Ухвала суду № 84455492, 24.09.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/6378/19

№ провадження 1-кс/208/2812/19

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2019 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., за участю: секретаря судового засідання Сухомлина Є.О., прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Хижниченка Э.Л., слідчого СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Кисельової А.І., захисника Грудського І.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12019040160001807 від 22.09.2019 року, у вчинені кримінального правопорушення, ч. 1 ст. 259 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого базову середню освіту, не працюючого, холостого, дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу 89 КК України не судимого,-

встановив:

Слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням, пославшись на те, що 22.09.2019 року за повідомленням на номер «102» зареєстровано повідомлення про замінування ТРК «Райдуга», по пр. Свободи, 57А у м. Кам`янське.

22.09.2019 року внесені данні в ЄРДР за № 12019040160001807 за ознаками ч. 1 ст. 259 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2019, приблизно

о 16.53 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено),

ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час у ОСОБА_1 нього виник прямий злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху.

Реалізовуючи свій прямий злочинний умисел, спрямований на завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, 22.09.2019, приблизно о 16.53 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено),

ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , . діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що своїми діями вчинює завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що спричинить порушення нормального ритму життя та внесе елементи дезорганізації у функціонування закладів і установ із дестабілізацією громадського порядку, здійснив з власного мобільного телефону марки «Nokia 230», IMEI- 1: НОМЕР_1 ; IMEI- 2: НОМЕР_2 з абонентськими номерами оператора мобільногозв`язкуПрАТ «Київстар», НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , телефонний дзвінок на лінію «102» та повідомив оператору управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Дніпропетровській області завідомо неправдиву інформацію про замінування, тобто підготовку вибуху та території ТРК «Райдуга», розташованого за адресою: м. Кам`янське, просп. Свободи, будинок 57А, достовірно знаючи про те, що вказане повідомлення не відповідає дійсності. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 для відвернення можливої загрози вибуху та евакуації населення 22.09.2019 було залучено особовий склад Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та вибухо-технічного управління ГУНП в Дніпропетровській області. Виїздом спеціалістів вибухово-технічного управління ГУНП в Дніпропетровській області вибухових пристроїв та вибухонебезпечних речовин на території ТРК «Райдуга», розташованого за адресою: м. Кам`янське, просп. Свободи, будинок 57А, не виявлено, а повідомлення про підготовку вибуху виявилося завідомо неправдивим.

23.09.2019 року ОСОБА_1 пред`явлена підозра у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.

В ході судового розгляду слідчим підтримано клопотання у повному обсязі та зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, що підтверджено сукупністю зібраних доказів, а саме: протоколом огляду місця події від 22.09.2019 року, актом перевірки об`єкту на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів № 2133 від 22.09.2019 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 стенограмою аудіо файлу, висновком медичного огляду ОСОБА_1 , протоколом огляду телефону від 23.09.2019 року, постановою про визнання речовими доказами від 23.09.2019 року, вимогою щодо наявності притягнення до кримінальної відповідальності. Враховуючи особу підозрюваного, його характеризуючи данні, що на утриманні осіб не має, є раніше засудженою особою, але на шлях виправлення не став, що характеризує його як особу що може вчинити інший кримінальний злочин та можливе покарання яке загрожує Смуглій у разі визнання його винуватим, обґрунтовує також ризик того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. А тому інший більш м`який запобіжний захід не зменшить ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому єдиним запобіжним заходом який забезпечить його процесуальну поведінку, є тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, звернувши увагу не неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, для запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 5 ст. 177 КПК України, з врахуванням характеризуючих даних на особу, та можливого покарання, так як підозрюваний хоч і є раніше не судимою особою, але в силу ст. 89 КК України, висновків не зробив, на шлях виправлення не став, його спосіб життя та характери дій підтверджують що його подальше перебування без утримування під вартою на іншому запобіжному заході, не зменшить заявлених ризиків та може мати більш тяжкі наслідки для оточуюючих. Крім того, вчинений злочин набув суспільного інтересу, який переважає над бажанням підозрюваного перебувати на іншому запобіжному заході.

Захисник у судовому засіданні вважав, що ризики є невідповідними, бо ОСОБА_1 має зняту та погашену, в передбаченому законом порядку, проживає і зареєстрований у м. Кам`янське разом з матір`ю, яка хворіє, має місце роботи хоча і не офіційне, не оспорює фактичні обставини викладені у підозрі та клопотанні, а тому можливим є забезпечення його процесуальної поведінки при застосуванні до нього домашнього арешту, і нічний час.

Підозрюваний ОСОБА_1 не оспорюючи обставини кримінального правопорушення, викладені у підозрі та клопотанні, заперечив щодо відповідності заявленого запобіжного заходу як тримання під вартою, вважав що можливим є домашній арешт, зазначив що ухилятися від суду та слідства не буде. Вчинив даний злочин, бо коли він вживає спиртні напої.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши клопотання, матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 259 КК України не оспорюється самим підозрюваним та підтверджено наданими доказами, а саме : витягом з ЄРДР за № 12019040160001807 від 22.09.2019 року за ознаками ч. 1 ст. 259 КК України, протоколом огляду місця події від 22.09.2019 року, актом перевірки об`єкту на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів № 2133 від 22.09.2019 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 стенограмою аудіо файлу, висновком медичного огляду ОСОБА_1 , протоколом огляду телефону від 23.09.2019 року, постановою про визнання речовими доказами від 23.09.2019 рокую

Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними ризики переховування від органу досудового розслідування та/або суду, можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що може мати наслідки нівелювання або зменшення доказової бази сторони обвинувачення, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 є підозрюваним у скоєнні злочину за ч. 1 ст. 259 КК України, яка передбачає можливе покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років, що підозрюваний сам підтвердив що при вжитті спиртних напоїв наслідки його дій є непередбачувані, що згідно до показів свідків ОСОБА_2 , підозрюваний до 22.09.2019 року неодноразово вчиняв дії пов`язаними з погрозами застосування фізичного насилля, та погроз вчинення злочину як замінування магазину. Також згідно протоколу допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджено, що ОСОБА_1 дзвонив їм на телефон 22.09.2019 року перед вчиненням злочину, погрожуючи останнім. Що вказує на прямий умисел вчинення дій, їх направлення, освідомленням ОСОБА_1 , як і наслідків таких дій, що підтверджує заявлені ризики, в тому числі що підозрюваний не робить для себе висновків продовжуючи протиправну поведінку, порушуючи норми закону.

А тому враховуючи, спосіб та характер вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 та його ставлення до вчиненого, дає підстави вважати заявлені ризики обґрунтованими та доведеними під час судового розгляду.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 259 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до шести років, слідчий суддя не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає обґрунтованим клопотання слідчого про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10.02.2011 р. у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 р. у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 р. у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Посилання сторони захисту на можливість знаходження підозрюваного ОСОБА_1 на домашньому арешті, не підтверджена жодним доказом того, що є особи, які мають бажання та змогу взяти на себе тягар утримання особи під час його знаходження на домашньому арешті, а покладення такого тягаря на осіб без їх згоди, є надмірним тягарем, що буде порушувати їх права.

А тому, з врахуванням п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України, підтверджених ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, особи підозрюваного ОСОБА_1 , його характеризуючих даних, суспільного способу життя, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, на переконання слідчого судді, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати підозрюваного від переховування від органу досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Так, згідно до п. 2 ч. 1 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, необхідним є визначення застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії вказаного запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з часу його затримання в порядку ст. 208 КПК України - з 22.09.2019 року об 20.00 годині, та визначити строком до 18.11.2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, після внесення якої ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені п.п.1-3, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; 2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя Т. П. Івченко