Рішення № 84453648, 16.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1215/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ткаченко Олени Ігорівни ( АДРЕСА_1 )

до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г)

про стягнення 30976,11 грн. заборгованості за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р., у тому числі - 22235,96 грн. основного боргу, 6479,22 грн. пені, 1717,93 грн. інфляційних втрат, 543,00 грн. 3% річних,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Павленко С.В. (довіреність б/н від 13.06.2019 р.).

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Ткаченко Олена Ігорівна (далі - ФОП Ткаченко О.І., позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (далі - ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР", відповідач) про стягнення 30976,11 грн. заборгованості за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р., у тому числі - 22235,96 грн. основного боргу, 6479,22 грн. пені, 1717,93 грн. інфляційних втрат, 543,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати товару за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 22235,96 грн. основного боргу, 6479,22 грн. пені, 1717,93 грн. інфляційних втрат, 543,00 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2019 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 22.07.2019 р.

22.07.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 14175/19 від 22.07.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач, посилаючись на пункт 7.10 договору № РЦ022518 від 17.01.2014 р., зазначає, що оскільки з тексту видаткових накладних, наданих позивачем, на думку ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР", неможливо ідентифікувати особу представника покупця та встановити повноваження особи, яка отримала товар, через наявність лише підпису, то такі видаткові накладні не оформлені неналежним чином, а відтак, відповідач вправі здійснити затримку розрахунку до надання документів, передбачених п. 3.6 вказаного договору. Поряд з цим, відповідач наголошує, що оскільки оплата за товар відповідно до договору здійснюється лише після його реалізації, то, з огляду на відсутність доказів такої реалізації поставленого товару, у ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" ще не настав обов`язок по оплаті за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р. Окрім того, як вважає відповідач, у зв`язку із недоведеністю ФОП Ткаченко О.І. існування основного боргу, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних нараховані останньою безпідставно.

Водночас, ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" вказує, що нарахування пені також є безпідставним, оскільки договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р. взагалі не передбачено такої санкції для відповідача.

У судовому засіданні 22.07.2019 р. представник відповідача підтримував позицію, викладену у відзиві б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 14175/19 від 22.07.2019 р.) на позовну заяву; позивач у судове засідання не з`явилась, представника не направила. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2019 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 12.08.2019 р.

12.08.2019 р. засобами електронного зв`язку до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 09-08/19 від 09.08.2019 р. (вх. № 15429/19 від 12.08.2019 р.), за змістом якої позивач зазначає, що на її адресу від відповідача не надходило ані відзиву, ані пропозиції щодо укладення мирової угоди, у зв`язку з чим ФОП Ткаченко О.І. підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути дану справу без участі останньої.

У судовому засіданні 12.08.2019 р. представник відповідача заперечував проти позову з мотивів, викладених у відзиві б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 14175/19 від 22.07.2019 р.) на позовну заяву, а також посилався на те, що акт звіряння розрахунків, поданий позивачем, містить дані щодо розрахунків за всіма правовідносинами сторін, у тому числі - за договорами переуступки боргу, про які не зазначає у позові ФОП Ткаченко О. І . Позивач у судове засідання не з`явилась, представника не направила. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2019 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 02.09.2019 р. Окрім того, вказаною ухвалою зобов`язано сторін здійснити звіряння взаєморозрахунків за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р., підписаний акт звіряння надати суду. Організацію звірки було покладено на відповідача.

02.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 30.08.2019 р. (вх. № 16504/19 від 02.09.2019 р.) про долучення до матеріалів справи документів, за змістом якого відповідач зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 12.08.2019 р. ним було направлено на електронну адресу позивача акт звіряння розрахунків за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р. для подальшої звірки та підписання останнім, проте, ФОП Ткаченко О.І. такий акт не підписала, а відтак, на думку відповідача, позивач навмисно ухиляється від підписання акту перевірки розрахунків та від надання обґрунтованих заперечень щодо вказаних у такому акті сум.

Поряд з цим, ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" вказує, що відповідно до складеного ним акту перевірки розрахунків, який відповідач направив позивачу для підписання, вирахувавши заборгованість за договорами переуступки боргу, сума заборгованості за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р. становить 6416,68 грн.

Окрім того, 02.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 30.08.2019 р. (вх. № 16503/19 від 02.09.2019 р.), за змістом якого відповідач просить суд долучити до матеріалів справи копії договорів про переведення боргу №№ v1481 від 16.02.2015 р. та v1482 від 16.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2019 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи на 16.09.2019 р.

У судовому засіданні 16.09.2019 р. представник відповідача підтримував позицію, викладену у відзиві б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 14175/19 від 22.07.2019 р.) та у клопотанні б/н від 30.08.2019 р. (вх. № 16504/19 від 02.09.2019 р.). Позивач у судове засідання не з`явилась, уповноваженого представника не направила. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 16.09.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.01.2014 р. між Дочірнім підприємством "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Ткаченко Оленою Ігорівною (постачальник) було укладено договір № РЦ022518, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупця наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадку повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно з п. 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 21 дні. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Згідно з п. 7.10 договору покупець має право затримати розрахунки з постачальником: при несвоєчасній оплаті покупцем товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; у випадку невиконання/неналежного виконання пунктів 7.12, 7.13 (із підпунктами) або 7.14 (із підпунктами) цього договору.

Пунктом 7.11 договору передбачено, що зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 7.12 договору не пізніше кожного 08 числа місяця уповноважений представник постачальника зобов`язаний отримати документи в офісі покупця (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6).

Згідно з п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п. 10.1 договору).

Слід зазначити, що доказів щодо продовження строку дії договору до справи не надано.

Водночас, постачальником була здійснена поставка товару покупцю, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 0И0000379 від 04.06.2018 р. на суму 1237,59 грн., № 0И0000389 від 08.06.2018 р. на суму 1130,26 грн., № 0И0000390 від 08.06.2018 р. на суму 304,20 грн., № 0И0000411 від 13.06.2018 р. на суму 433,62 грн., № 0И0000412 від 13.06.2018 р. на суму 304,20 грн., № 0И0000422 від 18.06.2018 р. на суму 435,05 грн., № 0И0000423 від 18.08.2018 р. на суму 1314,88 грн., № 0И0000430 від 22.06.2018 р. на суму 1024,21 грн., № 0И0000435 від 25.06.2018 р. на суму 540,18 грн., у той час, коли строк дії зазначеного вище договору закінчився 31.12.2017 р. Вказаний товар був прийнятий відповідачем.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 1 ст. 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України, до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Так, згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що поставлений позивачем у червні 2018 року товар був прийнятий відповідачем без зауважень на підставі товарно-транспортних накладних, а також що сторонами був складений і підписаний акт перевірки розрахунків за червень 2018 року, який містить посилання на договір № РЦ022518 від 17.01.2014 р., суд приходить до висновку, що умови укладеного договору № РЦ022518 від 17.01.2014 р. розповсюджують свою дію на відносини сторін з поставки товару у червні 2018 року, оскільки дії сторін свідчать про наявність у них волевиявлення на продовження строку дії такого договору.

При цьому, покупцем частково було повернуто постачальнику товар, що підтверджується накладними на повернення, а саме - № 2218095843 від 08.06.2018 р. на суму 142,45 грн., № 2218166375 від 29.06.2018 р. на суму 419,39 грн., № 2218166374 від 29.06.2018 р. на суму 233,22 грн., № 2218166372 від 29.06.2018 р. на суму 20,28 грн., № 2218166371 від 29.06.2018 р. на суму 1314,88 грн.

Поряд з цим, ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" та ФОП Ткаченко О.І. було підписано акт перевірки розрахунків за період з 01.06.2018 р. до 30.06.2018 р. на суму 22235,96 грн.

13.11.2018 р. позивач направив відповідачу претензію б/н від 13.11.2018 р., відповідно до якої позивач зазначав, що між сторонами договору було складено акт перевірки розрахунків за період з 01.06.2018 р. до 30.06.2018 р., за результатами якого узгоджено заборгованість підприємства перед ФОП Ткаченко О.І . в сумі 22235,96 грн., у зв`язку з чим підприємець вимагала від ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" виконати свої зобов`язання за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р. належним чином та перерахувати суму заборгованості в розмірі 22235,96 грн.

Претензію було отримано ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" 20.11.2018 р., що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2031000978825, копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповіді на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на те, що надані позивачем видаткові накладні належним чином не оформлені, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар; що позивачем не надано відповідачу належним чином оформлені документи, що передбачені п. 3.6 договору, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар; відповідач наголошував, що відсутні докази реалізації товару, з огляду на що у ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" ще не настав обов`язок по оплаті за договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р. Окрім того, як вважає відповідач, у зв`язку із недоведеністю ФОП Ткаченко О.І. існування основного боргу, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних нараховані останньою безпідставно.

Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а також подані відповідачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду договір № РЦ022518 від 17.01.2014 р., товарно-транспортні накладні, накладні на повернення товару, а також акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач, серед іншого, стверджує, що надані позивачем видаткові накладні належним чином не оформлені, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар, а також, що позивачем не надано відповідачу належним чином оформлені документи, передбачені п. 3.6 договору, у зв`язку з чим останній має право затримати оплату за товар.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вже зазначалося вище, факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними та відповідачем не заперечується.

Відсутність у таких накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки/штампу на видатковій (товарно-транспортній) накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

З огляду на викладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо неналежного оформлення накладних, які засвідчували здійснення господарських операцій сторонами.

Стосовно того, що позивачем не надано доказів реалізації поставленого товару, а тому строк його оплати відповідно до умов договору не настав, суд зазначає наступне.

Дійсно, договором № РЦ022518 від 17.01.2014 р. передбачено обов`язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар після його реалізації кожні 21 день.

Водночас, сторони передбачили у пп. 3.7.1 п. 3.7 договору право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також переліку торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти такий товар.

Суд звертає увагу, що поставка товару позивачем відповідачу здійснювалася у червні 2018 року. При цьому, доказів звернення відповідача до позивача протягом тривалого часу з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар, право власності на який перейшло до покупця в момент приймання-передачі товару згідно з п. 5.1 договору.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, метою договору поставки є отримання постачальником оплати за товар. У даному випадку обов`язками відповідача є здійснення оплати товару, а у разі його нереалізації - повернення товару.

Поряд з цим, відповідач надав до матеріалів справи акт перевірки розрахунків за період з 01.01.2014 р. до 22.08.2019 р. за договорами № ВЗРЦ022518 від 17.01.2014 р. та № РЦ022518 від 17.01.2014 р. на суму 6416,68 грн., підписаний лише зі сторони відповідача - ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР".

В обґрунтування своєї позиції щодо розміру заборгованості ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" перед ФОП Ткаченко О.І. відповідачем також було надано акт перевірки розрахунків між ДП «Фуршет» та ФОП Ткаченко О.І. за період з 01.12.2014 р. до 20.02.2015 р. на суму 15819,28 грн., а також договори про переведення боргу, укладені між ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (новий боржник), ФОП Ткаченко О.І. (кредитор) та ДП «Фуршет» (первісний боржник) № v1481 та № v1482 від 16.02.2015 р., згідно з якими первісним боржником було переведено на нового боржника борг у розмірі відповідно 6412,49 грн. та 9406,79 грн., що не було враховано позивачем при розрахунку основної заборгованості при поданні даного позову до суду.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не повернув позивачу залишок нереалізованого товару, як це передбачено договором поставки, якщо відсутність реалізації мала місце, та не розрахувався за отриманий товар в сумі 6416,68 грн.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог в частині стягнення 6416,68 грн. основного боргу не спростував.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22235,96 грн. основного боргу за договором № ВЗРЦ022518 від 17.01.2014 р. є доведеними та обґрунтованими лише в сумі 6416,68 грн., у зв`язку з чим підлягають задоволенню судом частково в зазначеній сумі, позаяк заборгованість в сумі 15819,28 грн. утворилася з інших підстав, а саме - внаслідок укладення договорів про переведення боргу, які не входять до предмету даного судового розгляду. Відтак, у задоволенні позовних вимог щодо решти суми основного боргу суд відмовляє.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 6479,22 грн. пені на підставі п. 8.6 договору за період з 13.07.2018 р. до 06.05.2019 р.

Слід зазначити, що приписами п. 3 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Водночас, відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд звертає увагу позивача, що пунктом 8.6 договору, на який вона посилається, передбачено відповідальність у випадку затримки постачальником (позивачем) в перерахуванні будь-яких платежів, а не покупцем (відповідачем).

При цьому, укладеним між сторонами договором не передбачено відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату покупцем поставленого товару.

З урахуванням зазначеного, вимога про стягнення пені в розмірі 6479,22 грн. не підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, просить суд стягнути з відповідача 543,00 грн. 3% річних та 1717,93 грн. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 543,00 грн., нарахованій на заборгованість відповідача в сумі 22235,00 грн. за загальний період з 13.07.2018 р. до 06.05.2019 р.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим судом за вірно визначеною сумою заборгованості (6416,68 грн.), 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 157,16 грн. за визначений позивачем період з 13.07.2018 р. до 06.05.2019 р.

За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 157,16 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 1717,93 грн., нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 22235,00 грн. за період з липня 2018 р. по квітень 2019 р.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, з огляду на правильне визначення початку прострочення заборгованості за повні місяці прострочення виконання грошового зобов`язання та розміру заборгованості (6416,68 грн.), інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 564,89 грн. за період з 01.08.2018 р. до 30.04.2019 р.

За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 564,89 грн.

З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38734018) на користь Фізичної особи-підприємця Ткаченко Олени Ігорівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) 6416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 68 коп. основного боргу, 564 (п`ятсот шістдесят чотири) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 157 (сто п`ятдесят сім) грн. 16 коп. 3% річних, 442 (чотириста сорок дві) грн. 72 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.09.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна