Рішення № 84452074, 17.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2019Справа № 910/9231/19Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони"

до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про стягнення 110 238,76 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Мельник В.В.

від відповідача: Онищенко І.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Управління відомчої воєнізованої охорони" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 110 238,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 1407000341 від 22.07.2017 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9231/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; засідання у справі призначено на 08.08.2019.

08.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що у відповідача відсутні оригінали документів, на які позивач посилається у позові, а тому відповідач ставить під сумнів достовірність наданих позивачем доказів та вважає їх неналежними. Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 відкладено судове засідання по суті на 05.09.2019.

27.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по справі, у яких останній зазначає, що відповідно до Протоколу № 05/09-2018 засідання комісії філії УМГ "Харківтрансгаз" АТ "УКРТРАНСГАЗ" з питань списання безнадійної дебіторської заборгованості та простроченої кредиторської заборгованості від 28.09.2018, заборгованість, яка є предметом розгляду, отримана від УМГ "Донбастрансгаз" відповідно до акту прийому-передачі та не підтверджена первинними документами. Також відповідач зазначає, що зазначенні в актах звірки розрахунків та листі АТ "УКРТРАНСГАЗ" дані про борг відповідача перед позивачем у розмірі 110 238,76 грн., за відсутності первинних документів, не є підтвердженням наявності такого боргу та не свідчать про визнання такого боргу.

05.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи без участі позивача. До відповіді на відзив позивачем долучено оригінал договору № 1407000341 від 22.07.2017 та повторно подано заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення пропущеного строку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 відкладено засідання на 17.09.2019.

У судовому засіданні 17.09.2019 позивачем надано для огляду оригінали актів приймання-передачі послуг з охорони № 1-96 від 31.03.2015, № 1-141 від 30.04.2015. Оригіналу акту приймання-передачі послуг з охорони № 1-171 від 15.05.2015 на суму 22047,74 грн. позивачем суду не надано та надав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 17.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2014 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (організаційно-правову форму якого змінено на АТ "УКРТРАНСГАЗ") в особі філії управління магістральних газопроводів «Донбастрансгаз» (далі - замовник) та Державним підприємством "Управління відомчої воєнізованої охорони" (далі - виконавець) укладено договір № 1407000341 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги, пов`язані з особистою безпекою (Охорона особливо-важливих об`єктів КС-1 «Луганська», КС «Дар`ївська», Луганського ЛВУМГ УМГ «Донбастрансгаз» ПАТ "УКРТРАНСГАЗ") силами двох стаціонарних постів охорони на об`єкті замовника, адреси та розташування яких зазначені сторонами у Дислокації (додаток № 1 до договору). Замовник зобов`язується прийняти послуги виконавця у встановлений сторонами час дії договору і щомісячно сплачувати виконавцю плату за отримані послуги.

Відповідно до п. 1.3 договору, послуги надаються замовнику з 16.08.2014 протягом 12 місяців.

Згідно з п. 2.3 договору, вартість охоронних послуг по договору на місяць розраховується на підставі розрахунка вартості послуг з охорони об`єкту (додаток № 2 до договору) та складає 44 095,51 грн.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що до 5 числа кожного місяця виконавець складає і надсилає замовнику для підписання акт про надання послуг за попередній місяць та рахунок на оплату послуг по договору, замовник протягом 5 календарних днів підписує ці акти та повертає один примірник виконавцю.

Оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно згідно рахунку протягом 120 календарних днів після підписання акту про надання послуг у попередньому місяці, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок виконавця (п. 2.5 договору).

Положеннями п. 11.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 16.08.2014 та діє протягом 12 місяців, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору за період з березня 2015 по травень 2015 надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 110 238,76 грн., на підтвердження чого надано копії актів приймання-передачі послуг з охорони: № 1-96 від 31.03.2015 на суму 44 095,51 грн., № 1-141 від 30.04.2015 на суму 44095,51 грн., № 1-171 від 15.05.2015 на суму 22047,74 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, за надані позивачем послуги у встановлені договором строки не розрахувався.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 110 238,76 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір № 1407000341 від 22.07.2014 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту укладення договору, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи оригінал договору з додатками, який містить підпис та печатку зі сторони відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач зазначає, що надав відповідачу послуги з охорони на суму 110 238,76 грн., на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі послуг з охорони: № 1-96 від 31.03.2015 на суму 44 095,51 грн., № 1-141 від 30.04.2015 на суму 44095,51 грн., № 1-171 від 15.05.2015 на суму 22047,74 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що оригінали вказаних актів у відповідача відсутні, а тому відповідач ставить під сумнів достовірність поданих доказів та просить суд не брати їх до уваги.

Частинами 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оскільки відповідачем поставлено під сумнів відповідність копій актів оригіналам, ухвалою суду від 05.09.2019 запропоновано позивачу надати оригінали актів приймання - передачі послуг охорони (акт №1-96 від 31.03.2015, акт №1-141 від 30.04.2015, акт №1-171 від 15.05.2015).

У судовому засіданні позивачем надано для огляду оригінали актів приймання-передачі послуг з охорони: № 1-96 від 31.03.2015 на суму 44 095,51 грн. та № 1-141 від 30.04.2015 на суму 44095,51 грн.

Оригінал акту приймання-передачі послуг з охорони № 1-171 від 15.05.2015 на суму 22047,74 грн. позивачем суду не надано.

У зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу Оригінал акту приймання-передачі послуг з охорони № 1-171 від 15.05.2015 на суму 22047,74 грн. суд не бере до уваги вказаний доказ.

Таким чином, матеріалами справи, зокрема актами приймання - передачі послуг з охорони №1-96 від 31.03.2015 та №1-141 від 30.04.2015, підтверджується факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг з охорони на суму 88 191,02 грн.

Вищевказані акти надання послуг підписані директором УМГ «Донбастрансгаз» ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" без заперечень та зауважень.

При цьому, судом встановлено, що всі підрозділи філії УМГ «Донбастрансгаз» увійшли до складу філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" згідно з наказом ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" № 81 від 27.02.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що оплата за послуги виконавця здійснюється замовником щомісячно згідно рахунку протягом 120 календарних днів після підписання акту про надання послуг у попередньому місяці, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем послуг з охорони на суму 88 191,02 грн.

З урахуванням викладеного, заборгованість відповідача перед позивачем становить 88 191,02 грн.

Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позивачем було пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про стягнення спірної суми коштів.

Так, відповідач зазначає, що згідно з актом приймання-передачі послуг з охорони № 1-96 від 31.03.2015 послуги мали бути оплачені до 29.07.2015, згідно з актом приймання-передачі послуг з охорони № 1-141 від 30.04.2015 - до 28.08.2015. Отже, на думку відповідача, строк позовної давності до вимог за актом приймання-передачі послуг з охорони № 1-96 від 31.03.2015 сплив 30.07.2018, за актом приймання-передачі послуг з охорони № 1-141 від 30.04.2015 - 29.08.2019. Позивач звернуся до суду із відповідною позовною заявою лише в липні 2019, тобто поза межами строку позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки, свій обов`язок з оплати наданих послуг за актом приймання-передачі послуг з охорони № 1-96 від 31.03.2015 відповідач мав виконати до 29.07.2015, а за актом приймання-передачі послуг з охорони № 1-141 від 30.04.2015 - до 28.08.2015, перебіг позовної давності розпочався з 30.07.2015 та 29.08.2015 відповідно.

21.11.2017, в межах трирічного строку позовної давності, відповідачем направлено позивачу лист вих. № 2101ВИХ-17-1066 від 21.11.2017, у якому відповідач зазначив, що за даними бухгалтерського обліку по договору №1407000341 рахується дебіторська заборгованість у сумі 110 238,76 грн. До вказано листа додано Акт звірки розрахунків за договором №1407000341 від 22.07.2014 за період з 01.07.2014 по 01.10.2017, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 110 238,76 грн., в тому числі за актами № 1-096 від 31.03.2015 на суму 44095,51 грн. та № 1-141 від 30.04.2015 на суму 44095,51 грн.

Відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно із ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідач не заперечив, що Акт звірки взаєморозрахунків підписаний уповноваженою особою.

Більше того, як вбачається з Протоколу № 05/09-2018 засідання комісії філії УМГ "Харківтрансгаз" АТ "УКРТРАНСГАЗ" з питань списання безнадійної дебіторської заборгованості та простроченої кредиторської заборгованості від 28.09.2018, кредиторська заборгованість на дату складання протоколу складала 110 238,76 грн..

Разом з тим, суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, який засвідчує факт господарської операції, однак, за висновками суду, акт звірки розрахунків, наданий відповідачем позивачу 21.11.2017, у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, є дією яка свідчить про визнання відповідачем боргу, а відтак, переривання строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості - 88 191,02 грн., що входить до суми заборгованості 110 238,76 грн., яка зафіксована сторонами у Акті звірки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності переривався відповідно 21.11.2017.

Окрім того, визнання відповідачем боргу було вчинено в межах трирічного строку позовної давності.

З огляду на положення ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності для захисту позивачем своїх порушених прав розпочався заново з 21.11.2017 та спливає 21.11.2020.

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист на ім`я Господарського суду міста Києва та відбитку поштового штемпеля на конверті, позивач звернувся з даним позовом до суду 11.07.2019 , а відтак, в межах позовної давності.

При цьому, суд зазначає, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останнього є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Щодо заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення пропущеного строку позовної давності, то суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

В той же час, оскільки судом встановлено, що позовна давність позивачем не пропущена, то відповідно відсутні підстави для розгляду заяви про визнання причин пропуску позовної давності поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

За таких обставин, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони" в частині стягнення 88 191,02 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м.Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (61001, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, ВУЛИЦЯ КУЛЬТУРИ, будинок 20-А, ідентифікаційний код ВП 25698645) на користь Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони" (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРИЛІВСЬКА, будинок 85, ідентифікаційний код 02072239) 88 191,02 грн. основного боргу та 1536,80 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.09.2019.

Суддя С.О. Турчин