Рішення № 84446224, 23.09.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2969/19

Провадження № 2/639/1333/19

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В. за участю секретаря - Лойко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/2969/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альтбанк» про визнання недійсним договору іпотеки, суд

ВСТАНОВИВ :

08 травня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альтбанк» про визнання недійсним договору іпотеки, в якій просила суд визнати недійсним іпотечний договір № 10/2008-ИП посвідчений 30.05.2008 року приватним нотаріусом ХМНО Кущинською Є.В. за № 532 укладеним між ОСОБА_2 та АБ «АвтоЗАЗбанк».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 24 жовтня 1984 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було розірвано.

23.12.1992 року між ПП фірма «Лідер» та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно з яким ОСОБА_2 було внесено грошові кошти на будівництво квартири АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності від 25.12.2003 року, виданого Жовтневою районною радою м. Харкова, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно відповіді КП «ХМБТІ» від 13.09.2013 року за № 25-1693, право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Жовтневою районною радою м. Харкова 25.12.2003 року.

Викладені факти підтверджуються рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.12.13 по справі №639/9440/13-ц, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на А частину квартири АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 30 травня 2008 року між ОСОБА_2 та АБ «АвтоЗАЗбанк» (правонаступник ПАТ «БАНК КІПРУ») укладено кредитний договір №09/2008-Л.

В забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором, між ОСОБА_2 та АБ «АвтоЗАЗбанк» укладений іпотечний договір №10/2008-ИП посвідчений 30.05.08 приватним нотаріусом ХМНО Кущинською Є.В. за №532, відповідно до якого ОСОБА_2 надав АБ «АвтоЗАЗбанк» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

При укладенні даного договору іпотеки ОСОБА_2 в п.7 договору стверджував, що прав та вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, не має.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що даний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна квартира придбана за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому при укладенні договору іпотеки відповідно до вимог статті 578 Цивільного кодексу України та статті 6 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-ІУ «Про іпотеку» вимагалася нотаріальна засвідчена її згода як співвласника майна. Проте такої згоди вона не надавала, що в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України є підставою для визнання правочину.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 07 червня 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альтбанк» про визнання недійсним договору іпотеки. Призначено підготовче судове засідання.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 03 липня 2019 року закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альтбанк» про визнання недійсним договору іпотеки. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

Позивачв судове засідання не з`явилася, в позовній заяві просила суд розглянути справу у її відсутність.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом було встановлено, що сторони у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24.10.1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбу зроблено відповідний актовий запис №135 від 04.04.2008 року.

23.12.1992 року між ПП фірма "Лідер" та ОСОБА_2 було укладено договір, відповідно з яким ОСОБА_2 було внесено грошові кошти на будівництво квартири АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності від 25.12.2003 року, виданого Жовтневою районною радою, квартира АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Згідно відповіді КП "ХМБТІ" від 13.09.2013 року за № 25-1693, право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Жовтневою районною радою м. Харкова 25.12.2003 року.

Вказані обставини були встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 грудня 2013 року. (а.с. 11-12)

Вказаним рішенням позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на Ѕ частину квартири - задоволено.

Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбану у період шлюбу квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 11-12)

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судовим розглядом також було встановлено, що 13 травня 2008 року між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого за кредитним договором № 09/2008, укладеним між сторонами 30 травня 2008 року, іпотекодавець зобов`язаний повернути іпотекодержателю 82 000, 00 дол. США в строк до 30.05.2018 року, включно, зі сплатою 14, 5% річних за користування кредитними коштами, а також витрат та штрафних санкцій, передбачених ним. В забезпечення виконання вищезазначеного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а саме чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 10)

На думку позивача даний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна квартира придбана за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому при укладенні договору іпотеки відповідно до вимог статті 578 Цивільного кодексу України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» вимагалася нотаріальна засвідчена її згода як співвласника майна. Проте такої згоди вона не надавала, що в силу положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України є підставою для визнання правочину.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.3 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України правочин є недійсним у разі недодержання сторонами при його укладанні вимог, що встановлені законом. Крім того, законом встановлено конкретні випадки, при настанні яких правочин може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Цивільним Кодексом передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких угода може бути визнана недійсною. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими в законі.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Сімейним Кодексом України передбачені особливості правового режиму майна, придбаного та реалізованого під час шлюбу.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, яке придбало подружжя під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві загальної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав по уважній причині самостійного заробітку (доходу).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, всупереч вказаним вимогам закону, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при посвідченні договору іпотеки № 10/2008-ИП від 30.05.2008 року приватним нотаріусом ХМНО Кущинською Є.В. не було перевірено факт наявності інших співвласників квартири та не отримано від них письмової згоди. Будь-яких клопотань про витребування зазначених доказів позивачем також заявлено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альтбанк» про визнання недійсним договору іпотеки задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 2013, 204, 209, 215, 369 ЦК України, ст. ст. 60, 65 СК, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альтбанк» про визнання недійсним договору іпотеки- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альтбанк», Код ЄДРПОУ 19358784, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вузівська, буд. 5.

Повний текст рішення складено 23.09.2019 року.

Суддя В.В. Труханович