Рішення № 84453135, 12.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/8460/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовомдержавного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»дотовариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий»простягнення 6 937,61 грн.

Представники учасників справи:

від позивача Кібірєв О.Ю., довіреність № 80/07.1-09/15583 від 27.12.2018;

від відповідача Руденок Л.М., довіреність б/н від 02.01.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 395,33 грн. та пені у розмірі 542,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 4525 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 01.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 позовну заяву Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.07.2019 до загального відділу діловодства суду від Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, розглянувши які суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8460/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.08.2019.

15.08.2019 до загального відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні з підстав того, що 28.08.2018 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 1325 про вимкнення аналогового телевізійного мовлення відповідача, згідно з п. 1 якого з 01.09.2018 ліцензія на мовлення серія НР 00348-м від 20.01.2016 (на підставі якої було видано дозволи № ТБ-53-0437422, № ТБ-53-0437423, № ТБ-63-0437425, № ТБ-63-0437425, № ТБ-74-0437431, № ТБ-74-0437430) втратила чинність в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення та відповідно до додатку до цього рішення було визначено перелік каналів мовлення відповідача, які підлягають вимкненню. Отже, за твердженням відповідача, у зв`язку з прийняттям Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення зазначеного рішення у нього з 01.09.2018 відсутнє право на використання радіоелектронних засобів у м. Сімферополь, м. Ковель, м. Нікополь, м. Павлоград, м. Першоравенськ, м. Житомир, м. Мелітополь, м. Первомайськ, м. Лубни, м. Кременчук, м. Ізюм, м. Василівка, м. Херсон, м. Хмельницький, м. Канів та м. Ніжин.

Крім цього, відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 розгляд справи по суті відкладено на 05.09.2019.

05.09.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а також відповідь на відзив на позовну заяву, в якій сторона проти доводів відповідача заперечує, вказуючи на те, що ухвалені Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення протягом 2018 року рішення про вимкнення аналогового телевізійного мовлення містять формулювання «Ліцензії на мовлення втрачають чинність», проте підставою для виключення радіоелектронних засобів з Додатку до Договору на роботи (послуги), пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, припинення проведення робіт з радіочастотного моніторингу та виставлення рахунків за проведені роботи, є заява користувача радіочастотного ресурсу України на анулювання відповідних дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів з зазначенням номерів дозволів, що потребують анулюванню. До моменту звернення телеканалу/відповідача з відповідною заявою до позивача на останнього, а силу вимог чинного законодавства, покладено обов`язок включати на роботи з радіочастотного моніторингу всі радіоелектронні засоби відповідача, на які оформлені дозволи на експлуатацію, в тому числі й спірні радіоелектронні засоби аналогового телевізійного мовлення.

Також 05.09.2019 до загального відділу діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначає, що у зв`язку з переходом від аналогового до цифрового мовлення, сторони Додатком до Договору, який дійсний з 01.09.2018, визначили новий перелік, типи радіоелектронних засобів, місце їх розташування та загальну вартість робіт, які надаються виконавцем.

Крім цього, відповідач зазначає про відсутність доказів виконання позивачем робіт за Договором починаючи з грудня 2018 року, більш того, за твердженням відповідача, починаючи з січня 2019 ним від позивача не отримувалось жодного акта виконаних робіт та жодного рахунка, а тому, на переконання відповідача, відсутні підстави для здійснення платежів за спірним Договором.

У судовому засіданні 05.09.2019 судом, відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 12.09.2019.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, в той же час, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2018 між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» (замовник) укладено Договір № 4525 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, умовами якого передбачено, що предметом цього договору є проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається на підставі чинних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», затверджених у встановленому порядку (далі - тарифи), за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ, щодо яких проводилися роботи, і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з законодавством України. Розрахунок ціни здійснюється на підставі додатку до договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.2 Договору виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи:

- якщо замовник не підписує акти виконаних робіт, він повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову;

- у випадку непідписання замовником актів виконаних робіт без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в п. 3.3.1 договору, акти вважаються підписаними, а роботи - прийнятими та підлягають оплаті (п.п. 3.3.1, 3.3.2 п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

Цей договір укладений на строк 1 (один) календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до цього договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків (п. 6.1 Договору).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю 1 (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Додатком № 1 до Договору № 4525 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 01.07.2018, сторони погодили перелік та місце розташування РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу, періодичність радіочастотного моніторингу та вартість робіт за місяць, а саме: радіочастотний моніторинг та забезпечення ЕМС РЕЗ телевізійного мовлення в м. Лубни (дозвіл № ТБ-53-0437422 від 28.03.2018, виданий на підставі ліцензії Національної ради України з питань мовлення та телебачення серії НР 00348-м від 20.01.2016), м. Кременчук (дозвіл № ТБ-53-0437423 від 28.03.2018, виданий на підставі ліцензії Національної ради України з питань мовлення та телебачення серії НР 00348-м від 20.01.2016), м. Ізюм (дозвіл № ТБ-63-0437425 від 28.03.2018, виданий на підставі ліцензії Національної ради України з питань мовлення та телебачення серії НР 00348-м від 20.01.2016), м. Куп`янськ (дозвіл № ТБ-63-0437424 від 28.03.2018, виданий на підставі ліцензії Національної ради України з питань мовлення та телебачення серії НР 00348-м від 20.01.2016), м. Ніжин (дозвіл № ТБ-74-0437431 від 28.03.2018, виданий на підставі ліцензії Національної ради України з питань мовлення та телебачення серії НР 00348-м від 20.01.2016): при потужності передавання понад 10 до 100 Вт включно (для інших користувачів РЧР) (за РЕЗ), разом за місяць з ПДВ - 713,20 грн., а також радіочастотний моніторинг та забезпечення ЕМС РЕЗ телевізійного мовлення в м. Чернігів (дозвіл № ТБ-74-0437430 від 28.03.2018, виданий на підставі ліцензії Національної ради України з питань мовлення та телебачення серії НР 00348-м від 20.01.2016): при потужності передавання понад 0,1 до 5,0 кВт включно (для інших користувачів РЧР) (за РЕЗ), разом за місяць з ПДВ - 176,04 грн., що загалом становить 1 066,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» зазначає про те, що ним за період надання послуг з грудня 2018 року по квітень 2019 року на виконання умов Договору було складено Акти про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) (далі - акти) на загальну суму 6 395,33 грн., зокрема, акт № 18-20-133 від 29.12.2018 на суму 1 065,89 грн., № 19-20-5355 від 31.01.2019 на суму 1 332,36 грн., № 19-20-6059 від 28.02.2019 на суму 1 332,36 грн., № 19-20-6554 від 29.03.2019 на суму 1 332,36 грн. та № 19-20-7165 від 26.04.2019 на суму 1 332,36 грн. До вказаних актів позивачем були складені рахунки на оплату № 9133 від 29.12.2018, № 5355 від 31.01.2019, № 6059 від 28.02.2019, № 6554 від 27.03.2019 та № 7165 від 26.04.2019.

Вищезазначені акти та рахунки були направлені відповідачу, що підтверджується описом вкладення в цінний лист з відбитками штампів підприємства поштового зв`язку та фіскальним чеком.

Витяг з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових пересилань свідчить, що рахунки та акти про виконання робіт відповідач отримав, проте в порушення умов укладеного сторонами договору не підписав вказані акти та не оплатив зазначені рахунки на загальну суму 6 395,33 грн.

Оскільки відповідач не надав вмотивовану відмову від підписання актів про виконання робіт, позивач вважає, що з урахуванням положень п. 3.3 Договору роботи, зазначені у вказаних актах, є прийнятими та повинні бути оплачені відповідачем.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» 6 395,33 грн. заборгованості за надані послуги.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 4525 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 01.07.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що 28.08.2018 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 1325 про вимкнення аналогового телевізійного мовлення відповідача, згідно п. 1 якого з 01.09.2018 ліцензія на мовлення серія НР 00348-м від 20.01.2016 (на підставі якої було видано дозволи № ТБ-53-0437422, № ТБ-53-0437423, № ТБ-63-0437425, № ТБ-63-0437425, № ТБ-74-0437431, № ТБ-74-0437430) втратила чинність в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення та відповідно до додатку до цього рішення було визначено перелік каналів мовлення відповідача, які підлягають вимкненню. Таким чином, у зв`язку з прийняттям Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення зазначеного рішення у відповідача з 01.09.2018 відсутнє право на використання радіоелектронних засобів у м. Сімферополь, м. Ковель, м. Нікополь, м. Павлоград, м. Першотравенськ, м. Житомир, м. Мелітополь, м. Первомайськ, м. Лубни, м. Кременчук, м. Ізюм, м. Василівка, м. Херсон, м. Хмельницький, м. Канів та м. Ніжин.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 377 від 08.05.2019 «Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України», внесено зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. № 815, виклавши у позиції 38 розділу I графу «Строк припинення використання радіотехнології» в такій редакції:

« 31 серпня 2018 р., крім територій з особливим режимом мовлення (відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 р. № 2244-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України»); для м. Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 р.; для визначених Національною радою з питань телебачення і радіомовлення каналів мовлення на територіях, що межують з Російською Федерацією та тимчасово окупованими територіями, та каналів мовлення телерадіоорганізацій місцевого мовлення, які не мають ліцензій на цифрове мовлення, 31 грудня 2019 р.».

У подальшому рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 1325 від 29.08.2018 «Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ТОВ «ТК «Прямий», м. Київ (логотип: «ПРЯМИЙ») вирішено:

« 1. Ліцензія на мовлення HP №00348-м від 20.01.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» втрачає чинність з 1 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення.

2. Враховуючи пункт 1 цього рішення, Товариству з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий», привести ліцензію на мовлення HP №00348-м від 20.01.2016 у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. № 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення).

3. Заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення подати впродовж 1 місяця з дати прийняття цього рішення».

Відтак, 31.08.2018 на підставі зазначеного рішення відбулося вимкнення аналогового радіосигналу відповідача у наступних містах: м. Сімферополь, м. Ковель, м. Нікополь, м. Павлоград, м. Першотравневськ, м. Житомир, м. Мелітополь, м. Первомайськ, м. Лубни, м. Кременчук, м. Ізюм, м. Василівка, м. Херсон, м. Хмельницький, м. Канів та м. Ніжин.

Статтею 52 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» встановлено, що підставами для припинення мовлення є закінчення терміну дії ліцензії, якщо строк її дії не був продовжений, або анулювання ліцензії відповідно до вимог цього Закону. Протягом доби з дня закінчення строку дії або анулювання ліцензії ліцензіат зобов`язаний припинити мовлення. Продовження мовлення після отримання офіційного повідомлення про анулювання ліцензії тягне за собою відповідальність керівника телерадіоорганізації та керівника відповідного оператора телекомунікацій, який надає послуги з експлуатації технічних засобів мовлення, відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у відповідача починаючи з 01.09.2018 правових підстав для використання радіоелектронних засобів у вказаних містах.

Відповідно до п. 3.5 Договору, зміни переліку та кількості РЕЗ, що підлягають роботам, пов`язаним з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, сторони узгоджують шляхом підписання нового додатку до договору.

Так, 01.09.2018 сторонами, шляхом підписання Додатку до Договору визначено новий перелік та типи РЕЗ, місце розташування яких у м. Куп`янську та м. Чернігові, та вартість робіт, яка становить 381,22 грн. на місць.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року було складено Акти про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ) на загальну суму 6 395,33 грн. До вказаних актів позивачем були складені рахунки на оплату. Вищезазначені акти та рахунки були направлені відповідачу, що підтверджується описом вкладення в цінний лист з відбитком штампу підприємства поштового зв`язку від 23.08.2019 та фіскальним чеком № 3000424286 від 23.08.2019.

Проте, всупереч положенням укладеного сторонами Договору відповідач направлені йому ати виконаних робіт не підписав, на адресу позивача не повернув, рахунки виставленні останнім не оплатив.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рахунки та акти про виконання робіт відповідач отримав, а вмотивованої відмови від їх підписання у строк, визначений Договором позивачу не надав, вищезазначені акти, відповідно до положень п. 3.3 Договору, вважаються підписаними зі сторони відповідача та такими, що підлягають оплаті.

Водночас, дослідивши зміст складених позивачем актів про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, судом встановлено, що позивачем розрахунок вартості робіт за Договором здійснено з урахуванням каналів мовлення відповідача, які на підставі рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 1325 від 29.08.2018 «Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ТОВ «ТК «Прямий» було вимкнено, що, за висновком суду, є неправомірним, оскільки Додатком до Договору від 01.09.2018 сторони, у зв`язку з переходом від аналогового до цифрового мовлення погодили кількість РЕЗ зменшити до двох з щомісячною оплатою вартості робіт у розмірі 381,22 грн.

При цьому відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних доказів на спростування того, що він не є користувачем радіочастотного ресурсу в м. Куп`янську та м. Чернігові, а тому, за висновком суду, у відповідача наявний обов`язок з оплати вартості робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів у вказаних містах, вартість яких за розрахунком суду становить 1 906,10 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, в якому був виставлений (оформлений) рахунок.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем під час розгляду справи не доведено того, що він не є користувачем радіочастотного ресурсу в м. Куп`янську та м. Чернігову, та не надано суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати робіт, пов`язаних з їх радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності у зазначених містах, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору № 4525 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 01.07.2018 (з урахуванням Додатку до Договору) та положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому з урахуванням встановлених судом обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 906,10 грн.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 542,28 грн. за загальний період з 26.01.2019 по 24.06.2019.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

За умовами п. 4.2 Договору, за порушення грошових зобов`язань замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.3 Договору, пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу, але не більше, ніж за 180 календарних днів з моменту, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено розмір заборгованості відповідача, оскільки згідно Додатку до Договору від 01.09.2018 останній є користувачем двох радіоелектронних засобів, вартість робіт, з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності яких встановлена у розмірі 381,22 грн., а відтак судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 166,38 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в особі Північно-східної філії Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал «Прямий» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 2 літ А; ідентифікаційний код 04948693) на користь державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (03179, м. Київ, пр-т. Перемоги, 151; ідентифікаційний код 01181756) в особі Північно-Східної філії державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (61010, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 63; ідентифікаційний код 23751625) заборгованість у розмірі 1 906 (одна тисяча дев`ятсот шість) грн. 10 коп., пеню у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 573 (п`ятсот сімдесят три) грн. 86 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2019.

Суддя О.Г. Удалова