Рішення № 84452085, 23.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2019Справа № 910/9065/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕЛАГРЕЙН"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 37030,80 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 37030,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно доставив вантаж за залізничними накладними № 40190514 від 03.01.2019, № 40566465 від 14.01.2019, № 40600652 від 15.01.2019, № 34910158 від 15.01.2019, № 43502624 від 20.01.2019, № 40919300 від 25.01.2019, № 41149527 від 02.02.2019, № 37039724 від 03.02.2019, № 37035219 від 03.02.2019, № 41269382 від 05.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 37030,80 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд здійснювати розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/9065/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи, а тому в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження судом відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

25.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав того, що прострочення доставки вантажу сталося не з вини залізниці.

25.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить зменшити розмір штрафу на 50 % (18515,40 грн), оскільки позивачем не було понесено збитки внаслідок затримки доставки вантажу.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» (замовник, позивач) було укладено договір № 10031/ПЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до умов вищезазначеного договору у січні-лютому 2019 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснювало перевезення вантажів за накладними № 40190514 від 03.01.2019, № 40566465 від 14.01.2019, № 40600652 від 15.01.2019, № 34910158 від 15.01.2019, № 43502624 від 20.01.2019, № 40919300 від 25.01.2019, № 41149527 від 02.02.2019, № 37039724 від 03.02.2019, № 37035219 від 03.02.2019, № 41269382 від 05.02.2019.

Разом з тим, позивач зазначає суду про те, що за всіма вищезазначеними накладними відповідачем були порушені строки доставки.

Судом встановлено, що вантаж прибув до станції призначення (Березине) у такі строки:

- за залізничною накладною № 40190514 - 18.01.2019;

- за залізничною накладною № 40566465 - 27.01.2019;

- за залізничною накладною № 40600652 - 27.01.2019;

- за залізничною накладною № 34910158 - 30.01.2019;

- за залізничною накладною № 43502624 - 13.02.2019;

- за залізничною накладною № 40919300 - 03.02.2019;

- за залізничною накладною № 41149527 - 20.02.2019;

- за залізничною накладною № 37039724 - 26.02.2019;

- за залізничною накладною № 37035219 - 26.02.2019;

- за залізничною накладною № 41269382 - 13.02.2019.

Судом встановлено, що у зв`язку з перевищенням строку доставки вантажу, позивач звернувся до відповідача з претензіями про сплату штрафу № 1801/26 від 18.01.2019, № 2801/39 від 28.01.2019, № 2801/38 від 28.01.2019, № 3001/51 від 30.01.2019, № 1402/76 від 14.02.2019, № 0402/60 від 04.02.2019, № 2102/89 від 21.02.2019, № 2602/101 від 26.02.2019, № 2602/100 від 26.02.2019, № 1402/75 від 14.02.2019.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем, щодо яких виник спір у даній справі є відносинами щодо перевезення вантажів залізницею.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно доставив вантаж за залізничними накладними № 40190514 від 03.01.2019, № 40566465 від 14.01.2019, № 40600652 від 15.01.2019, № 34910158 від 15.01.2019, № 43502624 від 20.01.2019, № 40919300 від 25.01.2019, № 41149527 від 02.02.2019, № 37039724 від 03.02.2019, № 37035219 від 03.02.2019, № 41269382 від 05.02.2019, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 37030,80 грн.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Крім того, обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, відповідно до п. 1 якого залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях.

Відповідно до пункту 3 Статуту, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється місячне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.

За змістом пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 зі змінами та доповненнями (Правила) визначено строки доставки вантажу залізницею. Зокрема, п. 1.1.1 встановлено, що, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Відповідно до п. 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Так, судом було встановлено, що у січні-лютому 2019 року відповідно до умов договору № 10031/ПЗ-2018 від 14.02.2018 Акціонерним товариством «Українська залізниця» було здійснено перевезення вантажів за накладними № 40190514 від 03.01.2019, № 40566465 від 14.01.2019, № 40600652 від 15.01.2019, № 34910158 від 15.01.2019, № 43502624 від 20.01.2019, № 40919300 від 25.01.2019, № 41149527 від 02.02.2019, № 37039724 від 03.02.2019, № 37035219 від 03.02.2019, № 41269382 від 05.02.2019.

Як встановлено судом, за залізничною накладною № 40190514 від 03.01.2019 вантаж, відправлений зі станції Херсон - Порт (експ.) мав бути доставлений до станції призначення Березине 07.01.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 506 км), однак, фактично прибув 18.01.2019 (підтверджується відміткою в графі 52 зазначеної накладної), відтак, період прострочення доставки вантажу складає 10 діб.

За залізничною накладною № 40566465 від 14.01.2019 вантаж, відправлений зі станції ім. Тараса Шевченка мав бути доставлений до станції призначення Березине 19.01.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 709 км), однак, фактично прибув 27.01.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 7 діб.

За залізничною накладною № 40600652 від 15.01.2019 вантаж, відправлений зі станції ім. Тараса Шевченка мав бути доставлений до станції призначення Березине 20.01.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 709 км), однак, фактично прибув 27.01.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 6 діб.

За залізничною накладною № 34910158 від 15.01.2019 вантаж, відправлений зі станції Чернігів мав бути доставлений до станції призначення Березине 23.01.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 1077 км), однак, фактично прибув 30.01.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 6 діб.

За залізничною накладною № 43502624 від 20.01.2019 вантаж, відправлений зі станції Куп`янськ - Сортувальний мав бути доставлений до станції призначення Березине 28.01.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 1102 км), однак, фактично прибув 13.02.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 15 діб.

За залізничною накладною № 40919300 від 25.01.2019 вантаж, відправлений зі станції ім. Тараса Шевченка мав бути доставлений до станції призначення Березине 30.01.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 709 км), однак, фактично прибув 03.02.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 3 доби.

За залізничною накладною № 41149527 від 02.02.2019 вантаж, відправлений зі станції Херсон - Порт (експ.) мав бути доставлений до станції призначення Березине 06.02.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 506 км), однак, фактично прибув 20.02.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 13 діб.

За залізничною накладною № 37039724 від 03.02.2019 вантаж, відправлений зі станції Ямниця мав бути доставлений до станції призначення Березине 10.02.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 1092 км), однак, фактично прибув 26.02.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 15 діб.

За залізничною накладною № 37035219 від 03.02.2019 вантаж, відправлений зі станції Ямниця мав бути доставлений до станції призначення Березине 10.02.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 1092 км), однак, фактично прибув 26.02.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 15 діб.

За залізничною накладною № 41269382 від 05.02.2019 вантаж, відправлений зі станції ім. Тараса Шевченка мав бути доставлений до станції призначення Березине 10.02.2019 (враховуючи, що відстань перевезення 709 км), однак, фактично прибув 13.02.2019, відтак, період прострочення доставки вантажу складає 2 доби.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Так, у відзиві відповідач зазначає, що порушення строків доставки вантажу за накладними № 40190514 від 03.01.2019, № 40566465 від 14.01.2019, № 40600652 від 15.01.2019, № 34910158 від 15.01.2019, № 43502624 від 20.01.2019, № 40919300 від 25.01.2019, № 41149527 від 02.02.2019, № 37039724 від 03.02.2019, № 37035219 від 03.02.2019, № 41269382 від 05.02.2019 сталося не з вини залізниці, однак, жодних доказів на підтвердження зазначеного не надає, відтак, доводи відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом.

Сума штрафу, яка підлягає стягненню за накладною № 40190514 від 03.01.2019 складає 1897,80 грн (6326,00 Х 30%), за накладною № 40566465 від 14.01.2019 складає 2417,40 грн (8058,00 Х 30%), за накладною № 40600652 від 15.01.2019 складає 4834,80 грн (16116,00 Х 30%), за накладною № 34910158 від 15.01.2019 складає 4539,60 грн (15132,00 Х 30%), за накладною № 43502624 від 20.01.2019 складає 7069,80 грн (23566,00 Х 30%), за накладною № 40919300 від 25.01.2019 складає 4834,80 грн (24174,00 Х 20%), за накладною № 41149527 від 02.02.2019 складає 1897,80 грн (6326,00 Х 30%), за накладною № 37039724 від 03.02.2019 складає 3560,70 грн (11869,00 Х 30%), за накладною № 37035219 від 03.02.2019 складає 3560,70 грн (11869,00 Х 30%), за накладною № 41269382 від 05.02.2019 складає 2417,40 грн (24174,00 Х 10%).

Відтак, загальна сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача за порушення строку доставки вантажу за накладними № 40190514 від 03.01.2019, № 40566465 від 14.01.2019, № 40600652 від 15.01.2019, № 34910158 від 15.01.2019, № 43502624 від 20.01.2019, № 40919300 від 25.01.2019, № 41149527 від 02.02.2019, № 37039724 від 03.02.2019, № 37035219 від 03.02.2019, № 41269382 від 05.02.2019 складає 37030,80 грн.

Водночас, відповідачем подано заяву про зменшення штрафних санкцій на 50 % від заявленої суми. У зазначеній заяві відповідач вказує, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань з доставки вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушень щодо несвоєчасної доставки вантажу, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 37030,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» (03150, м. Київ, вул. Горького, 48-Б, кв. 2; ідентифікаційний код: 37147952) штраф у розмірі 37030 (тридцять сім тисяч тридцять) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева