Ухвала суду № 84456711, 24.09.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

24 вересня 2019 р. Справа № 120/3037/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до старшого державного виконавця Шаргородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Коваля Дмитра Олеговича (службова адреса: вул. Героїв Майдану, 220, м. Шаргород, Вінницька область, 23500) про визнання дій протиправними та скасування постанови про звернення стягнення на пенсію боржника,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Шаргородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Коваля Д.О., в якій позивач просить визнати протиправними дії відповідача у винесенні постанови від 25.04.2019 про звернення стягнення на пенсію боржника та скасувати цю постанову.

Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що позовну заяву належить залишити без руху з огляду на таке.

Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

1. Відповідно до п. 1, 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові – для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, а також зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, у позовній заяві відповідачем зазначено старшого державного виконавця Шаргородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Коваля Дмитра Олеговича. Крім того, в позовній заяві позивач також посилається на незаконність рішень та дії державного виконавця Коваля Дмитра ОСОБА_2 , що прийняті (вчинені) ним в рамках виконавчого провадження ВП № 58523584.

Водночас, як видно зі змісту оскаржуваної постанови від 25.04.2019, така постанова винесена старшим державним виконавцем Шаргородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Красножон Катериною В`ячеславівною.

Відтак позивачу слід або уточнити позовні вимоги та вказати, які саме рішення (дії) державного виконавця Коваля Д.О. оскаржуються і чи оскаржуються взагалі, або ж уточнити відомості про відповідача та обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (якщо в дійсності позивач оскаржує саме дії та рішення державного виконавця Красножон К.В.).

2. Крім того, суд зауважує, що для оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця законом встановлено 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 287 КАС України).

У позовній заяві позивач зазначає, що копію оскаржуваної постанови від 25.04.2019 він фактично отримав 09.09.2019 разом з поштовим відправленням за № 2350000181917.

Проте до позовної заяви не додано супровідного листа державного виконавця про надіслання копії такої постанови, що перешкоджає можливості об`єктивно перевірити питання щодо фактичної дати отримання позивачем копії оскаржуваного рішення державного виконавця (відсутні докази, які б підтверджували, що згідно з відправленням за № 2350000181917 позивачу дійсно було надіслано саме копію оскаржуваною постанови).

Відтак, оскільки з дати прийняття оскаржуваної постанови минуло більше чотирьох місяців, а згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви повинен з`ясувати, чи позов подано у строк, установлений законом, позивачу необхідно надати суду додаткові докази на підтвердження фактичної дати отримання копії оскаржуваної постанови, або ж заявити клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, якщо позов подано без дотримання строку, встановленого законом.

3. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Так, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Крім того, згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" починаючи з 01.01.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 1921,00 грн.

Таким чином, у 2019 році для фізичних осіб ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 768,40 грн.

Позивач ОСОБА_1 оскаржує до адміністративного суду рішення та дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження. Відтак заявлені позивачем вимоги є позовними вимогами немайнового характеру.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами становить 768,40 грн.

Водночас до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору, що дає підстави для висновку про те, що позовна заява не оплачена судовим збором у встановлених законом порядку та розмірі.

У позовній заяві зазначається, що особа, яка оскаржила рішення суб`єкта владних повноважень, яким на неї накладено штраф, звільняється від сплати судового збору. Крім того, позивач зауважує, що відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови (рішення), на підставі якого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується.

Надаючи оцінку доводам позивача про його звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з відповідним позовом, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 Кодексу про адміністративні правопорушення України особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Водночас Законом України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів в адміністративних справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначену невідповідність між законодавчими актами з питань справляння судового збору проаналізовано Пленумом Вищого адміністративного суду України у постанові № 2 від 23.01.2015 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Зокрема, як вказано у затвердженій цією постановою Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", припис частини четвертої статті 288 КУпАП не вступає в колізію з положеннями статті 5 Закону N 3674-VI, якою визначено пільги щодо сплати судового збору, оскільки коло вимог і осіб, які мають такі пільги за цим Законом, не є вичерпним. Цей Закон не містить застережень про те, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечать йому, а лише доручає Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України з прийняттям цього Закону (п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону N 3674-VI).

Крім того, у цьому випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір.

Отже, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір.

Водночас помилковими є доводи позивача про те, що вказані вище норми чинного законодавства щодо звільнення від сплати судового збору поширюються також на всі інші спори, пов`язані з рішенням суб`єкт владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як було зазначено, правовою підставою для звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про адміністративні правопорушення є частина четверта статті 288 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Разом з тим, нею встановлено пільги при сплаті судового збору винятково для осіб, які оскаржують постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Натомість позивач ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з приводу оскарження рішень та дій державного виконавця. Відтак зазначена пільга на цю категорію публічно-правових спорів не поширюється.

Крім того, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Щонайменше, до позовної заяви позивач не додав документів на підтвердження пільг зі сплати судового збору, передбачених цієї статтею.

Отже, в силу вимог закону позивач повинен сплатити судовий збір при зверненні до адміністративного суду з цим позовом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ("Пелевін проти України", № 24402/02, від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно з іншою позицією ЄСПЛ, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland", № 28249/95, п. 55).

Водночас встановлена законом вимога щодо судового збору сама собою не розглядається ЄСПЛ як порушення права на доступ до суду ("Urbanek v. Austria", № 35123/05).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням особі, яка її подала, строку для усунення виявлених судом недоліків, а саме:

- приведення позовної заяви у відповідність з вимогами статей 160, 161 КАС України;

- надання суду доказів сплати судового збору в розмір 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за наступними реквізитами: УК у м. Вінниці/м. Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 38054707, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084001, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

При визначенні позивачу строку для усунення вказаних недоліків позовної заяви враховуються приписи ч. 4 ст. 287 КАС України, якими передбачено скорочений строк розгляду справ цієї категорії. Відтак, на думку суду, розумним і достатнім в цьому випадку буде триденний строк з дня вручення ухвали.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Шаргородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Коваля Дмитра Олеговича про визнання дій протиправними та скасування постанови про звернення стягнення на пенсію.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 3 (трьох) днів з дня вручення ухвали.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, – для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Сало Павло Ігорович