Рішення № 84457214, 06.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року м. Київ № 810/2601/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Київській області, яка виявилась у відмові здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, на які було нараховано та сплачено збір на загальнообов`язкове державне страхування та зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань та одноразової винагороди (премії) відповідно до довідок ДУ "Білоцерківська виправна колонія №35" від 23.01.2018 р. та ДУ "Бориспільська виправна колонія №119" від 16.01.2018 р. про додаткове грошове забезпечення, на яке нараховувався податок на єдине соціальне страхування до Пенсійного фонду України та, яке не ввійшло в довідку про середнє грошове забезпечення за 24 місяці для обчислення пенсії, для обчислення пенсії з 01.07.2015 р. по 01.07.2017 р. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем його прав на соціальне забезпечення у встановленому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядку шляхом невключення ГУ ПФУ у Київській області при нарахуванні пенсії позивачу додаткових видів грошового забезпечення, таких як грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова премія.

Ухвалою суду від 29.05.2018 р. позовна заява була залишена без руху, заявникові визначено порядок та строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали заявником були подані витребувані докази та представлена позовна заява.

Ухвалою від 01.08.2018 р. було відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

За результатом дослідження поданих документів, встановлених обставин справи та спірних правовідносин, судом було виявлено наступне:

позивач перебуває на пенсійному обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Київській області. 02.07.2017 р., йому була призначена пенсія в порядку п.п. «б»-«д» статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій осіб" за вислугу років. При розрахунку пенсії управлінням Пенсійного фонду не були враховані одноразові винагороди та премії, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, на які було здійснено нарахування та сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою провести перерахунок.

Листом від 04.04.2018 р. №1198/Х-01 ГУ ПФУ у Київській області відповіло відмовою, оскільки вказані заявником виплати не відносяться до видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, тому включати їх в рахунок грошового забезпечення для визначення розміру пенсії, відсутні правові підстави.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав.

Надаючи правової оцінки спірним відносинам, суд зважає на таке:

частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій. Частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ № 889 від 22 вересня 2010 року урегульоване питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій та визначена щомісячна додаткова грошова винагорода для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій. Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який встановлює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Отже, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Відповідно до статті 41 Закону № України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яка встановлена постановою № 889, яку він отримував під час проходження служби, мала постійний характер, і виплачувалась позивачу з моменту її запровадження і до часу звільнення останнього з військової служби; з щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця нараховані і сплачені страхові внески, відтак, вона має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Ураховуючи наведене, отримувана позивачем згідно з довідками про види грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак розмір призначеної позивачу пенсії підлягає перерахунку.

В той же час матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, матеріальна допомога для оздоровлення, винагорода за тривалість безперервної військової служби, грошові премії відповідно до статей Дисциплінарного статуту ЗСУ, виплата яких здійснювалася не щомісячно, не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Ухвалюючи дане рішення суд також врахував положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також в обгрунтування прийнятого рішення взяв позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A, пункт 29).

Приймаючи до уваги все вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог. Так, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, не входять до законодавчо встановленого переліку видів грошового забезпечення, тому не підлягають врахуванню при визначенні пенсійних виплат. Щодо щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, остання мала постійний характер, тому повинна бути врахована при перерахунку та призначенні до виплати пенсії.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код 22933548, м. Київ, вул. Ярославська, 40) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в частині неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, врахувавши до складу грошового забезпечення з якого позивачу нарахована пенсія, щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до довідок ДУ " Білоцерківська виправна колонія №35 від 23.01.2018 р. та ДУ "Бориспільська виправна колонія №119" від 16.01.2018 р. з моменту виникнення права на її отримання.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.