Ухвала суду № 84453147, 19.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" вересня 2019 р. Справа № 904/1342/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилак Т.Д., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” на бездіяльність державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 по справі № 904/1342/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Малого приватного підприємства «Вікторія»

про стягнення 8 756,41 грн

за участю представників:

від позивача не з`явилися

від відповідача не з`явилися;

від ДВС не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2014 у справі № 904/1342/14 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Малого приватного підприємства “Вікторія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НІКО-ТАЙС” 6 148,54 грн. 54 коп. пені, 1 148 грн. 80 коп. 3% річних, 1 522 грн. 42 коп. судового збору, 700 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині позову відмовлено.

20.06.2014 на виконання рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 у справі № 904/1342/14, видано накази.

06.09.2019 на адресу господарського суду Київської області від представника позивача надійшла скарга № 06-1/09 від 06.09.2019 (вх. № 187/19) на бездіяльність державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 по справі № 904/1342/14, згідно якої останній просив суд:

- визнати за період із 28 травня 2019 року по 06 вересня 2019 рокунеправомірною бездіяльність державного виконавця Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі № 904/1342/14, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14 із врахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”, та котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та фактичне примусове виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14.

В обґрунтування вимог скарги скаржник зазначає, що наказ господарського суду Київської області від 20.06.2014 по справі №904/1342/14 не виконаний, а відповідно до офіційних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 28 травня 2019 року по 06 вересня 2019 рокуналежних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій не вчинялось.

13.09.2019 представником заявника була подання заява про покладення на Бориспільський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст. 123, 126, 129, 344 ГПК України.

16.09.2019 через канцелярію суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній документами за відсутності представника ТОВ “НІКО-ТАЙС”.

Представники відповідача та відділу ДВС у судове засідання 19.09.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хочу про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Дослідивши та перевіривши додані до скарги докази, суд встановив, що скарга ТОВ «Компанія “НІКО-ТАЙС” на бездіяльність державного виконавця Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14 підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до Постанови ВДВС Бориспільського МРУЮ Київської області від 14 травня 2015 року відкрито виконавче провадження №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14 про стягнення із Малого приватного підприємства “ВІКТОРІЯ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» 6148,07 гривень 3%-річних, 1522,42 гривень судового збору, 700,00 гривень витрат на оплату послуг адвоката, заборгованості на загальну суму стягнення 9 519,76 грн.

Відповідно до Постанови Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області від 10 липня 2017 року наказ Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14 повернутий стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до Постанови Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області від 15 листопада 2017 року із врахуванням та на підставі Ухвали Господарського суду Київської області від 06 жовтня 2017 року по справі №904/1342/14, відновлено виконавче провадження №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14.

Судом встановлено, що наказ господарського суду Київської області від 20.06.2014 по справі №904/1342/14 не виконаний, а відповідно до офіційних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 28.05.2019 по 06.09.2019 належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій не вчинялось.

У зв`язку з чим, скаржник звернувся до Господарського суду Київської області із скаргою на бездіяльність державного виконавця Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14.

Як зазначає скаржник, ТОВ «Компанія “НІКО-ТАЙС” неодноразово були подані клопотання до органу ДВС про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, які були залишені органом ДВС без задоволення.

Вказана бездіяльність органу ДВС з позиції скаржника порушує права стягувача на задоволення його вимог.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі ЗУ «Про виконавче провадження»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Положення статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачає строк для добровільного виконання рішення суду Боржником, а навпаки, зобов`язує приступити до його примусового виконання як момент відкриття виконавчого провадження, так і одразу після такого відкриття.

Поряд з цим, статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 11 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України № 512/5 від 02.04.2012, перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій, за дорученням державного виконавця.

Частиною восьмою статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак, державним виконавцем не подано суду ані матеріалів виконавчого провадження, ані будь-яких інших доказів, що ним вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі за період із 28 травня 2019 року по 06 вересня 2019 року, як це зазначено в статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження», а також вчинення інших дій, спрямованих на виконання наказу господарського суду Київської області від 20.06.2014 № 904/1342/14.

Крім того, з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", частину 1 статті 3 і частину четверту статті 11 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що рішення господарського суду Київської області від 29.05.2014 у справі № 904/1342/14 до цього часу не виконано, суд вважає, що має місце незаконна та протиправна бездіяльність Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №47534841, допущена у ході примусового виконання вказаного рішення господарського суду, а тому скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія “НІКО-ТАЙС” є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, скаржник просить стягнути з Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області 3000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката Грищенка О.М., що були сплачені скаржником в результаті звернення до суду зі скаргою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є повноважним адвокатом та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009. Факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.09.2019, квитанцією від 13.09.2019 про оплату 3000,00 гривень.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 344 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Таким чином, враховуючи задоволення скарги, понесені скаржником судові витрати на професійну правничу допомогу, яка надана адвокатом Грищенко О.М., на суму 3000,00 гривень покладаються судом на орган державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 234, 339-340, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» на бездіяльність державного виконавця Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 по справі №904/1342/14 задовольнити.

2. Визнати за період із 28 травня 2019 року по 06 вересня 2019 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”.

3. Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Бориспільського МРВДВС ГТУЮ у Київській області усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14 із врахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”, та котрі були б направлені та свідчили б про перевірку майнового стану та фактичне примусове виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14.

4. Стягнути із Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд 63, код 34977156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, код 38039872) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Дана ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано24.09.2019.

Суддя Т.Д. Лилак