки ФОП ОСОБА_1

Тобто, суд вважає, що доводи позивача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки є безпідставними та не ґрунтуються на фактичних обставинах, які встановлюються із наявних матеріалів справи.

У судовому засіданні позивач наголосила на тому, що час початку перевірки, зазначений в акті - 11 год. 20 хв., не відповідає дійсності, оскільки магазин ФОП ОСОБА_1 був фактично відкритий об 11 год. 43 хв., що підтверджується нульовим чеком. Позивач переконана, що вказана обставина свідчить про те, що посадові особи відповідача взагалі не проводили фактичну перевірку позивача.

Проте, суд звертає увагу, що зазначення в акті перевірки часу початку перевірки, носить виключно інформаційний (орієнтуючий) характер та є допоміжним реквізитом документа. Тому, навіть у разі допущення помилки у цій частині, зміст акту перевірки щодо встановлення та фіксування суті порушення, є діючим, а така помилка не є самостійною підставою для висновку про порушення порядку проведення перевірки та відповідно, скасування її результатів.

У той же час, щодо суті виявленого відповідачем порушення, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивача притягнуто до відповідальності за роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (у редакції чинній на момент реалізації позивачем пляшки сидру), визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України (далі - Закон № 481/95-ВР).

Для цілей застосування цього Закону алкогольними напоями слід вважати продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Слабоалкогольні напої - алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відсотка об`ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування (стаття 1 Закону № 481/95-ВР).

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі.

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлі алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Буквальний та безальтернативний зміст наведених норм права свідчить, що продаж кінцевим споживачам (роздрібна торгівля) здійснюється суб`єктами господарювання виключно за наявності спеціального дозвільного документу, виданого органом ліцензування - ліцензії.

Водночас, спеціальним та основним законом у сфері державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, визначено та передбачено існування лише двох ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Такими ліцензіями є: 1) ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту); 2) ліцензія на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту).

Відповідно, цим же законом врегульовано і розміри плат за отримання кожного із двох видів ліцензії.

У цьому контексті, суд зазначає, що у матеріалах справи наявна ліцензія серії АА №020240 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво), видана Головним управлінням ДФС у Київській області та зареєстрована 23.05.2017, термін дії ліцензії з 01.06.2017 по 31.05.2018.

Позаяк, чинним законодавством України не передбачено існування та відповідно видача такого виду ліцензії, як ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво), як і не встановлено розмір плати за таку ліцензію.

У ході судового засідання, на запитання суду, чим керується фіскальний орган при видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво), представник відповідача зазначив, що використовується зразок загальної ліцензії, а в дужках дописується "пиво".

При цьому, ціна отриманої позивачем ліцензії становила 500 грн, що дорівнює платі за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст. Така обставина вказує на той факт, що отримана ФОП ОСОБА_1 ліцензія не є спеціальною або відмінною від ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Суд вважає, що враховуючи ту обставину, що ліцензією є документ державного зразка, орган ліцензування не має законних повноважень вносити корективи на уточнення до такого документа, адже такі дії спричиняють протиріччя та перепони у застосуванні правових норм.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, суд не може стверджувати про вчинення позивачем правопорушення, яке полягало у роздрібній торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії, оскільки у матеріалах справи міститься ліцензія, порядок видачі і плата за яку, є ідентичними стосовно ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, наявність якої позбавляє особи обов`язку щодо окремого придбання ліцензії на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту).

Між тим, суд зазначає, що недосконалості у правовому регулюванні даних правових відносин, не повинні спричинять негативні наслідки для платника податків - ФОП ОСОБА_1 , тому суд опирається на закріплений податковим кодексом принцип презумпції правомірності рішень платника податку.

Так, Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. (справа «Щокін проти України») забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зокрема, п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини, від 14.10.2010 р. (Справа «Щокін проти України») роз`яснено: «у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків, національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

Суд констатує, що у даному випадку, орган державної влади віддав перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на позивача додаткових зобов`язань зі сплати штрафних санкцій.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3842,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 20.05.2019 №115 та від 11.07.2019 №15.

Частина судового збору у розмірі 1921,00 грн була повернута позивачу ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2019, у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на у розмірі 1921,00 грн, підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.12.2018 №0016894001 відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про нарахування штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у сумі 1921 (одна тисяча девятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 вересня 2019 р.